Вивчення еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни та його охорона

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Відділ освіти Могилів – Подільської райдержадміністрації

 

 

 

Науково – дослідницький екологічний проект

 

 

«Вивчення еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни та його охорона»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконав

учень 7 класу

Серебрійської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів  

Ковальський Олексій

Керівник проекту: Ковальська С. А.

 

 

Тема. Вивчення еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни та його охорона

Мета.

•                  Дослідити та вивчити  еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни.
•                  Виховувати любо до цього рідкісного птаха та вміння його охороняти.

Завдання:

1.                Проаналізувати літературу з дослідженої проблеми
2.                Провести спостереження за процесами життєдіяльності лелеки - білого: розмноження, живлення, поведінкою, доглядом за малятами.
3.                Провести статистичний облік лелечих гнізд  на території с.Серебрії.
4.                Опрацювати отримані дані  і надіслати в м.Київ Українське товариство охорони птахів.
5.                Пропагувати отримані результати серед учнів школи та населення рідного краю.
6.                Докласти зусиль для облаштування штучних гнізд для білого лелеки.

 

ЗМІСТ

І.Вступ

1.1. Паспорт науково – дослідницького проекту

1.2. Птахи прикрашають Землю, наше життя.

ІІ. Основна частина «Білий лелека птах, який приносить щастя людям»

2.1. Спостереження за процесами життєдіяльності білого лелеки: поведінкою, живленням, розмноженням, догляд за малятами.

2.2. Місце проведення дослідження. Дослідження виконується в природі (коротка характеристика  фізико – географічних умов, опис метереологічних та фенологічних особливостей.

2.3. Проведення статистичного обліку лелечих гнізд на території с.Серебрія

2.4. Складання карти – схеми розміщення лелечих гнізд на території с.Серебрія.

2.5. Дослідження еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни.

2.6. Результати дослідження пропагувати серед учнів школи та населення рідного краю.

ІІІ. Висновки.

3.1. Зберегти природу – головне завдання всього людства.

ІV. Рекомендації.

V. Список використаних літературних джерел.

VІ. Додатки

1. Паспорт науково – дослідницького проекту

1.Назва проекту «Вивчення еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни».

2.                Людської треба доброти,

Щоб цвіт з’явився на калині,

Щоб ночі в ранок перейти,

Щоб соловейко  тьохкав, -  нині

Природі, звірові, людині,

Людської треба доброти.

В.Романюк

3.                Завдання проекту:

1.                Проаналізувати літературу з дослідженої проблеми
2.                Провести спостереження за процесами життєдіяльності лелеки - білого: розмноження, живлення, поведінкою, доглядом за малятами.
3.                Провести статистичний облік лелечих гнізд  на території с.Серебрії.
4.                Опрацювати отримані дані  і надіслати в м.Київ Українське товариство охорони птахів.
5.                Пропагувати отримані результати серед учнів школи та населення рідного краю.
6.                Докласти зусиль для облаштування штучних гнізд для білого лелеки.

4.                Строки реалізації: 2 роки
5.                Етапи підготовки і реалізації екологічно-  дослідницького   проекту:

І етап - Визначення теми дослідницького проекту. Критерії: актуальність, новизна, перспективність

ІІ етап – Формування мети

ІІІ етап – Визначення основної проблеми і завдань дослідження. Визначити послідовність операцій, хід роботи.

ІV етап – Вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми. Проведення  дослідницької роботи по вивченню еколого – біологічних особливостей лелеки білого місцевої фауни

Vетап -  Аналіз результатів дослідницької роботи і формулювання висновків і рекомендацій

 

 

І. ВСТУП

1.1. Птахи прикрашають Землю, наше життя

Птахи прикрашають землю, наше життя. Вони також приносять користь людям - знищують гризунів і комах. Спостерігаючи за життям пернатих друзів, ми розуміємо, що живемо поруч із фантастичним світом, у якому править природа.

Людина - частина природи. Її життя тісно пов'язане із деревами, квітами, птахами.

Знаменитих птахів багато: орли і солов'ї, павліни, страуси, кондори і буревісники... Можна довго перераховувати птахів, про яких складені легенди і пісні, вірші й поеми, перекази і повір'я про птахів, які стали символами, яких обожнюють і яким поклоняються.

Тема нашої проектної роботи «Вивчення еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни» є актуальною, сучасною та перспективною, пов’язана з реаліями сучасного життя що забезпечує формування дослідницьких здібностей у дітей.

У народі існує повір я, що село, в якому на високих деревах чи на дахах будівель оселяється сім'я лелек, то  там більше чим на один рік, обминає лихо, а в жителів усе складається вдало. Це не пусті слова.

Справді, люди, які там живуть, мають добру вдачу, чуйне серце, бо нікому не спаде на думку зруйнувати гніздо, навіть хлопчакам-розбишакам. Птахи відчувають прихильне ставлення й довірливо оселяються в такій місцевості.

Коли лелеки подружилися з людьми, ніхто не пам'ятає. А люди дуже дорожать дружбою з ними.

Лелеки — герої багатьох легенд, казок, пісень. Ось декілька легенд.

Лелеки і грона винограду

У часи турецьких завоювань молдавська фортеця Городешти була обложена лютими яничарами. Хоробро билися її захисники з ворогами, але скінчилися в них запаси води й вичерпалися сили, загибель здавалася неминучою. Та несподівано сильний вітер від безлічі крил змусив ворогів притиснутись до землі. До Городештів летіли сотні білих лелек і несли в дзьобах великі грона винограду з рідної землі. Воїни були врятовані від спраги та голоду.

З новими силами кинулись вони на ворога й розбили яничар.

«Як лелеки дітей врятували».

 Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки й стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки й кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників, порубали. З того часу лелекам на Україні завжди раді.

З лелеками пов’язано багато повір’їв. Наприклад, є такі повір’я, що вони викидають із гнізда чуже пташеня.

Та інколи вони викидають і своє пташеня. Викидають лише  тоді, якщо дорослі птахи переконуються, що пташеня хворе і може заразити інших пташенят. Тоді батьки приймають таке рішення. Це підтверджує те, що вони не жорстокі, а розважливі і добрі батьки.

Лелеки відлітають у вирій з тієї місцевості, де живуть вночі, хоч переліт здійснюють тільки вдень.Кажуть, це тому, щоб нагодою не скористалися солов'ї, бо сіра мацюпусінька пташка, якій,  важко долати нелегку дорогу,— усідається на лелеку і в такій спосіб полегшує собі маршрут. Однак солов'ї і вночі вхитряються примоститися.  І  чи так це  насправді, чи то легенда — судити важко. Але незаперечним є те, що біля лелек завжди збираються солов'ї.

 

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА «БІЛИЙ ЛЕЛЕКА ПТАХ, ЯКИЙ ПРИНОСИТЬ ЩАСТЯ ЛЮДЯМ»

2.1 Спостереження за процесами життєдіяльності білого лелеки: поведінкою, живленням, розмноженням, догляд за малятами

Лелеки — птахи, які приносять щастя, їх усі люблять. Знаменитий
натураліст середньовіччя Конрад Геснер «науково обґрунтував» цю любов
тим, що лелеки наділені «природним розумом і розважливістю, почуттям
справедливості і вдячності. У народі ж просто вважали, що лелека приносить щастя.

Лелеки... З давніх-давен ці птахи були близькими сусідами людей. Там, де зводилося житло, неодмінно поселялись лелеки «Якщо на хаті звів гніздо лелека,— казали в давнину,— то в родині має бути лад». Тому, очевидно, з такою шанобою ставилися й ставляться люди до цих птахів.

Є ще одна цікава риса в цих птахів, яка нагадує людську. Це те, як вони зворушливо піклуються про свій дім. Гніздо лелеки влаштовують на деревах. Поселяються і на дахах будинків: близькість людини їх не бентежить. Навіть магістралі не лякають птахів. Гніздо птахи щорічно ремонтують, підновлюють. У результаті через 10—15 років гніздо перетворюється на монументальну споруду. Воно може слугувати тривалий час. Трапляється, лелеки повертаються до свого гнізда щороку упродовж двох десятиліть. Гніздо для них — це справжній скарб, який оберігають не тільки батьки, а й діти.

Їдять лелеки молюсків, рибу, ящірок, жаб, гризунів. Важливе місце в раціоні птахів займають комахи.

Їхнє життя складне й небезпечне. Лелеки живуть у своїх гніздах просто неба. Важко сказати, що їм легше долати — вітри, дощі чи палюче сонце. Батьки стійко долають усі примхи природи. Лелеки по черзі (самка — вдень, а самець — уночі) насиджують яйця. Ніколи гніздо не залишається без нагляду. Потім також дружно турбуються про пташенят — поять їх, приносячи воду в дзьобах, під час спеки влаштовують, душ, поливаючи їх водою. Головне для них — зберегти малечу. Лелека в спеку годинами стоїть непорушно над гніздом, розкинувши крила, захищаючи своїх дітей. Уночі, в холодні дні та під час дощу самичка сідає в гніздо й зігріває малечу своїм пір'ям, мов ковдрою. І, звичайно, годують їх. А це заняття нелегке. Прожерливі лелеченята постійно вимагають їжі, і батьки від зорі до зорі носять їм корм.

Спочатку пташенят годують лише комашками. Їжу, на відміну від інших птахів, лелеки не кладуть у дзьоб дітям, а викидають перед ними — вибирайте, мовляв, і їжте, що забажаєте!

Приблизно через два місяці пташенята вилітають із гнізда, але батьки-лелеки ще тижнів два, а то й більше продовжують їх годувати. Пізніше молоді лелечата разом із батьками бродять по болотах і лугах, доки не прийде час відлітати у вирій.

 Так, люди з особливою симпатією ставляться до лелек не тільки за їх зовнішню красу, а й зате, що вони віддані, люблячі батьки й вихователі своїх пташенят. Діти, часто в народі долю цих птахів порівнюють з долею людей.

Ще одна небезпека, яка загрожує потомству,- крилаті хижаки: орли, шуліки, яструби. Та чорногуз ніколи не підпустить їх до свого  гнізда, Люди давно помітили, що там, де живуть лелеки, пернаті хижаки не ризикують полювати навіть на домашню птицю. Побоюються довгих дзьобів лелек.

Лелеки - птахи мовчазні, майже не здатні видавати звуки.  Але без «мови» не проживеш. Як, наприклад, порозумітися з подругою? Як сказати іншому лелеці, що місце зайняте і щоб він забирався подобру - поздорову? Та і з дітьми треба поговорити. Лелеки знайшли вихід: постукуючи одною половинкою дзьоба об другу, вони видають найрізноманітніші звуки — дзвінкі й глухі, грізні й ліричні. Навіть лелеченята, які щойно появилися на світ, починають щось «лопотіти», постукуючи дзьобиками. І розуміють одне одного. Правда, тільки птахи одного виду. Чорний лелека, наприклад, не розуміє білого.

 

2.2. Місце проведення дослідження. Дослідження виконується в природі (коротка характеристика  фізико – географічних умов, опис метереологічних та фенологічних особливостей)

Прекрасне Поділля - край заповідних лісів, голубих рік ^; широких ланів. Це один з привабливіших куточків України, чи не найвигідніше розташований географічному плані.

Сприятливі умови - помірний зволожений клімат, буйне рослинність забезпечують добрі умови звірам і птахам. Не дивно, що влітку і взимку тут безліч різноманітного птаства.

Людині властиво любити живий світ природи. До птахів любов і цікавість особлива.

Той, хто хоч раз побував на Вінниччині, назавжди запам’ятає її барвисті краєвиди, неозорі колгоспні лани і квітучі сади, блакитне мереживо річок і нескінченні ліси. Недарма Леся Українка назвала Поділля красою України.

Наше село Серебрія розташоване  на лівобережжі середньої течії Дністра, там, де в нього впадає  річка Серебрійка. Село ніби лежить в глибокій чаші, оточений високими горами.

Клімат помірно – континентальний з м’якою зимою і теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6, липня +18,6^оС, +20,5^оС. Річна кількість опадів 520 – 590 мм, з них близько 80% припадає на теплий період року.

Серед багатьох тварин, що населяють наші ліси, великої уваги заслуговують численні птахи. Їх дуже багато і вони надзвичайно різноманітні за своїм зовнішнім виглядом, способом життя, особливостями поведінки, значенням. Деякі з птахів живуть у лісах протягом цілого року, інші прилітають туди тільки на сезон розмноження.

Здавна викликала подив у людей здатність птахів орієнтуватися у просторі і вдень, і у нічній темряві, безпомилково знаходити шлях до свого гнізда, до своєї домівки, іноді на відстані понад сотню і навіть тисячу кілометрів. І все - таки для нас, українців, найзнаменитішими є лелеки. З цими птахами пов'язані найкращі мрії і сподівання людини.

 

2.3. Проведення статистичного обліку лелечих гнізд на території с.Серебрія

Мабуть немає такого улюбленого в народі птаха, як білий лелека.

Кожної весни чекаємо їх з нетерпінням. З радістю зустрічаємо їх.

Щоб зберегти і примножити кількість поселень лелек у своєму селі, ми самі виготовили з товстого дроту каркаси для гнізд і влаштували їх на деревах зі зрізаною верхівкою, на спеціальних стовпах. Часом жителі села самі приходять у школу і просять допомогти влаштувати гніздо на дереві або стовпі біля їх садиб.

У нашому селі зараз 8 гнізд. Ранньою весною ми влаштовуємо їм спеціальні пристрої ( колеса, збиті дошки, сплетені з гілок плоскі гнізда).

Члени екологічного гуртка розбиті на групи, отримують завдання з весни і мають з'ясувати день прильоту лелек на гнізда, початок кладки яєць, через скільки днів з'явиться друге, третє яйце, коли самка почала насиджувати кладку. Як часто її підмінює на гнізді самець, ритуал підйому, чи годує самець самку на гнізді, час появи пташенят, скільки разів на день батьки приносять корм, де його збирають, поведінку пташенят за різних обставин.

 

2.4. Складання карти – схеми розміщення лелечих гнізд на території с.Серебрія.

(додаток 1)

 

2.5. Дослідження еколого – біологічних особливостей білого лелеки місцевої фауни.

Робота Серебрійської загальноосвітньої школи спрямована на формування екологічної культури особистості, на виховання відповідальності за стан природи, на залучення вихованців до активної практичної діяльності щодо охорони природи, нестерпне ставлення до тих,   хто завдає шкоди їй.

Ми  вже декілька років ведемо спостереження за білими лелеками.

Цей великий, довгоногий птах, світло - білий з чорними крилами і червоним довгим дзьобом своєю довірливістю, вірністю викликав велику любов у нас.

Перша пара з'явилась у нашому селі в 1994 році на початку березня.

Члени екологічного гуртка почали спостерігати за лелечим  гніздом, яке знаходиться неподалік від школи,  з 2011 року. А було це так...

Ми разом з дорослими влаштовували гніздо для лелек, використавши звичайне колесо від старого дерев'яного воза, яке встановили на високому дерев'яному стовпі. Першим прилетів один білий лелека і довго стояв на гнізді відпочиваючи від польоту. А наступного дня з'явився другий лелека, трішки менше - самичка. Ці два птахи цілий день знайомились між собою. Самець клекотав вигинаючи шию і закидаючи голову на спину з червоним дзьобом. А наступного ранку вони полетіли за будівельним матеріалом і почали будувати гніздо по своєму. Колесо стало їм основою. Вісім днів носили птахи будівельний матеріал. Чого там тільки не було: пруття, солома, ганчір'я, глина. І по восьми днях самиця сіла нестись. Знесла вона троє яєць. Через 34 дні вилупилось троє пташенят.

Учасники операції" Лелека" почали вести спостереження за гніздом лелек, склали на них охоронний паспорт за таким зразком:

Охоронний паспорт на гніздо лелеки білого (додаток 2)

1.    Адреса.
2.    Прізвище, ім'я, по-батькові господаря садиби, де розміщено гніздо.
3.    Гніздо.
4. Рік та спосіб спорудження гнізда ( збудоване лелеками, штучне), на чому споруджене.
5.    Розміри гнізда (діаметр, висота).
6.    Висота гнізда від землі.
7. Відстань до найближчої водойми. Інші відомості  про  гніздо ( цікава історія пов'язана з лелеками, спогади старожилів).
8.   Скільки щороку виводиться пташенят?

 Результати спостережень регулярно заносяться до щоденника спостережень. (додаток 3 )

 Під час спостережень і досліджень за цими цікавими і корисними  птахами ми виявили :

 Живуть лелеки парами. Кожного року виводять 2-3 пташенят. Яйця насиджують по черзі. Через місяць вилуплюються голі, безпорадні пташенята. На відміну від дорослих вони мають голос - пищать. Пташенята швидко ростуть; коли починають літати, то з батьками шукають їжу на луках і полях, разом з ними повертаються до гнізда. Так живуть до кінця літа.

Ми щодня стежили, чим годують лелеки своїх діточок. Пернаті батьки приносили їм рибу, жаб, ящірок, мишей, черв'яків. А одного разу лелека приніс у дзьобі вужа. Лелека поїдає все, що йому трапиться. Не погордує ні хрущем, ні  п'явкою, не пропустить малу пташку, не мине крота, проковтне, коли вдасться рибу, підніме й слимака. Та найцікавіше було спостерігати, як лелеки поять своїх малят, приносячи воду в своїх волах, і як під час спеки поливають своїх діток водою.

Цікаво спостерігати: в жарку літню погоду самка, розклавши крила, захищає своїх малят від сонця, і так цілий день пташенята під "парасолькою". Полюбляють птахи просто постояти у гнізді на одній нозі. Часто стоячи біля гнізда любимо слухати цікаві тріскучі звуки, які виникають від ударів однією частиною дзьоба об другу. Це звичайнісінький концерт.

Лелеки   не   подають   глосу, не    крячуть,    і     не    співають. Радіючи,         або         сердячись, клекочуть дзьобами і сичать. Німота         цих   птахів породила безліч  казок  і  легенд  у   багатьох   народів   світу.     казках         вони         здебільшого виступають як зачаровані принци, яких злі чаклуни позбавили голосу і людської подоби. Лелеки є героями багатьох легенд і пісень.

Ходить лелека плавно, статечно. Пильно поглядаючи на всі боки; літає легко і граціозно. Здебільше ширяючи в повітрі. Політ плавний величний.

Пір'я у лелек біле, за винятком половини чорних крил, через що птаха ще називають чорногузом. Дорослий птах буває метр завдовжки.

Чорногуз здавна тішиться любов'ю нашого народу, а коли він оселиться на хаті, то господарі вважають це за щастя. В нашій державі цього птаха охороняє закон. Він окраса наших краєвидів, його люблять, мабуть усі де він живе або зимує.

Прилітають лелеки на місце гніздування в березні і відразу ж займають своє старе гніздо. Яким користувались в попередні роки.

Лелеки дуже корисні птахи, їхньою їжею є миші. Полівки, комахи. Ми підрахували. Що протягом дня лелеки приносять їжу одномісячним пташенятам 8-9 раз. Живляться в основному з річки Дністер, іноді летять в поле.

Декілька років підряд 25 серпня білі лелеки покидають свої гнізда і відлітають від нас. Це зворушливе прощання з улюбленим гніздом не передати словами...

Батьки разом з дітьми прощаються з нами...

А мені пощастило побачити, як лелеки збираються відлітати у вирій.

Якось восени засидівся я на березі річки Дністер й незчувся, як над головою щось раптом прошуміло. Глянув — коли неподалік приземлився лелека. Став на свої довгі ходулі й ніби завмер. Кілька хвилин отак непорушно стояв. Потім з'явився другий птах і теж отак занімів. За ними ще і ще, штук двадцять злетілося. То лелеки збиралися у далеку дорогу. Коли вся зграя злетілася, один птах, той, що прилетів першим, поважно вийшов наперед, закинув на спину голову й голосно заклекотів. Той клекіт підхопили інші птахи. Прощалися з нашим краєм.

Зимівлю проводять наші чорногузи в Південній Африці, їхній маршрут завершується в долині Нілу. Дістаються до тимчасових зимівників вони лише в середині грудня. А вже через місяць знову збираються до рідної домівки, зустріч з якою припадає на кінець березня. За цей час птахи долають 20 000-25 000 кілометрів. Цікава при цьому така деталь: лелеки летять до вирію швидко, а коли повертаються до рідної клуні — вдвічі швидше. Мабуть, тому що летять на Батьківщину.

Шлях на Батьківщину дуже важкий. Багато птахів у дорозі гине. Але до останнього подиху вони борються зі стихією, прагнуть долетіти до рідної землі. Лелеки — як і люди: як би добре не було в далекій стороні, та вони прагнуть повернутися на Батьківщину.

 Український народ завжди захищав цього птаха, виряджав із сумом у теплі краї й чекав повернення його на батьківщину весною. Тут продовжував буслик свій рід і піднімав своїх пташенят у синяву українського неба.

Ніхто не може сумувати так, як лелека. З ним порівнюють матір, що втратила дітей, дружину, люблячу доньку, котра залишилась без неньки.

Лелека — символ України, краси й відданості.

В Україні лелек з давніх-давен називали птахами сонця. Тож, якщо біля вас ще не оселилась біло-сонячна сім'я, привабте її. На дахах будинків, на вершечках розлогих дерев прибийте хрестовину чи старе дерев'яне колесо. І коли весняне сонце зігріє повітря, ви обов'язково почуєте біля ваших вікон шурхіт їх величезних крил і привітний клекіт: «Ми прилетіли, ми принесли вам щастя!».

В Україні багато прикмет про погоду, пов'язаних із білим лелекою. Він приносить тепло і забирає його назад у вирій.
    * Рано прилетів — буде тепле літо.
    * Лелека починає непокоїтися — на погану погоду.
    * Активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
    * Стоїть на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
    * Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
    * Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
    * Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.

 

2.6. Результати дослідження пропагувати серед учнів школи та населення рідного краю

 

 

На протязі декількох років наші попередники зібрали такі дані і відправили в м. Київ Українське товариство охорони птахів і стали його членами.

Неодноразово були нагородженні грамотами, подяками українського товариства охорони птахів.

В 2005 році нагородженні почесною грамотою президії Вінницької обласної ради Українського товариства охорони природи

Матеріали  дослідницької роботи друкувались на сторінках обласної газети „Природа і люди”

Учасники нашого гуртка взяли активну участь в районному конкурсі «Барви Могилів – Подільщини»  , де пропагуючи бережливе ставлення до природи, збереження мальовничої краси, охорону рідкісних та зникаючих видів. Так Патлатюк Ілона, учениця 11 класу написала науково – публіцистичну статтю «Людської треба доброти», зо що була нагороджена дипломом за зайняте ІІІ місце. Андронатій Наташа, учениця 9 класу», нагороджена почесним дипломом на зайняте ІІ місце у номінації «Малюнок» за роботу «Лелече гніздо».

Також члени нашого гуртка намагаються залучати до роботи  менших школярів проводячи цікаві бесіди тим самим викликаючи їхню цікавість до цих гарних, корисних птахів.

Жителі села не залишаються осторонь коли бачать що ми намагаємось відремонтувати гнізда. Вже стало доброю традицією кожного року будувати нове житло для лелек. Так цього року родини вчителів нашої школи Лученко Тетяни Іванівни та Тягульської Валентини Тимофіївни власноруч побудували каркас  гнізда  для лелек, щоправда вони ще його не облюбували, але все ще попереду.

Ми намагаємося старанно охороняти цього чудового корисного птаха, який прикрашає рідну природу і є джерелом великої естетичної насолоди для наших односельчан.

На виконання   такої доброти у наших дітей і спрямована природоохоронна робота, зокрема операція «Білий лелека»

І дуже потрібно, щоб люди не шкодили природі, а допомагали їй. Зберегти природу – головне завдання всього людства, щоб девізом нашого життя були такі слова:

«Кожна рослина, дерево, пташина –

То все чудова, мила Україна.

Наше завдання – зберегти прироу

Для мене, тебе і всього народу

Тільки зберігаючи мир та природу, людина збереже саму себе.

 

У селі, від людей не далеко,

На деревах, під небом ясним

Гніздо славне будують лелеки

Світле щастя приносять у дім.

Поки жити планета ця буде,

Поки світ ще в полоні краси,

Бережіть птахів, людоньки – люди

Хай чарують нас їх голоси.

ІІІ. ВИСНОВКИ

3.1. Зберегти природу – головне завдання всього людства

Під час нашої діяльності в екологічному гуртку ми  дослідили багато цікавого матеріалу з житті білого лелеки, особливості його поведінки, живлення та розмноження, догляд за малятами. Навчились виготовляти та встановлювати штучні гнізда для цього птаха. Також навчились охороняти цього дивовижного птаха

 

IV. РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати наших досліджень пропонуємо надіслати в Українське товариство охорони птахів м.Києва, які допоможуть у вирішення багатьох природоохоронних  задач.

 

 

VІ. ЛІТЕРАТУРА

1. І.Землянських «Наші птахи», Київ – «Богдана» 2004
2. М.А.Воїнственський «Птахи наших лісів», Київ, «Упрожай» 1993
3. А.А,Яхонтов «Зоологія», Москва  1988р
4. Л.О.Смогоржевський «Пернаті друзі», Київ 1997
5. Л.П.Торгало «Позакласна робота з біології, Київ 1997 р
6. А.Давидов, Г,Кузнецов «Знай, люби, бережи» «Веселка»
7. В.Д.Бондаренко «Внимание: Птици!», Лвів 1981
8. Г.Труфанов «Цікава орнітологія»Педагогічні технології: навч.посібник/О.Падалка, А.Нісімчук, І.Смолюк, О.Шпак – К., Українська енциклопедія ім..М.Бажана, 1995 р
9. Гузеев В. «Метод проектів» как частный случай интегральноъ технологии обучения//Директор школы – 1995 №6
   

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

 

 

Додаток 2

 

Охоронний паспорт на гніздо лелеки білого.

1. Адреса.
2.    Прізвище, ім'я, по-батькові господаря садиби, де розміщено гніздо.
3.    Гніздо.
4. Рік та спосіб спорудження гнізда ( збудоване лелеками, штучне), на чому споруджене.
5.    Розміри гнізда (діаметр, висота).
6.    Висота гнізда від землі.
7. Відстань до найближчої водойми. Інші відомості  про  гніздо ( цікава історія пов'язана з лелеками, спогади
   старожилів).
8.    Скільки щороку виводиться пташенят?

Додаток 3

Спостереження за лелеками 2012 р

1.28 березня прилетіли самці лелек. Між ними була бійка за гніздо.

2.    Лелеки виясняли відношення на протязі 3 днів.
3.    Залишився один самець.
4.    25 березня прилетіла самка. Вона була виснажена перельотом. Самець радо зустрів її.
5.   Вони почали ремонтувати гніздо, чистити його.
6.    Гніздо має багато квартирантів - горобців.
7.    Самка відклала 4 яйці.
8.    Насиджували і самка і самець. Через місяць з'явилися пташенята.
9.    Перші 10 днів було видно тільки їхні дзьоби.
10.     Батьки по черзі приносили їжу.
11.      Пташенята швидко росли, було видно як вони піднімаються на ноги.
12.      Коли пташенята підросли, батьки ночували поблизу гнізда, на стовпах.

13 В кінці липня пташенята пробували злітати, махали крилами.

14.     Серед 4 пташенят, одне було менше за розмірами.
15.     Всередині серпня пташенята покинули гніздо.
16.     Вони відлетіли до водойми.

Додаток 4