Мета уроку Навчальна: повторити із здобувачами освіти прийоми зупинки кровотеч, що загрожують життю; сформувати розуміння послідовності та особливостей вибору прийомів зупинки кровотеч відповідно до поранення та допомоги, що була здійснена на попередніх етапах; виховна: виховувати відповідальність за життя інших, уважність, небайдужість; розвивальна: розвивати логічне мислення, зосередженість та зібраність у складних ситуаціях, здоров’язбережувальну компетентність.
Мотивація навчальної діяльності Джгут для зупинки кровотеч був винайдений німецьким хірургом Фрідріхом Августом фон Есмархом для військово-польової хірургії ще у XIX ст. Ним же розроблена методика його застосування. За стільки часу винахід врятував багато життів, багато з урятованих, на жаль, залишилися каліками також завдяки застосуванню джгута. Та усе одно сутність винаходу залишається першим способом термінової допомоги при кровотечі, що загрожує життю. Гідною заміною джгуту Есмарха став джгут-турнікет. Військові хірурги постійно вносять корективи у методику його накладення задля зменшення травматичних наслідків.
Вивчення нового матеріалу 1. Зупинка кровотеч, що загрожують життю У разі виявлення кровотечі, яка загрожує життю і яку не було зупинено на попередніх етапах, слід визначитися зі способом її зупинення. Для кровотеч із ран на ділянках тіла, що анатомічно підходять для застосування турнікету, накласти його. Способи накладання такі самі, як у секторі обстрілу, тільки є можливість накласти безпосередньою на шкіру (задля запобігання небажаного впливу одягу та спорядження; гумовий та імпровізовані джгути безпосередньо на шкіру не накладають) та в доцільному місці.
Вивчення нового матеріалу Після усунення інших критичних станів або їх виключення перевірити, чи потрібен джгут (при ампутації джгут не знімають!), що був накладений під час бою, оглянувши рану. Бажано це зробити у термін менший за 2 год з часу накладання (після 6 год застосування турнікету всі подальші з ним дії можуть виконувати тільки медики!). Для цього послабити його — якщо кровотеча триває, затягнути джгут. Якщо необхідність джгута під сумнівом — спробувати затампонувати рану та перев’язати з прямим тиском на рану, при цьому послаблений джгут залишити на місці.
Вивчення нового матеріалу Якщо джгут необхідний, скоригувати місце накладеного під час бою турнікету таким чином, щоб зберегти максимум травмованої кінцівки (5-8 см вище рани, уникаючи місць надмірного ураження нервів). Послабити перший джгут, проте не знімати його. Перевірити наявність дистального пульсу. Якщо кровотеча зупинилася, проте пульс відчувається, не затягувати джгут, а накласти ще один над першим, щоб уникнути ушкодження м’язів та нервів.
Вивчення нового матеріалу Якщо другого турнікету немає, скоригувати тиск джгута (недостатній тиск не зупиняє притік артеріальної кровотечі, але зупиняє відтік венозної крові, є більш небезпечним для нервів і частіше призводить до паралічу кінцівки; надмірний тиск сильніше ушкоджує м’язи). Розглянути можливість послаблення джгута на 30 сек. і затягування його до 3 разів для профілактики синдрому роздавлення тканин (як правило, виконують парамедики у поєднанні з введенням медикаментів для покращення кровообігу).
Вивчення нового матеріалу У разі заміни джгута (наприклад, джгут із підручних засобів — на джгут-турнікет) позначити час накладання першого джгута. При зовнішній кровотечі, яку не можна зупинити турнікетом, застосовують усі інші можливі способи зупинки кровотечі: тампонування рани, гемостатичні засоби, компресійні пов’язки, прямий тиск.
Вивчення нового матеріалу 2. Принцип тампонування ран У разі поранень з вузьким рановим каналом та у місцях, на які не можна накласти джгут, можна використати такий спосіб, як тампонування рани. Сутність його полягає у тому, що перев’язувальний матеріал якомога тугіше шар за шаром заштовхують у рану. Таким чином створюють тиск на пошкоджену судину. За певний час захисні механізми кровоносної системи будуть намагатися утворити тромб на місці ушкодження, тим самим припинивши кровотечу. Тампонування вен допомагає уникнути всмоктування повітря та спричинення повітряної емболії.
Вивчення нового матеріалу Традиційно використовують марлеві тампоні, бинти, чисту тканину (не вату). За можливості виконувати усі дії з виконанням вимог антисептики (у рукавичках, пінцетами, стерильним матеріалом). Матеріал запихають не однією грудкою, а нашаровують із тиском (наче капусту для заквашування) з дна до верху країв рани, спрямовуючи тиснуче зусилля у напрямку до серця. У разі великих ран бажано накрити рану одним шматком марлі, а вже на неї додавати перев’язувальний матеріал із тиском.
Вивчення нового матеріалу Процедура надзвичайно болюча, тому слід бути готовим до мимовільного супротиву пораненого. Після повного заповнення рани зверху покласти качалку бинта чи марлі та накласти тугу пов’язку. У разі швидкого просочування пов’язки кров’ю тампони не видаляти, а накладати нові шарі. За можливості застосувати зверху прямий тиск руками (має бути сильним, постійним, не менше 10 хв без послаблення для перевірки кровотечі).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література Захист Вітчизни. Основи медичних знань. Рівень стандарту : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / А.А. Гудима, А.О. Пашко, І.М. Герасимів, М.М. Фука. – Тернопіль : Астон, 2019. – 240 с. : іл. Інтернет-ресурси https://nebolet.com.ua/bolezni/perelom-kostej-predplechja.html http://posibnyky.vntu.edu.ua/bjd/71.htm http://medterms.com.ua/blog/travmatologija/2013-11-16-195 http://perelom-kosti.ru/perelomy/zakrytyj-perelom.html Відео: https://www.youtube.com/watch?v=FayZT9mVwhI&ab_channel=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F20%D1%85%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BD