Тема уроку: Виведення нижньої щелепи. Безпечне введення носового (назофарингеального) повітроводу Матеріали підготувала Скляренко Ольга Анатоліївна – учитель зарубіжної літератури та основ медичних знань ОЗО «Балаклеївський ліцей імені Євгенії Гуглі» Балаклеївської сільської ради Черкаської області
Мета уроку Навчальна: сформувати у здобувачів освіти знання про способи та засоби забезпечення прохідності дихальних шляхів, навички застосування повітроводів; виховна: виховувати уважність, небайдужість, обережність; розвивальна: розвивати життєзбережувальну компетентність, зібраність, чіткість дій, уміння подолати гидливість заради врятування життя людини.
Актуалізація знань Складіть алгоритм дій забезпечення прохідності дихальних шляхів. Оберіть в індивідуальній аптечці засоби, що забезпечують прохідність дихальних шляхів. Прокоментуйте ознаки, за якими ви визначатимете ознаки дихання. Які ознаки можуть свідчити про непрохідність дихальних шляхів чи загрозу такого стану? За якими ознаками можна оцінити стан свідомості пораненого?
Вивчення нового матеріалу 1. Виведення нижньої щелепи Западання язику є найбільш поширеною причиною обструкції дихальних шляхів у непритомному стані. Способами попередити це є відхиляння голови та підняття підборіддя, а також видозмінене висування нижньої щелепи. У разі підозри на черепно-мозкову травму голову закидати заборонено, слід лише підняти підборіддя або висунути нижню щелепу.
Вивчення нового матеріалу Техніка виконання відхиляння голови та підняття підборіддя: 1. Покласти пораненого на спину; 2. Покласти одну руку на чоло пораненого, а кінчики вказівного та середнього пальців іншої руки — під кінчик підборіддя. Не давити пальцями занадто сильно на м’які тканини під підборіддям, оскільки це може перекрити дихальні шляхи. М’яко нахилити голову жертви назад. 3. Підняти підборіддя вгору, а разом із ним і всю нижню щелепу так, щоби голова відхилилася назад. Піднімати доти, поки зуби майже зімкнуться, проте повністю рот не закривати. У цьому положенні маса язика змусить його відійти від задньої частини горла та відкрити дихальні шляхи.
Вивчення нового матеріалу Техніка виконання видозміненого висування нижньої щелепи 1. Виконують, якщо поранений лежить на спині. 2. Вказівні і середні пальці розташувати під задньою частиною нижньої щелепи, великі пальці — на підборідді. 3. Потягнути щелепу вгору, а великими пальцями у цей час тиснути на підборіддя, щоб відкрити рот. Коли нижня щелепа зміщується вперед, вона тягне за собою язик, який більше не блокує трахею, таким чином забезпечуючи вільне надходження повітря в легені. Процедура доволі складна, тому нетренованим рятівникам краще її не виконувати.
Вивчення нового матеріалу Введення повітроводу Кращим способом забезпечити прохідність дихальних шляхів є використання повітроводів. Спосіб більш ефективний за зміну положення голови, дієвий у подальшому під час евакуації, вимагає меншого контролю за пораненими. Розрізняють повітроводи: назофарингеальні (вставляють у носоглотку) і орофарингеальні (вставляють у ротоглотку). Використання повітроводів вирішує проблему непрохідності дихальних шляхів тимчасово!
Вивчення нового матеріалу За неправильного використання є високий ризик носової кровотечі при використанні назофарингеального повітроводу, що може підсилити наявну дихальну недостатність. Носоглотковий повітровод не бажано використовувати в разі підозри на перелом зводу черепа (на це може вказувати прозора рідина, що тече з носа або вух, це може бути спинномозкова рідина), є травми обличчя та рота, опіки обличчя та ознаки інгаляційного ураження дихальних шляхів.
Вивчення нового матеріалу Назофарингеальний повітровод (назальна трубка) входить до складу ІFАК. Його конструкція відповідає природним вигинам носоглотки, його вводити легше й швидше, ніж ротоглотковий (можна не витрачати час на звільнення ротової порожнини). Представляє собою гнучку, анатомічно вигнуту трубку зі зрізаним кінцем і розширенням із протилежного боку, забезпечує прохідність верхніх дихальних шляхів механічним способом. Можуть бути різних розмірів.
Вивчення нового матеріалу Техніка введення назофарингеального повітроводу: 1. Перевірити відповідність розміру трубки з аптечки потерпілого (кінчик носа — мочка вуха). 2. Закинути голову назад для забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів. 3. Змастити трубку лубрикантом (входить до комплекту) або водою. 4. Ввести змащений скошений кінець (загострений кінець спрямований у бік перегородки у носі) в праву ніздрю. Права ніздря у більшості людей дещо більша, тому назальний повітровод виконаний під неї. У разі неможливості введення трубки в праву — використати ліву ніздрю.
Вивчення нового матеріалу Техніка введення назофарингеального повітроводу: 5. Плавно, без різких рухів ввести трубку. 6. Введену до кінця трубку (розширений кінець щільно прилягає до крил носа) зафіксувати пластирем. Ротоглотковий повітровод вставляють вигином донизу і кінцем у напрямку піднебіння. Обертальним рухом встановлюють позаду кореня язика.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література Захист Вітчизни. Основи медичних знань. Рівень стандарту : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / А.А. Гудима, А.О. Пашко, І.М. Герасимів, М.М. Фука. – Тернопіль : Астон, 2019. – 240 с. : іл. Інтернет-ресурси https://www.google.com/search?q=%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97+%D1%89%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BF%D0%B8&sxsrf=ALeKk008nG3SZVZTtKUZ7-cAlN9socwP_A:1610291975902&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=2ahUKEwii39SJ1ZHuAhXm-SoKHd11DMUQ_AUoAXoECAYQAw&biw=1280&bih=824 http://posibnyky.vntu.edu.ua/bjd/71.htm https://empendium.com/ua/chapter/B27.IV.24.18.4. Відео: https://www.youtube.com/watch?v=lWLjWCKVm2E&t=2s&ab_channel=%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%92%D0%B5%D1%87%D1%96%D1%80%D0%BD%D1%94