Презентація яскраво ілюструє творчість Е. Золя як французького письменника, висвітлюючи найважливіші періоди життя, становлення його, як письменника, цікаві факти особистого життя та високу громадянську позицію; розкриває теоретичні засади натуралізму; знайомить з літературною спадщиною, структурою циклу "Ругон - Маккари"; вводить в світ роману "Кар'ра Ругонів" та дає високу оцінку творчості Е. Золя устами відомого французького письменника та літературного критика А. Франса.
Е. Золя - політик-демократ, Громадянин. Вітав падіння ненависної Другої імперії, cприйняв Паризьку комуну як вибух руйнівної стихії, непокоїла громадянська війна, що спалахнула в країні: «Це огидно. Точиться братовбивча війна, і у нас прославляють тих, хто вбив найбільше своїх співгромадян! Абсурд!» Капітан. Дрейфусєврейшпигундовічнакаторга Лист президентові « Я звинувачую»(1898р.) Франсуа Фелікс – 1 рік ув΄язнення 1902р. – смерть від чадного газу. Монмартр,Пантеон«Золя виріс на цілі три аршини, від його протестуючих листів ніби свіжим вітром повіяло, і кожен француз відчув, що, слава Богу, є ще справедливість на світі і що, коли засудять невинного, є кому заступитися».1899- 1900р. Англія
Е. Золя та натуралізм «Експериментальний роман»(1880)формальна відмова від узагальненьвираження авторської позиції, типізаціяточність в описі зовнішнього середовищауподібнення методу наукового дослідження. Мотивація вчинків людини зумовлена не соціальними обставинами, а її біологічною природою. Зображення людини як біологічної істотивідтворення дрібних деталей обстановкизвернення до символіки. Леон Лерміт «Видача платні жниварям»
Літературна спадщина«Марсельські таємниці» (1867)«Тереза Ракен» (1867)«Мадлен Фера» (1868)Цикл «Три міста»:«Лурд» (1894)«Рим» (1896)«Париж» (1898)Цикл «Ругон-Маккари» (1871 -1893),20 романів. Цикл «Четвероєвангеліє»«Плодючість» (1899)«Праця» (1901)«Істина» (1903)«Справедливість» (незакінчено)«За романами Золя можна вивчати цілу епоху». М. Горький
Цикл «Ругон-Маккари» 1. Кар΄єра Ругонів» (1871)2. «Здобич» (1871)3. « Черево Парижа» (1873)7. «Пастка» (1877) 12. «Радість життя» (1884)13. «Жерміналь» (1885)14. «Творчість» (1886)4. «Завоювання Плассана» (1874)5. «Провина абата Муре» (1875)6. «Його величність Ежен Ругон» (1876)8. «Сторінка любові» (1878)9. «Нана» (1880)10. «Накип» (1882)11. «Дамське щастя» (1883)15. «Земля» (1887)16. «Мрія» (1888)17. «Людина-звір» (1890)18. «Гроші» (1891)19. «Розгром» (1892)20. «Доктор Паскаль» (1893)
Е. Золя відобразив “природну і соціальну історію однієї сім'ї в епоху Другої імперії” у 20-томній серії романів (цикл “Ругон – Маккари”)Аделаїда Фук. П΄єр Ругон(чоловік)П΄єр Ругон(молодший)Маккар(коханець)Антуан. Урсула. Ежен(парижан.)Арістид (журн.)Паскаль (учен.)Жан(робоч.)Жервеза(праля)Франсуа(приказ.)Сільвер(роб.-респ.)Родовід Ругон-Маккари
Е. Золя : Прагне відобразити історію різних поколінь родини Ругон-Маккари. Відтворює соціальний фон, життєві умови, в яких існували представники цієї родини. Розповідає, як зароджувався рід, закладалися основи аморальності у сім’ї, як починався шлях Ругонів до самознищення. 4. Доводить, що шлях до виродження роду Ругонів починається вже у наступному поколінні. 5. Висвітлює типові хвороби своїх сучасників – прагнення до посад і багатства, корисливість, цинізм, зажерливість. 6. Пропонує дослідити читачам власний рід, перешкодити самознищенню нащадків.
Учні 10-го класу: 1. Знаходитимуть в тексті роману ознаки натуралізму як художнього напряму, засновником якого є сам автор, Е. Золя. 2. З΄ясовуватимуть, яку роль відіграє мотив багатства в сюжеті роману та в долі героїв з роду Ругонів-Маккари. 3. Вивчатимуть систему образів роману, аналізуватимуть вчинки та поведінку героїв, з΄ясовуючи, що саме веде цю родину до самознищення. 4. Коментуватимуть символіку червоного кольору в романі.
Місце дії — невеличке провінційне містечко Плассан, яке стало для Золя ніби моделлю всього французького суспільства напередодні перевороту. Поль Сезанн «Будинок повішеного»«…Місто збудоване на плоскогір΄ї над Вйорною; на півночі воно прилягає до Гаррігських горбів…і лежить ніби в глухому куті…»,(ІІ р.).
Творчість Золя дихає добротою. Золя був добрим. Як всі великі люди, він поєднував в собі велич та простоту. Він був глибоко моральною людиною. Коли він малював порок, його пензлем водили суворість і мудрість. Крізь чисто зовнішній песимізм, крізь похмурий колорит, що лежить на деяких його сторінках, чітко проступає глибокий оптимізм та вперта віра в перемогу розуму та справедливості… Позаздримо йому: доля та його власне серце підготували йому особливий жереб: він був етапом у свідомості людства.