Презентація до уроку " Художня майстерність повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я""

Художня майстерність повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"Іван Нечуй-Левицький: «Писати треба так, як люди говорять».

Мова повісті "Кайдашева сім'я" рясно пересипана, мов перлами, народними афоризмами, приказками, дотепами, піснями. Правда, ці народні вислови дуже часто бувають "з перцем".

Старий Кайдаш говорить до Карпа: "В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить". "Хоч між дровами, аби з чорними бровами",— відповідає Лаврі н матері на питання про одруження. Кайдашиха "розпустила на всю хату мед своїм язиком", висловлюючи побажання Мелашці: "Будь же, дочко, здорова, як риба, гожа, як рожа, весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля!" А сама при цьому думала: "Довго прийдеться мені вчити цю Мелашку... Коли б хоч не була така сатана, як Мотря".

Щоб розважити і заспокоїти Мелашку, Балашихаговорить: "Дівка, як верба: де посади, то прийметься",— хоч сама із сумом відзначає: "У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в'яла". Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: "В мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем".

— Карпе! — промовив Лаврін. — А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.— Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карпо.— Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.— То сватай, як тобі треба, — сказав Карпо.— Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола,другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!— Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, стан кривий, як у баби.— То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.— І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.

— То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.— Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо.— То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, — сказав Лаврін.— Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє..

"Треба випити хоч одну чарку горілки: одна чарка не гріх, бо вже од голоду аж шкура болить", — подумав Кайдаш і зайшов у шинок.— І годі тобі хвалитись дітьми. Хвалила ж сова своїх дітей, що нема кращих на світі, а яка ж там совина краса? — сказав Кайдаш

Мотре! — крикнула вже не дуже солодким голосом свекруха з печі. — Чом-бо ти не глядиш страви? Адже ж як збіжить сало, то борщ доведеться хоч собакам вилляти. Геть! — крикнула Кайдашиха. — Сама зумію насипать. Не ти напартолила. Сідай та запихайся!— Що ви мені цвікаєте в вічі, неначе змовились. Хіба я не ваш батько? Хіба мені не можна в своїй хаті порядок дати?

«Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!» (М. Коцюбинський). «Іван Левицький — се великий артист зору, се колосальне, усеобіймаюче око України» (І. Франко). «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору…, як «Кайдашева сім’я» Нечуя» (М. Рильський).