Конспект уроку
з української літератури
Іван Франко. Новела «Сойчине крило». Зображення жіночої долі в новітній інтерпретації.
Гуманістичний пафос твору.
10 клас.
Підготувала:
Сухарюк С.М.
вчитель ураїнчької
мови та літератури
Медведівської ЗОШ
І-ІІІ ступенів
Тема уроку: Іван Франко. Новела «Сойчине крило». Зображення жіночої
долі в новітній інтерпретації. Гуманістичний пафос твору.
Мета уроку: проаналізувати новелу як жанр літератури, з’ясувати сюжетно –
композиційні елементи твору; розкрити образ Марії, його неодно-
значність ; допомогти зрозуміти психологію душі героя – адресата;
визначити морально – етичний пафос новели;
розвивати зв’язне мовлення учнів, їх критичне мислення, вміння
аргументувати власні судження; спонукати до роздумів про складність
людського життя, про цілющу силу кохання;
сприяти вихованню позитивних морально – психологічних якостей,
естетичних смаків.
Обладнання: мультимедійна дошка, портрет І. Франка, текст новели, ілюстрації афіш до вистави «Сойчине крило», словник літературознавчих термінів, тлумачний словник.
Тип уроку: урок – психолого – літературознавче дослідження.
Методи і прийоми: «Робота в групах», «Робота в парах», «Пошукова діяльність», «Словникова робота», «Хвилинка біології», «Асоціативний кущ», «Діалог споріднених душ», «Міні есе», «Сенкан», «шість капелюшків».
Словник :
Хід уроку
Жіноче серце! Чи ти лід студений?
Чи запашний чудовий цвіт весни?
Чи світло місяця? Огонь страшенний,
Що нищить все?
Чи ти як тихі сни невинності?
Чим б’єшся ти? Яка твоя любов?
Жіноче серце – океан, рай і пекло водночас. Зрозуміти жіночу поведінку, її серце намагались багато століть, але і до цього часу точаться суперечки. Кохання, що виникає між особистостями, єдине у своєму роді, але може вбирати в себе інші почуття. Важко вберегти його, але кому це вдасться, відчує себе щасливим. Ми з вами уже знаємо, як міг кохати поет, які прекрасні поезії присвятив темі кохання у збірці «Зів’яле листя». Отже, спробуємо хоча б наблизитися до розкриття цієї вічної загадки – загадки кохання.
Сьогодні ж познайомимося з Франком – новелістом і його шедевром «Сойчине крило».
І. Повідомлення теми, визначення мети і завдань уроку
На мультимедійній дошці портрет І. Франка.
Новела «Сойчине крило»належить до пізньої малої прози Івана Франка. У рецензії А. Крушельницького на збірку «На лоні природи» (1905) «Сойчине крило» відзначене як «найбільш інтересне» оповідання, де на найвищий п’єдестал автор підніс любов. Невипадково ця поетична драма про кохання з’явилася на сцені українських музично – драматичних театрів в м. Івано – Франківська, Чернівців, Харкова.
На дошці зображення ілюстрації афіш до вистави «Сойчине крило»
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Що в нашому житті є незбагненним? Що не піддається поясненню, простій логіці, є загадковим і незрозумілим?
/ Відповіді учнів/
Найперше, звичайно, - це душа. Особливо, коли вона страждає від кохання, від зради, від морального і фізичного болю.
Об’єктом уваги І. Франка у новелі «Сойчине крило» є душа людини, її страждання у складні миттєвості життєвого шляху. Письменник показує, як велика сила кохання здатна зцілити зболену душу.
ІІІ. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу
Бесіда
Кохання
Головна ідея новели – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.
Марія після трирічних поневірянь по пеклу злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було пориватися кудись у світи на пошуки великої любові, розкоші, щоб врешті – решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою.
В душі Хоми - Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя.
Сюжетно – композиційні особливості новели «Сойчине крило»
Жанр твору «Сойчине крило» - новела. У словнику літературознавчих термінів дається таке визначення новели.
Новела ( італ. новина) – різновид оповідання. Це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну життєву подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостроконфліктний, з несподіваною розв’язкою. Новелу іноді називають «сестрою драми». Всі ці ознаки мають місце в сюжетній канві твору І. Франка «Сойчине крило».
В основу новели покладена інтригуюча історія кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які потрапили в сіті власної безрозсудності. Дія відбувається в новорічний вечір в кімнаті центрального персонажа протягом кількох годин, а сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя , в канву якого вплітається лист – сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшої психологічної напруги.
Уперше в українській прозі І. Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і розлогою розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Намічається сюжетна лінія образу фатальної жінки.
Сюжет твору напружений, динамічний, як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой – адресат занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Це ніби втеча від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся, від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, які наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».
Діалог споріднених душ
(Лине музика А. Кос – Анатольського)
Хома: Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником. Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі! Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную… Ся твердиня побудована в моїй душі.
Думав, що й вона буде. Без неї празник не празник, і Новий рік не Новий рік. Попробуймо обійтися без неї.
Марія: Чи тямиш мене? Тямиш мій сміх?
Ха, ха, ха! Ха, ха, ха! Тямиш той ліс, мій рідний ліс, якого нема другого в світі? Се не був ліс, се я була…
Я сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі й тіла, щоб навіки вписатися в твою тямку…
Хома: Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене? Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі… Я вірив у тебе, як у себе самого…
Говори собі, пиши собі, що хочеш! Я тепер дивлюсь на все оком естетика. І де ти сміятимешся, я байдуже здвигну раменами. І де ти плакатимеш, я засміюся.
Марія: Не сердься на мене, мій Массіно, не сердься на мене!
Не сердься на мене, Массіно мій! Я не винувата, що ти в моїм житті був тим палким сонцем, але ти не вірив у мене, в мою щирість, в мою любов… Я покарала тебе, і коли у тебе є хоч шматочок людського серця в грудях, ти мусиш відчути ту кару. Та проте, Массіно, не сердься на мене! Я, караючи тебе, потерпіла сто, тисячу разів дужче, як ти.
Хома: А може її й правда?
Марія:Посилаю тобі сойчине крило. Здається мені, що се летить до тебе половина моєї душі. А як одна половина залетить, то від твоєї душі буде залежати, чи прилетить і друга.
Хома: Впадаєте в сентиментальність, шановна пані! Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена.
Марія: Я знаю, Массіно, ти не любиш сентиментальності. І тебе вже занудило отеє балакання без змісту.
Хома: Се чорт, не женщина! Завважую, що вона, пишучи се, немов душею розмовляла зо мною і, укладаючи свої фрази, рівночасно своїми ящірчатими очима слідила кождий рух моєї душі.
Марія: Ти віриш у силу сповіді? Массіно, любий мій, єдиний на світі, кого я правдиво і беззавітно любила і досі люблю, прошу тебе, слухай моєї сповіді!
Хома: Та що се я? Три чверті на дванадцяту! Господи! А я сиджу над сим листом і весь замочив його сльозами…
Голубонько моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату, торкне мене своїм крилом. Може, і я прокинуся, і стрясу з себе ті пута і рвонуся до нового життя.
Таємниця жіночої душі.
Тендітна жіноча душа…Вона може витримати нестримні пориви щастя, суму, радості, розпачу. Проте зовнішній світ жорстокий, часто завдає пекучого болю, змушує пройти всі кола пекла.
Так сталося і з Марією: поневіряння по злочинницькому світу, дві спроби самогубства, - ось наслідки її необдуманого вчинку. Хто винен у тому, що Марія втекла, втекла від коханого, від самої себе? Що керувало її поступками? Романтичне бажання жити, а не існувати, не просто бути , а стати - це прагнення й штовхнуло її до втечі, визначило подальшу долю. Як кожна жінка вона мріяла про щастя, достаток, мріяла побувати в різних місцях світу. Вона жила за покликом серця, прагнула відчути себе особистістю, жадала повноцінного людського буття.
Психологічний малюнок образу Марії вражає багатством її душі, гармонійним поєднанням з природою, своєрідним баченням смислу буття, поетичним мовленням, які висвітлюють її характер і вчинки глибоко і правдиво.
Пристрасна натура. Марія перебуває в полоні могутнього любовного почуття і тому повертається до рідного краю, до того, кому першою призналась у коханні, кого свого часу зрадила. Шукаючи щастя, вона помилилася у своєму виборі і тепер спокутує свої гріхи. Її лист Хомі – Массіно – це сповідь зраненої душі, яка, не дивлячись ні на що, залишилась чистою, люблячою і такою поетичною. Ми ще раз переконуємося в тому, що кохання – велика сила. Воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.
Робота в групах
Метод шести капелюшків
Детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Яка ще необхідна інформація? Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.
Застереження, емоції, передчуття. Які уроки винесли з цього?
Можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.
Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції, придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.
Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так? Обережність. Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.
Символічне відображення оптимізму. Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює? Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається
Життєвий урок, який можна винести з цієї ситуації. Використовується в кінці, щоб узагальнити досягнуте..
Асоціативний кущ до образу Марії
Психологічна хвилинка
Американські психологи довели, що людина не зовсім підвладна сама собі. Вона може грати самообрану і власно створену роль, може грати роль, створену іншими персонажами, інколи роль визначається долею.
До якого типу можна віднести Марію?
/ Міркування учнів/
Слово вчителя.Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він «відлюдько, самітник». Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя».
Еволюція поглядів героя – адресата
Хома – Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Це інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Ермесона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання, він став «артистом життя, естетом».
« Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим, хоч і небагато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути самим собою». «Суспільство, держава, народ – подвійні кайдани», - стверджував він.
Герой працює радником в одному бюро, «зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця». Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.
«Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі».
Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не хвилюють його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою.
Та чи завжди таким був наш герой? З листа молодої жінки ми дізнаємося про іншого Хому – Массіно.
Перед нами закоханий чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.
« Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»
Він прагне щось змінити у цьому світі. Марія дорікає йому: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…»
Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого кохання до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі.
Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість.
«Загадкове щезнення…випхнуло мене з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань». Однак, він, Массіно, не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, не може протистояти живим почуттям. В кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.
Проблемне питання. Чому І. Франко ввів у твір образ сойки? Яку паралель можна провести між Марією і сойкою?
Хвилинка біології
/ На дошці зображення сойки. Учень зачитує заздалегідь підготовлений матеріал/
Сойка (ejarrulus grandarius) , птах родини воронових. Довжина тіла близько 34 сантиметрів, вага 146 – 196 г.
Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має достатньо хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні, напевне, не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Іноді можна опинитися свідком спільного співу сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, глухий передзвін. До квітня подібні концерти закінчуються, після чого спів сойки можна тільки іноді почути на гніздовій ділянці. У всіх випадках спів сойки – явище вкрай короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється з появою гнізда.
/Після прослуханого учні обмінюються судженнями/
Висновок. Сойка імітує різні звуки, припиняє це робити, коли мостить гніздо. Марія усі три роки імітувала не тільки свої почуття, а й саме життя. У Євгена Гуцала є такий вислів : «Людина багато в чому схожа на пташку: у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи…»
Дослідження символіки образів, їх смислового навантаження
Слово вчителя. Оскільки ми аналізуємо новелу, то не можемо обійти й образи – символи, окремі художні деталі. І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.
Робота з текстом. «Читання з міркуванням»
Яку роль відіграють образи – символи, художні деталі у новелі? Яке їх смислове навантаження?
Робота в парах. Чому новела називається «Сойчине крило»?
ІV. Узагальнення знань, умінь, навичок
Берегти, захищати від усякого лиха, від перипетій долі кохання, дбати один про одного, бачити і відчувати людину, котра поруч – саме в цьому морально – етична цінність твору. Саме ідея гуманізму, чистоти душі людської лежить в основі цієї новели. Вічними залишаються принципи добра і милосердя, великодушності й любові, які І. Франко пропагував у своїх творах.
VІ . Мотивація оцінок
VІІ . Домашнє завдання
І група. Придумати альтернативне продовження твору.
ІІ група. Характеристика образу Марії з використанням цитат.
1