Урок. МОТИВИ ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА. «КАТЕРИНА», «НАЙМИЧКА».
Тема: МОТИВИ ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА. «КАТЕРИНА», «НАЙМИЧКА».
Мета: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні; розкрити ідейнохудожній зміст твору «Катерина», охарактеризувати образ головної героїні поеми; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву; вміння виважено і ґрунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе ставлення до підступництва, зради.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору, ілюстрації, учнівські малюнки до його змісту.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь інавичок.
Тарас Григорович Шевченко обняв своїм генієм усі царини духовного і соціального, життя суспільства. Водночас творчість його висвітила найпотаємнІшІ порухи душі простої людини, пригніченої тяжким ярмом царизму, розкрила її глибину і велич. Нелегко осягнути багатогранність Шевченкової музи. Тож хочемо сьогодні спинитися лише на одній сторінці великої творчої спадщини Кобзаря — показати місце жінки в його творчості, а також особистому житті.
Презентація «Жінки в долі Шевченка»
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
ІV. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.
4.1. Вступне слово вчителя
Однією з центральних тем у творчості Т. Шевченка є трагічна доля жінки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Серед них — поеми «Слепая», «Сова», «Наймичка», «Відьма» та інші, повісті російською мовою — ««Наймичка», «Капитанша», «Художник», «Музыкант».
4.2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»
Історія написання.
Постійна увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки
1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Тема знеславленої паном селянської дівчини розроблялася багатьма письменниками. У повісті «Близнецы» Т. Шевченко назвав однотемними з «Катериною» два твори: поему «Эда» Є. Баратинського та повість «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ’яненка. Широковідомою в той час була і повість «Сердешна Ліза» М. Карамзіна. Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір «ще молодую у могилу нужда та праця положила». Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу. Рідні сестри поета поневірялись на панщині. Про них завжди турбувався поет, допомагав їм чим міг. Добре знав він, що нелегко живеться братам, але сестрам — ще гірше. Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає «Катерина» Т. Шевченка, присвячена В. А. Жуковському в пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.
4.3 Виразне читання з коментарем твору «Катерина».
Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).
а) Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать.
б) Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти кон-
сервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей, а й проти існуючого ладу.
Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.
Зміст твору.
Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Недобрая стала. Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки ввечері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а жіночки лихо дзвонять». Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому. Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину Катерина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він підріс і став водити старців. Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестернею, і пізнав свого сина, одвернувся.
Сюжет і композиція.
Сюжет розгортається навколо трагічної долі заміжної матері-одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв’язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства. Композиційна поема складається з 5-ти розділів:
- звернення до дівчат-селянок;
- народження нешлюбного сина;
- прощання з батьками;
- поневіряння Катерини на чужині;
- зустріч із спокусником-офіцером і смерть Катерини.
В епілозі подається зустріч батька з сином. Сюжетної колізії так чи інакше пов’язані з героїнею поеми — Катериною.
Зав’язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.
Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.
Розв’язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч з «батьком».
- любов і страждання;
- батьки і діти;
- моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;
- честь і безвідповідальність;
- крах ілюзій.
Елементи народознавства в поемі.
За неписаними, але загальноприйнятими законами звичаєвого права про сім’ю та шлюб, дівчина, яка стала матір’ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі. Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов’язані були постійно носити якийсь головний убір, виконувався обряд покриття: кілька шановних у селі жінок збиралися і пов’язували («покривали») хусткою голову необачній дівчині. Звідси й глумлива назва — покритка.
Злий поговір, неслава, які не щадять і старої матері («Мабуть, сама вчила»), призводять до того, що батьки зважуються на жорстокий вчинок. Вони мусили скоритися громадській думці, усталеному закону співжиття. У давнину був звичай: залишаючи назавжди свій край, люди брали жменьку рідної землі, яку мали покласти в їхню труну при похованні в чужій стороні. Цього звичаю дотримується і Катерина, бо цілком свідома того, що більше не повернеться додому.
Роль ліричних відступів — композиційного елементу в поетичному творі. Новим для української поезії елементом композиційної техніки є в Т. Шевченка ліричні відступи, діалогічні вставки, в яких поет раз у раз звертається безпосередньо до свого уявного читача.
Таких ліричних відступів у поемі кілька: «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», Отаке-то на сім світі роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю». Ліричні відступи були елементом цілком природним для поезії Т. Шевченка. В ліричних відступах поет виступає борцем протии традиційних поглядів затурканого, темного народу на «гріхи» матерів-покриток, проти ідіотизму сільського побуту. Висловлюючи глибоке співчуття покинутим дівчатам-покриткам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжували аморальні явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ, повний суворих традицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих традицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов’ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини. Ліричні відступи відігравали важливу роль і з погляду композиції твору. Вони затримували розвиток сюжету, зосереджували увагу читача на найбільш напружених трагічних моментах, змушували читача глибше, безпосередніше переживати трагедію героїв. Наприкінці другого розділу, після змалювання тяжкої сцени прощання Катерини з батьками та рідним селом, коли вона «за сльозами за гіркими і світа не бачить», а потім Утерлася, повернулась, / Пішла… тільки мріє. Подається коротка згадка про
смерть батьків Катерини: Та не чули вони вже тих речей — / Ні батько, ні матір.
Описавши драматичну сцену вигнання Катерини з села, автор роздумує над тим, чому люди такі нещадні одне до одного (А за віщо?). У першому ліричному відступі третього розділу темна ніч символізує непевне становище героїні, яка не знає, де шукати батька своєї дитини. Образи жовтих пісків та лютої зими в народнійтворчості є символами тяжких життєвих випробувань. Поет проймається настроями героїні й разом з нею тривожиться за результати пошуків москаля. У ці роздуми вплітаються і спогади поета про власні мандри. Таким чином, єдність, взаємозв’язок усіх елементів поеми, взаємно доповнюючи і поглибшуючи один одного, дають у результаті таку художню форму, яка втілює все ідейне багатство твору.
4.4 Характеристика образу Катерини. Опрацювання схеми-образу.
4.5 Складання інформативного ґрона до образу головної героїні.
«біле личко»;
Катерина покритка;
здатна на великі страждання;
рішуча, безжалісна;
щира і проста, чесна і благородна;
відверта і довірлива.
Матеріал для роботи над образом.
В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.
Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.
Гармонійність зберігається між характером і поведінкою героїні, між ходом думок і способом їх вислову: Обізвався старий батько: / «Чого ждеш, небого?». Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка. Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні традиції. Перша зустріч з москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше глянути правді в очі. Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від своє мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам. Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама феодальна дійсність — повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини. У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає цільний образ страдниці, жертви панської розпусти. Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.
4.6 Обговорення змісту поеми. Фронтальне опитування.
Розділ І
- Кому присвятив свій твір Т. Шевченко? Хто такий В. Жуковський? Яке значення мав Василь Андрійович у вирішенні життєвої долі Тараса Григоровича?
- Чому «Катерину» поет розпочав із застереженням-зверненням до дівчат?
- Як зрозуміти те, що любов у москалів жартуюча? (Бо москалі — чужі люде, / Знущаються вами)
- Яким чином неслава дівчини впливала на її родину?
- Чим викликане палке кохання Катерини до москаля?
- Що змусило розлучитися молодят?
- Про яке горе зазначає поет, що «вкралося до героїні»? _ Чому Катерині було байдуже, що про неї говорили люди після її розлучення з козаком? (Обіцявся чорнобривий, / Коли не за-
гине, / Обіцявся вернутися)
- Через що героїня вимушена ходити до криниці поночі і не мала можливості співати з дівчатами на вулиці?
- З приводу чого жінки дорікали матері героїні?
- За що Катерина кляла свою долю?
- Де міг перебувати коханий за припущенням дівчини? (Може, вбитий чорнобривий, / За тихим Дунаєм, / А може — вже в Московщині / Другую кохає!)
- У чому виявилась, на думку Т. Шевченка, «розбіжність долі й краси у Катерини»? (Вміла мати брови дати, / Карі оченята, / Та не вміла на сім світі / Щастя-долі дати. / А без
долі біле личко — / Як квітка на полі…)
Розділ ІІ
- Чим викликана журба батьків Катерини?
- За що вони дорікали дочці? Чи не були вони жорстокими? (А де ж твоя кара? / Де світилки з друженьками, / Старости, бояре… / Та не кажи добрим людям, / Що є в тебе мати)
- Яким чином мотивує мати своє рішення щодо вигнання дочки з дитиною з хати? З приводу чого журиться літня жінка?
- Чому навіть батько не виявив прихильності до сльозних прохань Катерини залишитися жити з ними? (Нехай тебе бог прощає / Та добрі люде; / Молись богу та йди собі — / Мені
легше буде)
- Для чого героїня перед тим як вирушити у подорож набрала землі під вишнею? (В чужу землю, чужі люди / Мене заховають; / А своєї ся крихітка / Надо мною ляже)
- Яку долю надумала Катерина собі і своїй дитині? (Сама під водою, / А ти гріх мій спокутуєш / В людях сиротою, / Безбатченком!)
- Що відчувала героїня, залишивши рідну домівку? Чи співчував їй автор твору?
Розділ ІІІ
- З приводу чого Т. Шевченко, зазначаючи про шлях на Московщину, згадав власну долю?
- Які почуття проймали Катерину, коли вона вперше попросила у людей милостиню?
- Про що раз у раз застерігає поет дівчат? (Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата, / Щоб не довелося москаля шукать, / Щоб не довелося, як Катря шукає…)
- Чому пошуки коханого були останньою надією для героїні?
- Яких труднощів зазнала Катерина у зимову пору року?
- Що свідчить про зневажливе ставлення москалів до героїні? (Ай да баба! Ай да наши! / Кого не надуют!)
- Чому остаточно вирішивши власну подальшу долю, Катерина хвилюється за майбутнє своєї дитини? Як це характеризує героїню?
Розділ IV
- Чим пояснити постійне марення жінки козаками?
- Як москаль сприйняв раптову зустріч з Катериною на шляху? Про що це свідчить? (Дура, отвяжися! / Возьмите прочь безумную!)
- Читання у ролях епізоду з твору: зустріч Івана москаля і Катерини (можлива інсценізація)
- Заради чого героїня повсякчас принижувала власну гідність перед москалем? Як про це зазначено у творі? (Наймичкою тобі стану… / З другою кохайся… / З цілим світом… Я за-
буду, / Що колись кохалась, / Що од тебе сина мала)
- Чому для Катерини-матері майбутня доля сина найважливіша аніж власна?
- Як героїня сприйняла байдужість і зневагу москаля? (Покриткою стала… / Покриткою… який сором)
- Чому рішення втопитися для Катерини було миттєвим і остаточним?
- Яку майбутню долю пророкував поет сину героїні? Через що, на ваш погляд, Івась вижив, після того як його мати залишила на шляху?
Розділ V
-Як склалася подальша доля малого Івана? (Ішов кобзар до Києва… / Його повожатий. / Мале дитя коло його / На сонці куняє)
- Чому, за висловленням автора твору, байстря був позбавлений долі?
- Як трапилося так, що пан у повожатому кобзаря пізнав свого сина? Яким чином вельможа зреагував на нього?
- Чому пана Т. Шевченко називає препоганим?
- Над чим змушує задуматися Т. Шевченко читача наприкінці твору?
Міні-дискусія «Висловіть власну думку»
- Чому Катря закінчила життя самогубством?
- Запропонуйте власне рішення щодо розв’язання проблеми героїні? Чи засуджуєте ви жінку, яка покинула свою дитину? Чи мала вона на це право?
- Якою ви вбачаєте майбутню долю Івася?
Додаткова інформація.
У 1842 році Шевченко намалював картину «Катерина», яка є не ілюстрацією до поеми, а самостійним твором. На ній зображено повернення Катерини в село після прощання з офіцером — цього епізоду в поемі немає.
Автор у творі.
Велика роль надається у поемі автору, який не просто переказує події, але й відверто і пристрасно виражає своє ставлення до них. Це прокльон-звертання до сільських пліткарок, що знущалися над Катериною, це завжди відверта теплота і співчуття, адресовані Катерині. На початку поеми авторське попередження, подальші ліричні роздуми над долею одинака, скривдженого у жорстокому світі.
Ідейна спрямованість та значимість поеми.
Ідейне наповнення поеми має складну структуру, де поруч з показом трагедії зрадженої жінки, змальовано зруйнування моралі старосвітської України, утрату основ національного самоусвідомлення народу, панування психології кріпака-раба. Досить прозоро виступає і символічне значення поеми. Катерина є символом України, зрадженої й зневаженої Російською імперією.
4.7 Опрацювання поеми «Наймичка» (1845)
Коментар учителя.
Написана «Наймичка» у 1860 році. Цей твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через кілька років після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми, але висловлює її вже в іншому емоційному ключі. Крім «Наймички», написано поему «Марія» (1861), вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала») (1858). Тому ідейно-тематичним спрямуванням поеми стає зображення долі жінки-матері в жорстокому світі, яку трагічні обставини змушують жертвувати собою, своїм щастям і життям заради життя і щастя дитини.
Ідея: засудження тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення співчуття стражданням героїні.
Основна думка:
а) мати — найсвятіше, що є у кожної людини;
б) Я каралась / Весь вік в чужій хаті… / Прости мене, мій синочку! / Я… я твоя мати.
Особливості назви твору.
- Чому «Наймичка», а не «Мати» або «Мати-наймичка»? (Ганна зробилась наймичкою уже після того як стала матір’ю. Шевченко поміняв причину-наслідок і свідомо слово «Мати» не виніс у заголовок свого твору. Тут захована (звісно з волі автора і відповідно до ідейного змісту твору, щоб його не зруйнувати) не від читачів (вже на початку твору з його прологу, ми знаємо про материнство Ганни), а від сина Ганнина таємниця. Отже, в заголовку поеми — також один із секретів високої майстерності Шевченка)
Жанр: епічна поема, немов прагнучи підкреслити це, Шевченко вводить у тканину твору казкові вимисли.
Композиція.
Композиційно поема поділяється на пролог і вісім частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і смерть. Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету.
Експозиція — розділ І. Дії тут поки ще немає. Автор знайомить нас із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за плечима», а вони бездітні.
Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її. У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії.
За часовими вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв. Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація винесена на кінець і перед смертю Ганна відкриває синові Маркові сокровенну таємницю свого життя.
Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.
Сюжет твору.
Сюжет цього твору схожий із сюжетами народних пісень і балад. У поемі «Наймичка» розповідається про жінку-покритку, яка народила сина позашлюбного. У пролозі у формі народної пісні йде сповідь розчарованої, ошуканої жінки, яка не знає як далі жити, що станеться з нею і дитиною? Тепер вимушена вона покинути свої рідні місця, щоб сховатися від сорому і знущань. У частинах від 1 до 4 описано життя дитини і матері. Жінка підкидає дитину під воротами двох старих бездітних хуторян Насті і Трохима. Ідилічно змальоване їх подружнє життя: вони зростали разом, побрались, важкою працею заробили собі статок. Але велика печаль спіткала обох — не мали вони дітей. Тому великою радістю для старих став їх прийомний син Марко. Через деякий час у домі з’являється молодиця, яка проситься у найми, бо ж тепер багато клопотів, у домі дитина. Важливим моментом у сюжеті повісті є готовність Ганни служити за будь-яку плату. Але вражає справедливість, чесність, вміння поважати працю Трохима. Він твердо знає, що важка праця коштує хороших грошей. Наймичка несамовито працювала, у рядках поеми описано як день і ніч не відходила молодиця від Марка, робила важко і самовіддано, спокутувала чим могла свій гріх. І тільки вночі дозволяла собі плакати. З четвертої по восьму частину Марко — дорослий, його мати-наймичка уже стара жінка. Марко чумакує, його прийомну матір поховали, а старий дід ледь пережив таку втрату. Перенести це нещастя йому помагала Ганна, вона весь цей час у родині, помітно, що вже давно вона стала її членом. Наймичку питає Трохим про те, з ким слід одружувати Марка. Мудрою і вистражданою колись була порада наймички. Нехай сам чоловік вибирає собі пару, саме так вчиняють люблячі й розумні батьки. Не шукаючи
вигоди, вони дають дитині самій вибирати собі долю. Але відмовляється стати наймичка запрошеною матір’ю. Насправді вважає себе жінка великою грішницею, бо підкинула свою дитину. Суворо вона себе карає, а ще й скромна за характером і бідна, тому думає, що не має ані морального, ані соціального права сидіти запрошеною матір’ю на весіллі серед чесних і багатих людей. Уходить Ганна замість весілля у паломництво до Києва. Дорогою працює, а коли вертається до Марка, завжди гостинці несе всій родині. Тільки собі нічого не купує. Така самовідданість породжує і у невістці Катрі повагу до старої. Вона миє старій ноги,
пропонує відпочинок і подальше спокійне життя у родині. Але Ганна продовжує спокутувати, вимолювати свій гріх: до самої смерті ходить молитися у Київ. І тільки перед самою смертю повертається до Марка. Готова вона унести таємницю народження
Марка із собою у могилу, але той уже повернувся з чумакування. І зізнання матері стає кульмінацією поеми. Жінка вважає, що все життя «каралася», тобто себе карала за свій гріх, а перед смертю можна сказати, що вона справжня матір Марка. Дуже зрадів Марко, бо любив Ганну все життя як матір. Але своїм останнім покаранням зробила Ганна неможливість відчути синовнє визнання і любов.
Авторська ідея твору.
Т. Шевченко виголошує ідею справедливості людського суду. Слід оцінювати людину не за її особисті помилки, а за її справи. Одним з перших підняв поет на висоту соціально-морального конфлікту проблему жінки-матері, її трагічну долю, її незахищеність
від людського марнославства, від консерватизму й хибних церковних постулатів про гріховність такого материнства.
І. Франко про «Наймичку» Т. Шевченка.
«Наймичка» — натура безмірно глибша, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини.» Назвавши поему «Наймичка» «безсмертним твором поетичним», Франко підсумовуючи, відзначає, що вона «належить до найбільших тріумфів правдивої штуки і мусить уважатися за найкращий доказ геніальності Шевченка».
Додаткова інформація.
На сюжет поеми «Наймичка» композитор М. Вериківський створив оперу під цією назвою (1941), що була екранізована режисером І. Молостовою (1964).
4.8 Характеристика образу Ганни
Матеріал для вчителя й учнів.
Головна героїня твору — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благороднішийшлях — «покірливо до самої смерті нести хрест самопожертви» (М. Рильський), до кінця життя бути позбавленою прав материнства. Чи може бути більша мука-кара для матері?
У пролозі мовиться про якусь жінку з дитям на руках. Ганна приходить на хутір «у найми проситись» тільки через рік і дуже радіє, коли господарі погоджуються її взяти, дитину доглядає, «ніби матір». Залишившись наодинці з малим, «тяжко, важко плаче», причини цих сліз «не зна Марко, росте собі». Щоб пошкодити добрій славі Марка, не згоджується бути посадженою матір’ю на його весіллі. Коли Марко і Катерина вітають Ганну після повернення з Києва, як рідну матір, вона лякається: «Може вони знають… Може, вони догадались…» В останні хвилини життя нещаслива мати всіма силами намагається діждатися Марка з дороги і відкрити таємницю його народження. Трагедія Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших невгасимих, щоденних страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.
4.9 Інформативне ґроно щодо характеристики героїні (робота в групах)
щирість, простота, відвертість;
працьовитість і щедрість;
Ганна набожність, дотримується народних обрядів;
повага до людей;
терплячість, здатність до важких страждань;
ніжність;
безталанність;
жертва тогочасного суспільства
4.10 Ідейно-художній аналіз поеми. Фронтальне опитування.
Пролог
- Яке значення має вступ до поеми?
- Чому героїня твору порівнюється із тополею? Яке лихо спіткало молодицю?
- Чи співчуваєте ви стражданням героїні? Відповідь вмотивуйте.
- Чим пояснити виконання Ганною пісні «Ой у полі могила»? Яким чином ця пісня молодиці помогла читачеві зрозуміти горе Ганни?
Розділ І
- Як склалася доля Трохима і Насті? Чого їм не вистачало? (Всього надбали. / Та діточок у їх бігма, / А смерть з косою за плечима)
- Що свідчить про працьовитість старих?
- Чим викликане велике бажання Трохима і Насті мати спадкоємця? (Добро покидати / Чужим людям, чужим дітям / На сміх, на розтрату!)
Розділ ІІ
- Прокоментуйте рядки твору: Сховалося у серці лихо, / Як звір у темнім гаї. Кого вони стосуються?
- Чому життя старих було райським?
- Як сприйняли дід з бабою те, що біля їх воріт вони побачили немовля? (Бери лишень та сповивай… / Ач яке, нівроку! / Неси ж в хату, а я верхи / Кинусь за кумами…)
- Над чим розмірковує Т. Шевченко щодо перебування дитини в сім’ї? (Один сина проклинає, / Другий свічечку, сердешний, / Потом заробляє / Та ридаючи становить / Перед образами — Нема дітей!)
Розділ ІІІ
- Як старі ставилися до свого вихованця? (Старі мої / Не знають, де діти, / Де посадить, де положить / І що з ним робити)
- Чому Трохим і Настя вирішили прийняти до себе наймичку? (Бо ми старі, нездужаєм, / Та таки й дитина, / Хоча воно вже й підросло, / Та все ж таки треба / Коло його піклуватись)
- На яких умовах дід з бабою прийняли до себе Ганну? (А поживеш, / Роздивишся в хаті, / Та й ми тебе побачимо — / Отоді й за плату, / Чи так, дочко?)
- Чим пояснити радість наймички? _ Як вона виконувала свої обов’язки? (І у хаті, і на
дворі, / І коло скотини, / Увечері і вдосвіта, / І коло дитини / Так і пада, ніби мати)
- Чим пояснити поведінку наймички: вдень піклується за дитиною, а ввечері плаче?
- Чи можна виправдати те, що малий Марко наймичку став називати мамою. Відповідь обґрунтуйте.
Розділ IV
- Яке лихо сталося в родині старих?
- Як у творі описано обряд сватання? (Вернулися / Люде з рушниками, / З святим хлібом обміненим. / Панну у жупані, / Таку кралю висватали, / Що хоч за гетьмана)
- Через яке питання діда збентежилась Ганна? Чим пояснити таку поведінку наймички?
Розділ V
- Опишіть процес підготовки до весілля, застосовуючи текст твору. Про що він свідчить? (Скрізь гармидер та реготня, / В хаті і надворі / І жолоби викотили / З нової комори. /
Скрізь порання: печуть, варять, / Вимітають, шиють…)
- Що змусило Ганну піти на прощу до Києва?
- Чим пояснити відмову наймички бути на весіллі Марка за матінку? (Ні, Марку, ніяко / Мені матір’ю сидіти: / То багаті люде, / А я наймичка… ще й з тебе / Сміятися будуть)
- Яким було перебування Ганни у Києві?
- Як молодята зустріли наймичку після її повернення з міста?
Про що це свідчить? (…Ввели в хату / Й за стіл посадили; / Напували й годували, / Про Київ питали…)
- За що Ганна була вдячна синові і невістці?
Розділ VI
- Як зрозуміти слова Катерини, звернені до Ганни, коли та вирушала до Києва? (Бо без неї в хаті / Якось сумно, ніби мати / Покинула хату)
- Чим милувався старий Трохим, сидячи на призьбі?
- З яким настроєм вже в котре повернулася Ганна з Києва?
- Що подарувала наймичка родині?
- Чому вона нічого собі не придбала, а останнього бубличка розділила між дітьми, нічого собі не залишивши?
Розділ VII
- Як Катерина ставилася до наймички?
- Чому Ганна повсякчас хвилювалася, вболівала за долю свого Марка?
- Про що свідчать слова героїні: «Не та я вже стала»?
- Чому, на думку Ганни, тяжко вмирати у чужій теплій хаті?
- Що робила родина Марка, аби вилікувати свою наймичку?
Чим пояснити їх ставлення до Ганни? (Уже й пригощали, / Й маслосвятіє служили,— / Ні, не помагало)
- Чим пояснити те, що важкохвора героїня повсякчас цікавилася про приїзд Марка?
Розділ VIII
- Яких подарунків віз Марко своїй родині? Як його зустріли вдома?
- Чому під час останньої промови до Марка, Ганна попросила вийти Катрю з хати?
- Що відчувала перестраждала героїня перед тим, як зізнатися Маркові про своє материнство?
- Чим пояснити те, що після смерті Ганни «земля задрожала»?
- Над чим змушує задуматися поема, після закінчення її читання?
- Яку життєву основу має «Наймичка»? Чи є цей твір актуальним?
V. Закріплення вивченого матеріалу.
5.1. Робота на картках
1. Дослідіть і висловіть авторську позицію щодо трагічної долі Катерини? Відповідь обґрунтуйте.
2. Вмотивуйте, чи можна вважати героїню дівчиною з аморальною поведінкою. Висловлюючись, наведіть переконливі аргументи.
3. Як пан, у минулому москаль Іван зреагував, коли побачив свого сина?
а) зніяковів і здивувався;
б) поблід і засоромився;
в) затаїв подих від несподіванки;
г) відвернувся, пізнавши його.
1. Опишіть душевний стан Катерини, коли вона народила дитину і повсякчас очікувала коханого? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Яким чином, на ваш погляд, природа відображувала настрій героїні впродовж твору? Свої міркування доведіть.
3. На думку Т. Шевченка чорнобривий Івась-сирота був позбавлений:
а) можливості навчатися; б) радості; в) здоров’я; г) долі.
1. Вмотивуйте, чи мали право батьки вигнати Катерину з немовлям на руках з дому? Висловіть власні судження.
2. Прокляття матері своїй дочці — це гріх? Власну думку з цього приводу прокоментуйте, зважаючи на власний життєвий досвід, твори художньої літератури.
3. Куди подорожував кобзар з Івасем? До:
а) чоловічого монастиря; б) Києва; в) січового козацтва; г) Польщі.
VI. Підсумок уроку.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності.
VIII. Домашнє завдання.
Написати міні-твір «Майбутнє Івася», опрацювати зміст і скласти питання (тестові завдання) до поетичних творів «Наймичка», «На панщині пшеницю жала».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку