Презентація до уроку "Квінт Горацій Флакк. "До Мельпомени". Тема мистецтва і призначення митця у творі."

Квінт Горацій Флакк (65 – 8 рр. до н. е.) “До Мельпомени” Пам'ятник як символ вічності поезії ТЛ Ода

Літературна розминка Назвати ім’я митця або твір, спираючись на ключові слова. Міф, «Іліада», сліпий. Троя, Ахілл, Гектор. Лірика, елегія, Афіни. 4. Рідна країна, герой, втікач. 5. Трагедія, Прометей, «Перси». 6. Гефест, Влада й Сила, Іо. 7. Любов, Лесбос, Алкей. 8. Афродіта, Пейто, Сапфо. 9. Мантуя, Еней, поема. 10. Троя, Еней, Дідона. 11. Одіссей, епос, гекзаметр. 12. Пенелопа, сірени, Демодок. Ключ: 1. Гомер. 2. “Іліада”. З. Тіртей. 4. “Добре вмирати тому…”. 5. Есхіл. 6. “Прометей закутий”. 7. Сапфо. 8. “Барвношатна владарко, Афродіто…”. 9. Вергілій. 10. “Енеїда”. 11. Гомер. 12. “Одіссея”.

Горацій Феофан Прокопович Квінт Горацій Флакк – поет, якого пам'ятають Серед поетів «золотої доби» давньоримської літератури значне місце належить таким видатним майстрам слова, як Верґілій, Горацій, Овідій. Сьогодні на уроці ми розглянемо творчість Квінта Горація Флакка. Його творчість була досить поширена на Україні козацької доби, принаймні в навчальних закладах. Твори цього давньоримського поета вивчалися в братських школах, у Києво – Могилянській академії, ректор якої – Феофан Прокопович - закликав українських письменників вчитися у Горація майстерності. Якщо творчість Горація знав Тарас Бульба, вчили у бурсі його сини Остап, Андрій, то ми – нащадки козацького роду, люди XXI ст., теж не можемо обминути це визначне явище світової культури і літератури.

Завдання: Запишіть вислови, які вам найбільше сподобалися, у зошити. Вислови Горація, які стали крилатими Щасливий той, хто турбот не знає. Труднощі долаю терпінням. Тільки рот розтули — й не повернеш летючого слова. Лягти за край свій — любо і почесно. Правий до мети йде твердо. Обирай завдання по силах. Скільки голів, стільки й розумів. У таланта божий дух. Сила, позбавлена розуму, гине. Золота середина. Все має певну міру. Смерті весь не скорюсь. Своїм духом керуй. Сувора необхідність. Звів я пам’ятник свій. Звичай — тиран.

Життя і творчість Горація Квінт Горацій Флакк (65 - 8 рр. до н. е.), майбутній співець Риму, народився в містечку Венузія (сучасна Веноза, Південна Італія). Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря — Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим. Батько намагався дати синові найкращу освіту. Саме тому він привіз хлопця до Рима, де той почав відвідувати одну з кращих шкіл, у якій викладав відомий педагог Орбілій, суворий і вимогливий. Він славився тим, що не тільки давав своїм учням міцні знання, а й прищеплював їм любов до Риму і національного мистецтва. Після закінчення школи 20-річний Горацій був відправлений батьком до Афін, оскільки це місто залишалося центром витонченої освіти. Володіючи грецькою мовою, Горацій мав змогу слухати лекції з грецької літератури, риторики, ознайомитися з епікурейською філософією, відвідувати лекції знаменитих філософів з Академії самого Платона. Саме в Афінах Горацій захопився давніми грецькими поетами Гомером, Архілохом, Алкеєм, Сапфо, любов до яких проніс через усе життя. У своєму останньому творі «Послання до Пісонів» Горацій напише такі рядки: «...На грецьких поетів рівняйтесь, Їх перечитуйте вдень і вночі, не склепляючи ока!»

Школа у Давньому Римі Рафаель. Афінська школа Платонівська академія в Афінах

Брут Римський легіон Тріумвірат Проте навчання Горація було перервано громадянською війною, що спалахнула в Афінах після вбивства Цезаря. До міста прибув Брут, якого із захопленням вітала римська молодь. Горацій близько зійшовся з ним, навіть добровільно вступив у його армію, де одержав звання трибуна й командував легіоном. Та у 42 р. до н. е. в битві під македонським містечком Філіппами армія нового тріумвірату на чолі з Октавіаном, Антонієм і Лепідом розгромила війська Брута й Кассія, які наклали на себе руки. Горацій врятувався тим, що втік з поля бою. Але в результаті був позбавлений батьківського майна, земель, що їх відібрали на користь ветеранів армії. Він не скористався амністією і понад рік мандрував грецькими островами і містами Малої Азії, зазнавши нестатків і справжніх злиднів. Незважаючи на те, що громадянська війна тривала ще довго, Горацій більше не брав у ній ніякої участі.

У 40 р. до н. е. майбутній поет повертається до Рима, де дізнається про смерть батька. Горацій влаштовується на посаду переписувача фінансових документів, а все своє дозвілля присвячує літературній творчості. Його ім’я поступово стає відомим. Разючі зміни сталися в долі Горація після того, як він був представлений Вергілієм Меценату, покровителю поетів і прихильнику політики Октавіана Августа, й увійшов до його гуртка. Пізніше його представили й Октавіану. Осипаний щедротами Мецената, Горацій одержав від нього невеликий маєток поблизу Рима, у мальовничій місцевості Сабінських гір. Вступивши до гуртка Мецената, він став прославляти імператора Августа. Подібно до Вергілія, Горацій поступово став співцем Римської імперії. Проте все це, і передовсім його залежність від можновладців, почало гнітити поета, у його віршах відчутна непоштива іронія, критична думка, біль розчавленої гідності людини, яка змушена була все життя плазувати перед імператором. Причетний, як і Вергілій, до створення міфу про божественне походження Августа, поет інколи ризикував твердити: «Усі ми – смертні...чи скіпетр в світі носили, чи хліборобське тримали рало». Девізом його творчості можна вважати слова: «Я першим поклав на італійську ліру Еллади давній спів». Творча спадщина Горація – понад 160 поезій, і всі вони дійшли до нас. Горація наслідувало багато європейських поетів, російські поети пушкінської доби, українські поети ХVІІІ та ХІХ століть.

Гай Цільній Меценат Октавіан Август Август і Меценат слухають поета

Перу Горація належать 2 книги сатир (бесіди на філософсько-моральні теми або теми, в яких поставали проблеми мистецтва), книга еподів (ліричних двовіршів), 4 книги од, 2 книги послань. У своїх одах Горацій, будучи філософським, інтелектуальним поетом, оспівує Рим і Августа, кохання і красу, розмірковує про поезію, життя і смерть, наслідуючи заклик епікурейства «Carpe diem!» («Лови день!»). Кожна ода містить звернення до божества, певної особи чи групи осіб, навіть предмета і побудована у вигляді монологу чи діалогу. Звернення часто-густо являють собою просто шанобливе посвячення тій чи іншій особі, містять пораду, настанову. Перша збірка од складається з 38 віршів. Найвідомішою одою поета вважається 30, яка в перекладі А.Содомори дістала назву «До Мельпомени».

Г. Сковорода П. Гулак-Артемовський І. Франко Василь Щурат Микола Зеров Борис Тен Андрій Содомора Горація перекладали більше, ніж будь-якого іншого античного поета. В Україні його популярність почала зростати з XVII ст. Першим вільні преклади кількох його творів зробив Г. Сковорода, «перелицьовував» Горація П. Гулак- Артемовський («Гараськові оди»). Першу серйозну спробу перекладу здійснив І. Франко, який у 1894 році переклав збірку поезій Горація, слідом за ним - В. Щурат (1901 р.). Пізніше вірші римського поета прекладали М. Зеров, Б. Тен. Усі відомі твори Горація переклав А. Содомора.

Мельпомена Мельпомена (грец. Μελπομένη — «співати» або «мелодійний») — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен. Спершу Мельпомену вважали музою пісні взагалі, згодом — журливої пісні та трагедії. Її назва походить від грецького дієслова melpф або melpomai, що означає «святкувати з танцями і піснями». Зображували її високою жінкою в котурнах, у вінку з виноградного листя або плюща, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в другій (символ невідворотності покарання людини, яка порушує волю богів). У переносному значенні Мельпомена — театр, сценічне втілення трагедії.

Калліопа Кліо Евтерпа Терпсихора Ерато Талія Полігімнія Уранія Сестри Мельпомени: Калліопа – муза епічної поезії. Кліо – муза історії. Евтерпа – муза ліричної поезії. Терпсихора – муза танцю. Ерато – муза еротичної поезії. Талія – муза комедії. Полігімнія – муза гімнів. Уранія – муза астрономії.

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді*. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій,   Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець   Ще сходить з дівою в високий Капітолій. І де шумить Авфід в безудержній сваволі, І де казковий Давн ратайський люд судив,- Скрізь говоритимуть, що син простих батьків   Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів. Так не таїсь від миру І лавром, що зростив святий Дельфійський гай, O Мельпомено, ти чоло моє звінчай. Переклад М. Зерова Ода “До Мельпомени” у перекладах А. Содомори і М. Зерова Звій я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од пірамід царських, простоїть він. Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі, Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких — Часу біг коловий — в прах не зітре його. Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу Частка краща моя. Поміж потомками Буду в славі цвісти, поки з Весталкою Йтиме понтифік-жрець до Капітолію. Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись Давн за владаря був серед полів сухих,— Будуть знати, що й — славний з убогого — Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло. Переклад А. Содомори

Словникова робота: Ода (гр. ode — пісня) — жанр лірики, що висловлює піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю визначених осіб тощо. Аквілон – північний вітер; Весталки – жриці богині Вести; Капітолій – підвищення, святе місце; Авфід – річка на півдні Італії; Давн – міф. владар Апулії ( обл. в півд. Італії); Еолійські пісні – розміри поезій Сапфо, Алкея; Дельфи – центр Ст. Греції, де знаходився храм Аполлона. Запитання: Що таке пам'ятник? Від якого слова походить? Кому зазвичай встановлюють пам'ятники? З яких матеріалів їх виготовляють? Яка людина може ще за життя бути впевненою у тому, що пам’ять про неї буде увіковічена?

Аналіз твору (вправа “запитання – відповідь”) До кого звернена ода Горація? Поет в оді звертається до Мельпомени, музи трагедії або взагалі поезії. Про який пам’ятник йдеться у поезії «До Мельпомени»? Поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Ці памятники — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет. Яка тема твору? Тема поета і поезії. Можна сказати, що Горацій започаткував цю тему в літературі. Які автобіографічні відомості зазначив поет у вірші? «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: був сином колишнього раба. У чому поет вбачає головну свою заслугу? «Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів». Як слід розуміти ці рядки? Це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм. У чому помилився Горацій? Його вірші пережили занепад Римської імперії, релігійні вірування римлян.

Що незвичного є в поезії поета? Він зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени. Знайдіть рядки, у яких поет говорить про те, що його пам’ятатимуть люди. «Я не умру цілком; єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій» Як має бути увінчана пам’ять про поета? У його творчому доробку. То яка ідея твору? Слава поета вічна,бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях.

Домашнє завдання Знайти в Інтернеті, прочитати вірші Державіна, Жуковського, Пушкіна, Рильського, присвячені темі поета і поезії