Презентація до уроку літератури рідного краю (Полтавщина) "Полотняна торба" Наталі Баклай

урок позакласного читання за новелою Н. Баклай «Полотняна торба»Живіть по совісті

Живіть по совісті, бо важко жити й помирати з гріхами…Н. Баклай

«Якось незручно про себе говорити, бо живу звичайнісінькими буднями, і чогось особливого в житті не було, святкувала небагато. Народилася в лютому 1958 року в с. Тернах Лубенського району. Батьки Михайло Михайлович і Ганна Олексіївна—робітники, жили у селі, а працювали в місті. У трирічному віці я стала “міською”. Після закінчення десятирічки було Гадяцьке культосвітнє училище, потім робота в Лубенському краєзнавчому музеї. А зараз—старший інспектор Лубенського міського відділу ЗАГС. Робота дуже цікава, весь час серед людських доль—і щасливих, і нещасливих. Теми для творчості—щодень»Твори публікувалися в багатьох українських часописах, видавалися в різних альманахах Лубен, Кременчука, Полтави, а двічі(1997 та 1998), уявіть, навіть в Австралії «Новий обрій» .

Поетичні збірки: 1993 р. – «Два береги душі» 1996 р. – Осяяна Тобою» 1997 р. – «Триєдиний біль» 1999 р. – «Свіча невінчана» 2003 р. – «Ще не вицвіло літо» 2004 р. – «Лубни» 2005 р. - «Ожинова купіль» 2008 – «Отава»

Книги прози:1997 р. – книга прози «Коралове намисто»2001 р. – книга прози «Меди тернові»2009р. - «Перекоти-доля

Голодомор 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.. За даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Із енциклопедії Січневі морози здавлювали повітря, а голод – людей. У кожній хаті віяло не пирогами, віяло смертю…Вигрібали останні квасолини в запічку й останню макуху з пригорщі…Сині, пухлі ноги тітки Ганни Трохименчихи…Силосна яма, натрамбована першими «свідомими» колгоспниками…Із твору

Вже в листопаді 1932 року було запроваджено систему спеціальних бригад з видобуття зерна («червоних валок»). Загалом, до таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті — вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів. 7 серпня 1932 року прийнята постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомуа під назвою «Закон про п'ять колосків». В ньому наголошувалося на « обов'язковому і швидкому проведенні репресій». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років

Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946-1947р., був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали майже в усій Україні голод, що швидко поширювавсяІз енциклопедії. Голод в Україні 1946—1947рр.«Голод підкрався якось несподівано... А тут – неврожай, повоєнна відбудова і кожен колосок на рахунку…Першою пухнути від голоду почала дружина Катерина, потім злягла дочка, за нею – найменший син Павлусь. Злякався тоді Данило, вжахнувся, що знову будуть рейди по хатах, мертвяки попід призьбами і загальна яма на цвинтарі….»Із твору

«Лишая Данила Мефодійовича, 1906-го року народження, винного у розкраданні державного зерна(протокол згідно вилучених колосків додається) позбавити волі із відбуванням покарання в спецтаборах терміном на 8 років»1947

Магада́н — місто на крайньому сході Росії . Знаходиться на відстані 7110 км від Москви, і таким чином є одним із найвіддаленіших міст Росії від столиці. В період з 1948 р. по червень 1954р. управління Берегового концтабору дислокувалося у м. Магадані. Значна частина робіт по розбудові міста здійснювалася важкою працею (по 10-14 годин на добу) політичних в'язнів, які тисячами засилалися з усього СРСР в Магаданську область.Із енциклопедії« колюча огорожа навколо табору, голодні очі, безправ’я, безголосся, безвинно винуваті жертви на лісоповалах, безглузда смерть»Із твору. МАГАДАН

Данило Лишай«Глибоко розчарований колгоспник»«Після війни контужений, неврівноважений, злий на весь білий світ, він тепер був подалі від людей, якийсь сам по собі…Ані друзів тобі, ані побратимів»«тваринний страх перед Василем». Вдирався до осель, як звір лютий, як чужоземець-монголин, вигрібав останні квасолини із запічку й останню макух з пригорщіВід Данила крихту в роті не заховаєш і за пазуху не вкинеш, бо проклятий комітетчик із горла витягне. Старався поповнювати колгоспний цвинтар якомога швидше. Велика полотняна торба пустою не була ніколи…бо за роботу – плата. Уособлювався з образом смерті…

Василь Трохименко

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Ознаки. Приклади з тексту. Лаконізм, стислість. Все життя Лишая – 7 сторінок текстуяскравість і влучність художніх засобівпро сутність персонажів говорять навіть прізвища: Трохименко – звичайне українське прізвище, тоді як лишай – назва хвороби шкіри.наявність точної та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком(переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії)в основі сюжету – життя Трохименка і Лишая, переломний момент – волею долі ролі персонажів змінюються на діаметрально протилежні: «переможець» стає «переможеним» і навпаки; кульмінаційний момент – засуджений Лишай у грізному начальнику табору впізнав колись кинутого ним на загибель Васька Трохименказведення до мінімуму кількості персонажів у творі їх лише 3 : Василь Трохименко, Данило Лишай і Ганна Трохименчиха (на початку твору)сюжетна однолінійність у творі одна сюжетна лініяпростий, динамічний сюжетнемає детальних описів життєвого шляху кожного з персонажів, їх зображено лише у критичні моменти життя концентрація уваги на змалюванні внутрішнього світу персонажів, їх переживань і настроїву творі багато описів переживань Лишая, особливо у якості засудженогоє момент ситуаційної чи психологічної несподіванки. Василь замість того, щоб помститися кривдникові, звільняє його і допомагає дістатися додомуперсонажами є особистості сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини  Персонажів показують дорослими людьми (комсомолець Лишай) Новела ( італ. Novella, букв.новина)- невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Характерні ознаки новели:

Данило собачою хваткою перехопив руку хлопчика, зареготав розгонисто і круто виматюкався: На кого руку підняв? На комсомол? На комсомол? Та я тебе… згною в снігах, сучий виродок……штовхнув у сніг ледь живого Васька, зняв з плечей полотняну торбу, в якій було полумисків з два гороху, і …крикнув:- Поділишся горохом з вовками, куркульське стерво. Він Василя кинув напівживого у снігах, а Василь «відгодував» і «дає волю»…Перед ним на столі стояла його торба, та сама торба, яку кинув Данило межи очі переляканому Васькові і про яку забув майже на два десятиліття. Спаліть полотняну торбу, знаєте, яку…Живіть по совісті, бо важко жити й помирати з гріхами…ПОЛОТНЯНА ТОРБА – СИМВОЛ ГРІХА

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУПроблема совісті

— вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків. Совість становить собою «ідеальне Я», , яке протистоїть «реальному Я». Муки совісті свідчать про поразку ідеалу, переживання цієї поразки, що сталася в акті морального вибору чи відповідного вчинку. Франсуа Шіффляр (1825-1901)«Сумління»Совість (сумління)

Проблемні запитання. Чому строгий і безжалісний до багатьох засуджених начальник табору «відгодував» і «дав волю» тому, хто так жорстоко повівся колись з ним?Чого вас навчив цей твір?Чи можна бути щасливим, коли навколо страждають інші?«Хіба таке прощають?»Чому твір називається саме «Полотняна торба»?Чому Н. Баклай приділяє більшу увагу негативному персонажеві?Чи достатнє покарання отримав Данило?Чи зрозумів Лишай свою помилку?

ЖИВІТЬ ПО СОВІСТІ, БО ТЯЖКО ЖИТИ І ПОМИРАТИ ІЗ ГРІХАМИ…