Сценарій до Дня слов'янської писемності та культури

Сценарій до Дня слов’янської писемності й культури

Мета: ознайомити здобувачів освіти з витоками рідної мови та писемності, зі слов’янськими просвітителями Кирилом та Мефодієм; формувати уміння і навички зв’язного усного мовлення; виховувати пошану й повагу до людей, які багато зробили для розвитку слов’янської писемності і культури.

Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, презентація, музичний супровід              

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

(Звучить пісня у виконанні Тетяни Шарган «Батьківська мова») https://www.youtube.com/watch?v=5gg0Is8xEQU

Ведучий 1: Відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 щороку 24 травня  в Україні відзначається День слов’янської писемності та культури. Це свято пов’язане з постатями двох християнських діячів – Кирила й Мефодія, які стали видатними авторами нової системи писемності, створеної для слов’ян.

Ведучий 2: Кирило і Мефодій були братами з Фессалоніки, мали болгарське походження. Обидва здобули гарну освіту. Кирило деякий час працював бібліотекарем та навіть дипломатом при візантійському дворі, а Мефодій хотів піти шляхом свого батька і будувати військову кар’єру, однак згодом вирішив стати монахом.

Ведучий 1: Обидва брати долучилися до активної просвітницької діяльності. Кирило з допомогою брата Мефодія та учнів, склав слов’янську абетку і переклав з грецької на болгарську мову основні книги, що використовувалися під час богослужіння: Євангеліє, Апостол і Псалтир.

Ведучий 2: У 862 році їх запросили до Моравії, де брати мали поширити християнське вчення зрозумілою мовою. Місія тривала три роки і за цей час Кирило й Мефодій переклали чимало християнської літератури з грецької мови на народну старослов’янську.

Ведучий 1: Їхня діяльність сприяла популяризації християнства в регіоні й перетворенню нової релігії на більш цивілізовану. Прикладом можна назвати хрещення Болгарії у 864 році князем Борисом І.

Ведучий 2: Переклади книг Святого Писання на старослов’янську мову та створення для неї окремої писемності викликали непорозуміння з Римом. Справа в тому, що самостійний переклад біблійних текстів народною мовою сприймався на той час як нісенітниця.

Ведучий 1: Саме тому Кирило та Мефодій були викликані до Риму для отримання роз’яснень. Врешті-решт, папа Адріан ІІ дав дозвіл на поширення релігійних текстів слов’янською мовою.

Ведучий 2: Отже,слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Кирилу й Мефодію належить авторство двох систем писемності, поширених пізніше і на руських землях,- глаголиці й кирилиці. Обидві прийшли до нас після хрещення Русі Володимиром.

Ведучий 1: Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Ведучий 2: Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Брати Кирило і Мефодій були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Ведучий 1: Завдяки простішому написанню кирилиця стала більш поширеною на Русі. Ця система писемності лягла в основу сучасного кириличного письма, поширеного в Східній Європі та частково Азії.

Ведучий 2: Кирило і Мефодій є видатними особистостями в нашій історії, просвітниками, які принесли Слово Боже і на наші терени. Ці два брати неабияк вплинули і на розвиток української мови та писемності. Недарма на їх честь була названа одна з перших організацій, що відстоювала нашу мову, свободу та культуру – Кирило-Мефодіївське братство, учасником якого був і Тарас Шевченко.

Ведучий 1: Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур. 

Читець 1: (З приводу намірів деяких діячів перевести Українську мову з кириличного алфавіту на латинський).

КИРИЛИЦЯ ЧИ ЛАТИНИЦЯ?

 Чи чуєш ти, розбещена "еліто",

Тих предків, що прославили наш край.

Воюючі із власним алфавітом,

За що? й для кого ти себе спитай.

 Такі палкі захисники держави,

Що дим із вух, і з носа дибом пар,

Але тепер продовжили ви справу,

Яку робив той грізний циркуляр

Який з пера люб'язного Валуєва,

Колись злетів. БО це не менше зло.

Ви скажете: «ми мову не плюндруємо»,

Та алфавіт для мови це крило.

Крило, яке у висі підіймало

Поетів й літописців всіх віків!

Кому ж тепер воно ворожим стало?

І хто такий нікчемний наклеп сплів?

Зізнайтеся, яка нечиста сила

У вас в експертах?

Хто подав вам знак? І чим

Рівноапостольний Кирило

Й його абетка завинили так?

Кирилицею пращури писали!

І нею ж «Заповіт» писав Тарас!

Ви шахти і заводи вже покрали,

Та хоч абетки не крадіть у нас!

Ведучий 2: До нашого часу дійшла копія першого нарису слов'янського письма, яке написав Черноризец Хоробрий, чернець, древнеболгарский письменник IX-X століть. Послухайте уривок «Сказання про письмена».

Ведучий 1: «.. Раніше у слов'ян не було книжок, але рисами і знаками читали і ворожили, коли були язичниками... Потім же чоловіколюбець Бог помилував рід слов'янський і послав їм святого Костянтина Філософа, прозваного Кирилом, чоловіка праведного і правдивого...»

Ведучий 2: Все життя брати присвятили служінню слов'янам. Вони не надавали особливого значення ні багатству, ні почестям, ні славі, ні кар'єрі. Молодший Костянтин багато читав, розмірковував, писав проповіді, а старший Мефодій був в основному організатором. Костянтин перекладав з грецької і латинської на слов'янську, писав абетку, Мефодій видавав книги, керував школою учнів.

Ведучий 1: Костянтину не судилося повернутися на Батьківщину. Коли вони приїхали в Рим, він тяжко захворів, прийняв постриг, одержав ім'я Кирило і через кілька годин помер. З цим іменем він і залишився жити в світлій пам'яті нащадків. Був похований у Римі.

Ведучий 2: Мефодій пізніше займався перекладацькою, просвітницькою роботою, був учителем до останніх днів. Помер і похований у Моравії.

Читець 2: Моравія

Колись  тут  ходили  брати  із  Солуні,  
І  слово  рум’яне,  як  те  немовля,  
У  крижмо  зелене,  в  розгорнуте  вруно  
Приймала  уперше  оця  земля.  

Воно  виростало  для  битов  і  слави,  
В  наметах  училось,  не  знаючи  парт.  
Сягнуло  на  північ  звідсіль,  від  Морави,  
Дала  йому  північ  і  силу,  і  гарт.  

І  бачать  сьогодні  Кирило  й  Мефодій,  
Як  в  давню  колиску  свою  гомінку  
Вернулось  це  слово,  змужніле  в  поході,  
Вернулось,  як  воїн  в  лавровім  вінку.  

1945,  Грінава

Ведучий 1: Створена в IX столітті братами Кирилом і Мефодієм слов'янська абетка і зараз служить багатьом народам: болгарам, словакам, сербам, білорусам, росіянам - всім слов'янським народам - і нам, українцям.

Ведучий 2: В наш час є багато свідчень того, як у Древній Русі шанували грамоту і книги. Вчені-історики та археологи вважають, що загальна кількість рукописних книг до XIV століття була приблизно 100 тисяч примірників. Це багато. Ще в IX і X століттях були люди, які знали старослов'янську мову і застосовували кирилицю для державних документів. Але після прийняття християнства на Русі в 988 році писемність стала поширюватися швидше. Ведучий 1: Коли ченці переписували книги, вони додавали в них ще й риси рідної мови. Так поступово складалася давньоукраїнська літературна мова, з'явилися твори: «Слово о полку Ігоревім», «Повчання Володимира Мономаха», «Повість минулих літ» та інші.

Ведучий 2: В одному з літописів 1037 року говорилося: «Велика-бо буває користь від учення книжного». Там же записано, що великий князь Ярослав «книги любив, читав їх і вдень, і вночі. І зібрав переписувачів багатьох, і перекладали вони з грецької на слов'янську мову, і написали вони багато книг».

Ведучий 1: У той час на Русі ще підручників не було, навчання йшло за церковними книгами, доводилося вчити напам'ять величезні тексти-псалми. Назви літер теж учили напам'ять.

Читець 3: (Фігурний вірш Івана Величковського із рукописних книг "Зегар з полузегарком")

ЄДИНОГЛАСНИЙ
єст вірш, в котором каждая силяба єдиною гласною літерою замикається, іменна сею: О
СлОвО плОтОнОснО
МнОгО плОдОнОснО
Много плода бог слово в рай приносить,
Вся тім биша, вся даєт, чесомо кто просить.

АКРОСТИХІС ТРЕТІЙ
в котором не предніми літерами виражається тоє ім’я МАРІЯ, як у вищих, але встяж в обох строках. Розділяється те ж ім’я на силяби, а по кождой силябі починається мова подобною силябою прешедшей силябі, якоби кождая силяба, що значить, толкується
МА — мати блага, РІ — риза драга, Я — яже нас криєт,
МА — малодушних, РІ — ризонужних, Я — як руно, грієт.

Читець 4:

 МНОГОПРЕМІНИТЕЛЬНИЙ
єст вірш, которий кілька десять разій перемінятися может, яко нижей обачиш. У римлян називається тот вірш протеус
Яко ниву рясно плоди украшають,
Тако діву красно роди ублажають.
Ниву рясно плоди украшають яко,
Діву красно роди ублажають тако.
Рясно плоди украшають яко ниву,
Красно роди ублажають тако діву.
Плоди украшають яко ниву рясно,
Роди ублажають тако діву красно.
Украшають яко ниву рясно плоди,
Ублажають тако діву красно роди.
Яко плоди рясно ниву украшають,
Тако роди красно діву ублажають.
Ниву украшають рясно плоди яко,
Діву ублажають красно роди тако.
Рясно яко плоди украшають ниву,
Красно тако роди ублажають діву.
Плоди яко ниву украшають рясно,
Роди тако діву ублажають красно.

Ведучий 2: При навчанні читанню спочатку називалися букви першого складу і вимовлявся цей склад, потім називалися букви другого складу і вимовлявся другий склад. Наприклад: како, наш, іже - кні, глаголь, аз - га. Ось як було важко вчитися грамоті. Не випадково Володимир Іванович Даль у своєму Тлумачному словнику записав прислів'я: «Абетку вчать, на всю хату кричать», «Скінчив курс науки, а знає аз та буки».

Читець 5:

Веселе місто Алфавіт,
Йому сьогодні наш привіт!
До нього нам лягає путь —
У ньому літери живуть.
Живуть там літери в словах,
А кожне слово — звір чи птах,
Травиця чи барвистий цвіт.
Отож в похід за мною вслід!

Перегляд відеоматеріалів за посиланням:

 https://www.youtube.com/watch?v=tiq1iew-bzI

Ведучий 1: День слов’янської писемності і культури нагадує нам сьогодні про наше духовне коріння, наповнює особливими почуттями до рідної мови, яка по праву вважається однією з найбагатших і найкрасивіших мов планети.

Ведучий 2: День пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія є значним явищем у культурному і політичному житті всього слов'янського світу.

(Звучить пісня у виконанні Марії Бурмаки «Мова кольорова») https://www.youtube.com/watch?v=4-UDS62VqA0