Презентація до уроку музичного мистецтва у 6 класі за темою "Жанри хорової духовної музики"

Підготувала вчитель музичного мистецтва Янішевська Л.І. Хорове мистецтво 16-18 століть

Протягом багатолітньої історії нашої України, музично-пісенна творчість завжди займала помітне місце. Музично-теоретичні дисципліни почали викладати ще в ХVI-XVII ст. у братських школах Львова, Луцька, Києва, а потім у Києво-Могилянській колегії. Нотну грамоту вивчали за рукописними і друкованими ірмологіонами (співацькі православні книжки). Перша така книга була видана у Львові в 1700 році. У церковній музиці того часу утвердився багатоголосий спів. Партесний спів під назвою "київський" поширювався

Братства — національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст.

Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті. У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігівське братство.

Одночасно братства розгортали велику культосвітню діяльність. Вони відкривали школи, друкарні, навколо яких збиралися культурні сили. На базі Київської братської школи 1632 р. було створено Києво-Могилянську колегію (з 1701 р. – академію).

Значну увагу музичному вихованню наділяли в Києво-Могилянській академії. Ректор Л.Баранович в 50-х роках XVII ст. організував музично-хорову школу. Хор студентів налічував майже 300 душ. Академічний та братський (монастирський) хори були кращими в Києві, їхні свята щорічно відбувались на Контрактовій площі Подолу. Студентський хор і оркестр виступали під час літніх гулянь на Борщагівці, Шулявці, Глибочиці, біля Кирилівського монастриря, а взимку - у трапезній Братського монастиря. 

У XVI ст. на розвиток освіти в Україні помітний вплив справила епоха європейського Відродження і Реформації Нові освітні заклади спочатку виникали як початкові. Пізніше ставали школами підвищеного типу, в яких, окрім початкової грамоти та хорового співу, вивчали "сім вільних мистецтв".

Велике місце займало навчання хоровому співу в братських школах. Поряд з позитивними сторонами загальної навчальної роботи братські школи показували високі зразки музичного виховання, хорового співу. Значне місце відводилося співочого навчання і в духовних училищах. Останнім приділено велику увагу в постановах Собору, що зібрався у 1551 році, викладених в ста розділах. Навчання хоровому співу відбувалося не тільки в плані загальноосвітньому, але і спеціальному. Ці області тісно пов'язані між собою. Досвід, накапливавшийся у професійному хоровому виконавстві та педагогіки, використовувався в шкільному навчанні співу. З іншого боку, останнім було основним каналом, що живило професійне хорове мистецтво.

В історії української музичної культури друга половина XVІІІ ст. стала кульмінаційним етапом розвитку хорової музики, а також початком формування таких музичних жанрів як опера, симфонія, соната, концерт тощо. Провідним залишався жанр хорового концерту, який набував інших більш розвинених форм під впливом західноєвропейської професійної музики. Відбувся перехід від одночастинного партесного концерту доби бароко до циклічного духовного концерту періоду класицизму

Хоровий концерт — феномен музичної культури України, важливою жанровою ознакою якого було органічне поєднання новітніх досягнень композиторської техніки з глибинними національними рисами традиційного українського хорового співу.

До загальних рис концерту – своєрідної хорової симфонії належать: гуманістичність змісту, що відбивав загальнолюдські моральні проблеми, філософські роздуми про сенс життя, високі духовні людські поривання; принципи контрастного зіставлення частин циклу, характерні для великих музичних форм; складні прийоми поліфонічного розвитку від простої канонічної імітації до великих фуг.

Партесний концерт Основним жанром української професійної музики XVII — першої половини XVIII ст. був партесний концерт. Саме в партесному концерті епізоди, виконувані ансамблем солістів, протиставляються епізодам, які виконує хор. Партесний концерт — одночастинний багатоголосий хоровий твір віртуозного характеру.

Партесний концерт — остання чверть XVII ст.

Мико́ла Па́влович Диле́цький (близько 1630—1690) — український музичний теоретик, композитор. Автор праці «Мусикийская граматика» (1675), що викладає основи партесного співу.

Квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М.Дилецького московського видання, 1679

“Мусикийская грамматика”

Кант (від лат. cantus — «спів», «пісня») — церковна або світська пісня для триголосного ансамблю або хору, що була поширена у XVI–XVIII ст. в Україні. Спочатку створювалися на релігійні тексти і виконувалися духовенством і ченцями

Тексти та мелодії кантів побутували в багатьох варіантах, входили у поширені рукописні збірки. Для музичного стилю канту характерно триголосний виклад з паралельним рухом верхніх голосів, квадратна музична строфа. Типовими кантами, наприклад, є відомі колядки. Виконувалися ансамблем співаків або хором без супроводу інструментів. Інтонаційний лад канту представляє сплав елементів знаменного співу, української народної пісні, а також польської мелодики.

Світські канти

У XVIII ст. з'являються канти патріотичного, побутового, любовно-ліричного змісту. Значне місце серед них займають любовно-ліричні канти, що передували появі жанру пісні-романсу. Серед авторів світських кантів — філософ Григорій Сковорода, зокрема йому належать канти «Ох щастє, щастє, бідноє, злоє», «Ах ти, світе лістний».

Григорій Савич Сковорода 1722-1794

Релігійні канти

Найвідомішим пам'ятником духовних кантів є «Богогласник», виданий 1790 року в Почаївській лаврі. З 248 пісень пісень першого видання Богогласника — 33 польською мовою, 3 латиною, решта — церковнослов'янською або книжною українською мовою. В тематичному відношенні найбільше кантів у цій збірці присвячено Христові (76), Богородиці і її іконам (56), різним святим (55), ці канти розташовані по групах відповідно до церковних свят. Мелодія записана київською квадратною нотацією. Для ряду кантів мелодія не виписана, натомість вказується на те, що вони співаються на мелодію іншого канту.

У творчості найвидатніших вітчизняних композиторів того часу — М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського — хоровий концерт досяг вершини свого розвитку. У їхніх творах втілено прогресивні художні ідеали того часу, в них у досить специфічній формі звучить протест людини проти насильства, зла, несправедливості. Ці композитори зуміли поєднати досягнення вітчизняної й західноєвропейської музичної культури і сказати своє оригінальне слово в мистецтві.

Дякую за увагу