Презентація до уроку для 9 класу на тему: " Антропогенез людини", містить схеми розвитку та основні рушійні сили еволюції людини. У прзентації є завдання для самостійної роботи учнів.
Антропогенез - частина біологічної еволюції, яка привела до появи людини розумної (лат. Homo sapiens), що відокремився від інших гомінідів, людиноподібних мавп і плацентарних ссавців, процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, первісного розвитку його трудової діяльності, мови. Вивченням антропогенезу займається безліч наук, зокрема антропологія, антропологія, генетика, лінгвістика.
Антропогене́з (грец. ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення) — процес походження і розвиток усіх видів роду Люди (Homo), розглянуті в біологічному (біологічна еволюція людини), психічному і соціокультурному плані. Також антропогенезом називають розділ антропології, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп.
В еволюційному контексті термін «людина» відноситься не тільки до нині живуть людям, але і до представників вимерлих видів роду Homo. Крім того, дослідження антропогенезу поширюються на інших гомінідів, наприклад, австралопітеків. Рід Homo відокремився від австралопітеків або подібних їм гоминин близько 2 млн років тому в Африці. Існувало кілька видів людей, більшість з яких вимерло. До них, зокрема, відносяться еректуси і неандертальці.
Найважливішими етапами антропогенезу, відокремилася людина від інших гомінідів і виділити його зі світу тварин, були початок виготовлення знарядь праці, освоєння вогню і поява мови. Починаючи з H. habilis, люди використовували кам'яні знаряддя, все більш майстерно виготовлені (див. Палеоліт). В останні 50 тис. Років технологія і культура змінюються швидше, ніж в попередні епохи.
В середині XVIII століття К. Лінней дав початок науковому представленню про походження людини. У своїй «Системі природи» (тисячі сімсот тридцять п'ять) він відніс людину до тваринного світу, поміщаючи його у своїй класифікації поруч з людиноподібними мавпами. У XVIII столітті зароджується і наукова приматологія; так, в 1766 році з'явилася наукова робота Ж. Бюффона про орангутанів. Голландський анатом П. Кампер показав глибоку подібність у будові основних органів людини і тварин.
У XVIII - першій половині XIX століття археологи, палеонтологи, етнографи нагромадили великий емпіричний матеріал, який ліг в основу вчення про антропогенез. Велику роль зіграли дослідження французького археолога Буше де Перта. У 1840-1850-х роках він шукав кам'яні знаряддя і доводив, що їх використовував первісна людина, що жила одночасно з мамонтом та ін. Ці відкриття спростовували біблійну хронологію, зустріли бурхливий опір. Тільки в 1860-і роки ідеї Буше де Перта визнали в науці.
У 1920-х роках в Африці дійсно були виявлені останки істоти, яке Раймонд Дарт назвав австралопітеком. Першою важливою знахідкою був череп дитинчати цього виду, виявлений в Південній Африці. Мозок дитини був занадто великий для дитинчат мавп, 410 см³, і мав округлу форму, як у сучасних людей. Ікла були короткими, а підстава черепа характерним для прямоходящих істот. Ці ознаки переконали Дарта в тому, що істота була перехідною формою між мавпою і людиною.
Біологічні чинники. Деревний спосіб життя сприяв розвитку зорового аналізатора(стереоскопічний і колірний зір) та вдосконаленню руки, що позитивно вплинуло на розвиток кори півкуль і маніпулювання, здатність захоплювати предмети й діяти за їхньою допомогою. Відбулися зміни гортані і ротового апарату. З'явилася здатність до прямоходіння, яка звільнила передні кінцівки для складнішого маніпулювання. Збільшився об'єм головного мозку, дуже розвинулися великі півкулі й кора — матеріальний носій ВНД (вищої нервової діяльності).
Соціальні чинники. Основним чинником історичного розвитку людини є праця. Рука — не тільки орган праці, але і її продукт.[Як?]У процесі суспільно-трудової діяльності виникли свідомість і мова. На зміну біологічній еволюції прийшла соціальна. Саме праця й життя в суспільстві дали людині важливу перевагу в боротьбі за існування. Трудові навички, мова й свідомість у спадок не передаються, усі вони розвиваються в процесі виховання людини.