Презентація до уроку " О.Кобилянська повість "Земля" . Образи героїв твору" 10 клас українська література

Ольга Кобилянська “Земля” Образи героїв повісті

Композиція твору. Експозиція: весілля в селі (Парасинки та Тодорики) – це велика подія.  Молодята запрошують усе село розділити їхню радість. Так за одним столом зібралися герої твору: головні й другорядні, багаті й бідні. Зав’язка: перше побачення Анни з Михайлом та щось «неймовірно страшне й потворне», що летіло з лісу. Кульмінація: однієї ночі Сава з Михайлом пішли до панського лісу за жердинами,  аби полагодити тин. Другого дня Михайла знайшли в лісі вбитим. Самої трагедії, що відбулася в лісі, не показано (братовбивство через землю). Розв’язка: похорон Михайла. Епілог: розповідь про те, що сталося в наступні роки з героями.

Цей неграмотний селян несе в собі найвищу мудрість свого народу, його етнічну культуру. Тяжка праця зробила грубими його руки, але не знівечила душі. Сава боїться не маминих сварок, а батькового мовчання. “Не для тебе, синку, вона була, а ти для неї!” – говорив Івоніка про землю.

Івоніка любить землю побожно, милується нею,відчуває її,“мов самого себе”Івоніка любить своїх дітей, дбає про них, наставляє на правильний життєвий шлях

«Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п’ятно старості». Гарна господарка, проте за надмірну ощадливість, економність у селі її вважали скупою; дуже любить обох синів. Проте Марійка надто зациклена на землі, на прагненні, щоб її родина була заможною та престижною.

Марійка жорстоко поставилася до коханої сина – Анни, її дітей (лише через те, що зневажала дівчину за бідність) і сама себе прирекла на беззмістовне існування, гірку старість. Для Марійки від любові до ненависті — один крок: в кінці твору вона змінює ставлення до Сави з любові на цілковиту ненависть.

Працюючи на землі Михайло переживає радість. Земля дає йому насолоду відчуття себе творцем. Він не замислюється над прибутками, які дасть йому земля, це для нього природно. Земля годує чоловіка , дає йому свої плоди і втіху. Туга за землею й хліборобською працею точить серце Михайла, коли він перебуває у війську.

Михайло спокійний, лагідної вдачі, працьовитий, не має шкідливих звичок. Поважає батьків. Гармонійно поєдналися в ньому зовнішня привабливість і висока духовність, любов до селянської праці й тонке відчуття прекрасного.

Саву переслідує та гризота, що батько може позбавити землі. При цьому він не жадав віддати їй своє життя й молоду силу, а мати її якнайбільше, бо земля для селянина – найперше багатство. Він хотів бути багатим, жити весело й сито. Радості від праці Сава не розумів, зате радість власника добре гріла його душу.

«Анна нічого не мала, була убога, а лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата, якою ні один хлопець у селі не журився».«Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності».

Вина Анни в її нещастях очевидна (Анна надто слабка та беззахисна), але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Після смерті коханого Анна збожеволіла й навіть мріяла вбити Саву, якого ненавиділа за вбивство Михайла. Проте в кінці твору Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.

Рахіра –  двоюрідна сестра Сави , наполовину циганка. Один із найбільш негативних образів повісті. «Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м’яса стоять їй в лиці. Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або в голодної собаки!»Рахіра як і Сава – втілення духовної деградації

Дякую за увагу Підготувала: Вчитель української літератури. КОНЗ “Лихівська ЗШ І-ІІІ ступенів” Сокур Неля Іванівна