Презентація до уроку ПЧ "Євген Гуцало "У гаї сонце зацвіло""

ПЧ №1. Є. Гуцало. «У гаї сонце зацвіло».

— Пригадайте, які саме твори ви вивчали? — Що описував Є. Гуцало у цих творах? Оповідання «Лось». поезії «Зірка». «Чарівники». «Журавлі високі пролітають…».. Взаємини між людиною і природою, гармонію цих стосунків.

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові Вінницької області в родині сільських учителів. У дитинстві він захоплювався читанням книг, бо йому цікаво було довідуватись із них про життя, якого він не знав і яке відкривав уперше. У ту пору йому іноді здавалось, що твір значно цікавіший від життя.

Любов до читання з часом переросла в захоплення віршуванням. Коли Євген учився в шостому класі, один із перших його віршованих творів під назвою «Червоний прапор». вмістила шкільна стінгазета, що викликало страшенну гордість хлопця. Про своє дитинство письменник розповідав у багатьох оповіданнях, у тому числі в повісті «Сільські вчителі». «Шкільний хліб». «У гаї сонце зацвіло».

Євген Гуцало був ще й дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу. Свої думки й спостереження письменник виклав у публіцистичній праці «Ментальність ясиру». Книга побачила світ після смерті автора. Та найбільшу славу і визнання авторові принесли твори для дітей.

«За гаєм сонце зацвіло»— це лірико-асоціативні поезії у прозі. За жанром цей твір є повістю, оскільки він має всі притаманні їй особливості:1. Прозова мова.2. Великий обсяг, розгорнутий сюжет.3. У центрі сюжету знаходиться головний герой і його життя — розкриття його особистості та шляхи його долі.4. Більша кількість другорядних персонажів, повніша та глибша їх характеристика.5. Вагому роль у повісті відіграє голос оповідача.6. Наявність описів, ліричних відступів. Оповідь у повісті почергово ведеться то від імені дитини, то від імені вже дорослої людини. Можемо вважати, що твір має автобіографічний характер.

Дитинство не вічне, воно все-таки коли-небудь закінчується, йому на зміну приходить доросле самостійне життя. І як чудово, що в нашій пам’яті зберігаються теплі спогади про дитинство, про цю прекрасну пору, коли можна нескінченно грати, веселитися, дивуватися. Але дитинство — це не тільки радісні моменти, в дитинстві бувають засмучення і образи, прикрощі та сум. Але вони так швидко проходять, що, здається, дитинство складається тільки зі світлих, яскравих фарб, кольорів і щастя!Але, як би нам не хотілося, дитинство йде непомітно, зникає, і ніяк його не зупинити. Ми всі зростаємо… Але ніколи не варто забувати його, треба згадувати з радісними почуттями, адже це — перші кроки у наше сьогоднішнє, майже доросле життя, наші перші ідеї, думки і бажання. Бережіть дитинство у своєму серці, і воно завжди буде обігрівати вас щасливою згадкою про нього.