Презентація до уроку-подорожі "Того великого вегню і смерть не погасила" Життєвий та вторчий шлях Лесі Українки

«Того великого вогню і смерть не погасила»(Життєвий і творчий шлях Лесі Українки)Урок-подорож з української літератури в 10 класі Вчитель української мови та літератури Чернікова Алла Миколаївна

Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись. Буду жити! Геть думи сумні. Леся Українка ЛЕСЯ УКРАЇНКАОкраса і гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури. Наш патент на благородство перед Європою і світом. Борис Степанишин. Портрет Лесі Українки. Автор Лавриненко П.І.

ТВОРЧІ ГРУПИЗавдання для творчих груп ознайомити учнів із творчою спадщиною Лесі Українки; охарактеризувати її твори; дізнатися, що вплинуло на формування таланту поетеси провести екскурсію для учнів у кімнаті імені Лесі Українки;- озвучити інформацію, розміщену на стендах;знайти матеріал, який зв’язує поетесу з нашим містом знайти в Інтернеті маловідомі факти про поетесу; листування з рідними та друзями

Інтелектуальна розминка Укажіть назви творів Лесі Українки 1. «Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває. В гаю пташок вже нема. «Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?» – В неньки спитала дитина. 2. «Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла.» 3. «Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.» 4. «Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!» 5. «Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну.»6. « Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани.»

ПЛАН ПОДОРОЖІ «Десь, колись, в якійсь країні проживала поетеса…»2. «На шлях я вийшла ранньою весною…»3. «До тебе,Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься».4. «Хотіла б я піснею стати …»5. «Хто вам сказав, що я слабка…»6. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!»

Подорож 1. «Десь, колись, в якійсь країні проживала поетеса…» 25 лютого 1871 року в метричній книзі Новоград-Волинської Преображенської церкви з’явився запис про народження Лариси Петрівни Косач. Для рідних вона змалку була Лесею - це домашнє ім’я стало згодом частиною літературного псевдоніма. Батько - Петро Антонович Косач - службовий юрист, людина прогресивних поглядів. Леся була його улюбленицею, успадкувала його вдачу - спокійну, стриману і водночас вольову та наполегливу. Мати - Олена Драгоманова - відома українська письменниця Олена Пчілка, прищепила доньці любов до віршування.

ДИТЯЧІ РОКИ ЛЕСІ Дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій. На фото Лесі 9 років. У неї вдумливий погляд, осяяний добротою, ясне, розумне чоло, вона в народному вбранні . Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано, виконувала власні композиції (її вчителькою була Ольга Лисенко, дружина Миколи Лисенка). Чула в собі покликання музиканта. Можливо, вона стала б відомою композиторкою. Хвороба не дозволила Лесі стати музикантом, проте музика залишалася з нею протягом усього життя, даруючи задоволення, підтримку, роздуми та почуття. Пізніше вона напише поезію-елегію «До мого фортепіано».

Подорож 2. «На шлях я вийшла ранньою весною» У кінці 80-х роках за ініціативою Михайла Старицького та Миколи Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Сюди входили молоді поети: Леся Українка, В. Самійленко, О. Судовщикова (пізніше дружина Лесиного брата Михайла під псевдонімом Грицько Григоренко). Леся була керівником цього гуртка. Вона організовувала переклад творів світової літератури українською мовою. Молоді поети читали свої вірші. Плеядівці ставили перед собою завдання розвивати українську культуру.

Подорож 3. «До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься…» Навесні 1891 р. Леся Українка відвідала Львів, познайомилася з Іваном Франком, галицькими діячами літературно-мистецького та громадського життя, а 1893 р. у Львові за сприяння І. Франка вийшла перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень». Тоді авторці виповнилось 22 роки. «На крилах пісень» не єсть моє останнє слово», - писала в одному з листів Леся Українка. Збірка має поетичні цикли: «Сім струн», «Зоряне небо», «Сльози-перли», «Подорож до моря». Ключовий мотив збірки - духовне зростання, становлення сильної й самодостатньої творчої особистості. Іван Франко, високо оцінюючи збірку поезій, писав: «Від часу Шевченківського «Поховайте та вставайте , кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої дівчини».

 Подорож 4. «Хотіла б я піснею стати…» Восени 1899 року виходить друга збірка «Думи і мрії», яка відзначається мистецькою зрілістю. Назва збірки - це образ мрії, бажаного ідеалу - має неоромантичний характер. До неї входять 4 цикли: «Поеми», «Мелодії», «Невільнічі пісні», «Відгуки». До циклу «Мелодії» ввійшов вірш «Стояла я і слухала весну». Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі - все те, про що колись мріялось. У листі Леся Українка пише: «Я вже давно не бачила справжньої весни, і мені здається, що так багато зозуль, як сей рік, ще ніколи не було. Через те я, хоч і не дуже часто, приходжу в оптимістичний настрій і тоді мені своє і чуже життя кращим здається». Справжньою перлиною є поезія «І все-таки до тебе думка лине», яка ввійшла до циклу «Невільничі пісні». Завершує цей цикл вірш «Слово, чому ти не твердая криця…». Слово - зброя стає дієвим засобом боротьби і за власну долю, і за долю України. В одному з листів до матері Леся пише: « Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине…».

ЛЕСЯ УКРАЇНКА І МІСТО ХАРКІВ У щоденнику Леся Українка писала: «Я люблю працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що дивилися через віконце у мою кімнату. Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спадала Муза, було в моєму житті променем щастя». Поезія «Як я люблю оці години праці» написана в 1899 році, а опублікована в 1923 році у Харкові в журналі «Червоний шлях».

Кохання в житті Лесі Українки Перебуваючи в Ялті на лікуванні, у 1897 році Леся Українка знайомиться з Сергієм Мержинським, який став близьким другом. Потім дружба переросла в кохання. Але щастя було коротким і трагічним. Сергій Мержинський був хворий і помирав у Лесі на руках. У стресовому стані, на межі духовної напруги за одну ніч поетеса написала драматичну поему «Одержима». «Як би мене хто спитав, – згадувала потім Леся Українка, – як я з цього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J’en ai fait un drame… (Я створила із цього драму»). (Із листа до Івана Франка від 13, 14 січня 1903 року). На згадку про коханого вона напише поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», «Уста говорять: він навіки згинув», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти».

Подорож 5. «Хто вам сказав, що я слабка…» Лариса Петрівна активно працює в області етнографії, продовжує збирати народні пісні. Клемент Квітка як фольклорист-етнограф записує їх з її голосу. Всього було записано з уст поетеси 270 пісень. У 1907 Леся Українка і Климент Квітка одружуються. А в 1908 році вирушають у фольклорно-етнографічну експедицію до Полтавської та Харківської губернії для запису кобзарських дум. Леся Українка та Клемент Квітка слухають спів кобзаря біля Свято-Успенського собору в місті Гадяч.

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ Леся Українка не раз зверталася до жанру драматичної поеми, у якій поєднує ознаки драми й ліро-епічної поеми. Їй властиві світоглядний та морально-етичний конфлікт та віршовані діалоги, що нагадують гострі словесні поєдинки. У ній авторка осмислює мотиви страждання, боротьби, жертовності особистості. Висновок, до якого підводить вона свого читача, - у боротьбі й стражданнях народжується і стверджується людина. Серед драматичних творів такі: «Одержима» (1901 р.), «Кассандра» (1907 р.), «Бояриня» (1910 р.), «Камінний господар» (1911 р.)

ДРАМА-ФЕЄРІЯ «ЛІСОВА ПІСНЯ» Перебуваючи в Кутаїсі, поетеса сумувала за рідним краєм, волинськими лісами. У листі до Агатангела Кримського 27 жовтня 1911 р. вона писала: «Сього літа, згадавши про їх, написала «драму-феєрію» «Лісова пісня» на честь їм, і вона дала мені багато радощів…» Це була остання драма, написана всього за 10–12 днів. 

Подорож 6. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» Це була титанічного духу жінка, дочка Прометея. Хоча ми бачимо фото смертельно хворої жінки, але погляд у неї мудрий, добрий і пророчий. Чоло ясне і чисте. 1 серпня 1013 року Леся Українка померла в Грузії в містечку Сумарі, а похована в Києві на Байковому кладовищі. Пам’ять про неї житиме в наших серцях. Нам про це буде нагадувати кімната, створена на її честь, та пророчі слова її героїні Мавки: Ні! Я жива! Я буду вічно жити,Я в серці маю те, що не вмирає.

Унікальність особистості Лесі Українки

Подарунки на день народження У Волинському краєзнавчому музеї була відкрита виставка «Будуть приходити люди…», яка приурочена до 148-ої річниці від дня народження Лесі Українки та 105-ої річниці з часу виходу першого окремого видання драми-феєрії «Лісова пісня» (1914). Рукотворна книга-мініатюра. Автор Олена Медведєва

Леся Українка - це велика людина , у якої в серці горів вогонь Прометея, який і смерть не погасила…