Презентація до уроку "Постмодернізм у світовій літературі"

Підготувала учениця 11 класу. Прокопенко Олександра. Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст.

Постмодернізм – це стан душі. Умберто Еко

Поняття «постмодернізм» Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодерну. У максимально широкому контексті під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть, усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О. Вайнштейн). Постмодерн — це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість, орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н. Маньковська).

Робота зі словником літературознавчих термінів Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці.

Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, М. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).

Ознаки постмодернізму ( за Ігабом Хасаном):1) невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків;2) фрагментарність і принцип монтажу;3) «Деканонізація», боротьба з традиційними ціннісними центрами;4) «усе відбувається на поверхні», відсутність психологічних і символічних глибин;5) «ми залишаємося з грою мови, без Его»: мовчання, відмова від мімезису й образотворчого начала;6) позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт;7) змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;8) театральність, робота на публіку, обов'язкове врахування аудиторії;9) зрощення свідомості з засобами комунікації.

Мистецтво постмодернізму відтворює фрагментарність і суперечливість світу.

Твори постмодерністської літератури мають ознаки:- повсякденна мова, - уникання ствердження реальності описуваного, - іронічний настрій та пародійність, часто - чорний гумор, - нелінійність і фрагментарність оповіді, - подання подій з різних точок зору, посилання на інші твори, «заборонені» теми.

Серед перших виразно постмодерністських письменників Вільям Барроуз, Томас Пінчон, Умберто Еко, Патрік Зюскінд, Джон Апдайк.

До письменників-постмодерністів зрілого постмодернізму зараховують Джозефа Геллера, Філіпа Діка, Вільяма Гібсона, Курта Воннегута, Тома Вулфа, Харукі Муракамі, Володимира Набокова, Віктора Палевіна, Брета Елліса.

Пасти́ш (фр. pastiche: від італ. pasticcio) — вторинний художній твір (літературний, музичний, драматичний тощо), що імітує стиль роботи одного чи кількох авторів. На відміну від пародії, пастиш не так висміює, як вшановує оригінал. У літературі пастиш найчастіше — це продовження або інакша сюжетна версія первинного (авторського) твору, що зберігає авторські стиль, персонажів, антураж, час дії тощо.

Колаж в літературі XX століття колаж характерний для напрямків, які використовували техніку фрагментації тексту, «клеєного» з не зв'язаних зовнішньою оповідною логікою епізодів — цитат, документів і т. п. Міфологі́зм — спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох віків, набуває у кожній епосі нових значень, служить способом втілення нової проблематики. У сучасному літературознавстві виник окремий напрям, так звана архетипна критика.

Умбе́рто Е́ко — італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, спеціаліст із семіотики і медієвіст. Як науковець є найбільш відомим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи.

Томас Пінчон (8 травня 1937) — американський письменник, відомий складними прозовими творами, представник постмодернізму. Твори Пінчона написані з використанням багатьох стилів і на різноманітну тематику, включаючи мотиви з історії, природничих наук і математики.

Курт Во́ннеґут, молодший (1922 —2007) — американський письменник-фантаст. Вважається одним з найбільш значних американських письменників XX століття. Автор таких творів, що поєднують в собі елементи сатири, чорного гумору і наукової фантастики. Був удостоєний честі називатися «Письменником штату Нью-Йорк» в 2001-2003 роках.

Патрік Зюскінд (1949) — німецький письменник і кіносценарист. Найвідоміший твір Зюскінда «Парфуми» (1985) перекладено 46 мовами, в тому числі і на латину, і продано близько 15 мільйонів екземплярів. Часто Зюскінд описує (анти)героїв, які шукають своє місце в цьому світі та в стосунках з іншими людьми. Оскільки Зюскінд сповідує відлюдницький спосіб життя.

Муракамі Харукі (1949, Кіото, Японія) — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 50-ма мовами світу. Вплив музики на стиль Муракамі великий. Його проза має такий же рваний, синкопований ритм, як у джазу. Це дозволяє письменникові імпровізувати не гірше прославленого джазмена Чарлі Паркера.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!