Презентація до уроку позакласного читання у 7класі "Замішую думки, як тісто,щоб випікати з них хлібини віршів".Володимир Шинкарук(вибране із поетичної спадщини)

Замішую думки, як тісто,Щоб випікати з них хлібини віршів…                                                                                                          Володимир Шинкарук

Володимир Шинкарук народився в родині медичних працівників 19 серпня 1954 року. Тоді його сім’я мешкала у селі Вчорайшому Ружинського району на Житомирщині. З 1958 по 1967 родина Шинкаруків живе на теренах Хмельницької області, але згодом осідає в селищі Червоне Андрушівського району. 1971 року Шинкарук закінчив десять класів у місцевій середній школі та почав працювати завідувачем будинку культури при Червонівському цукровому комбінаті. Під час шкільних років захоплювався спортом, літературою та музикою. Як багато юнаків, довго не міг визначитися, чому він присвятить своє життя. Після аварії на Чорнобильській АЕС прагнув втішити і надихнути своєю творчістю постраждалих та ліквідаторів.2010 року у митця діагностували онкохворобу, він переніс дві операції, після чого все одно помер у 6 грудня 2014 року.

У присвяченому Шинкаруку розділі книги «Мистецький олімп України», який називається «Мабуть, сьогодні в Україні немає універсальнішого артиста», наводиться цитата відомого українського психолога Олександра Музики:

Його наукові інтереси лежали у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він — автор бібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України «Давня література. Практикум» (2003, у співавторстві з П. Білоусом), «Українська література. ХІ — XVIII ст. Практикум» (2006, у співавторстві з П. Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей. Постійно поєднував науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець був переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми «Дім для душі» (Coll. 1, 1998), «Дім для душі» (Coll. 2, 2001); компакт-диски «Дім для душі» (2002) та «Колір тиші» (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), "Прислухаюсь до серця" (2013).

Володимир Шинкарук - "Як мало потрібно мені..."https://www.youtube.com/watch?v=avm. Ym. Nls2 Z4&ab_channel=VIPinkognito

Для Володимира Шинкарука літературна і музична творчість давно стала потребою, важливою складовою життя, він займався б нею, навіть якби вона не приносила ніякого зиску. Його вірші і проза народжуються із душевної схвильованості, сердечної небайдужості. Має бути "щось", що стимулює душевну та інтелектуальну роботу – слово, зустріч, епізод... Нічого не пише в стані абсолютного спокою або щастя (я насолоджується цими короткими миттєвостями)... Простіше з малими формами, тому що вірші легко запам'ятовуються. А народжуються вони по дорозі на роботу (любить ходити пішки), в метро, під час телетрансляції футбольного матчу, навіть під час застілля. З прозою важче. Проза "вимагає письмового столу" і часу. Прозу не напишеш за кермом авто, а Володимир півжиття – в дорозі... Намагається дотримуватись певних принципів: не любить силабо-тонічну систему віршування; віддає перевагу тонічній; любить афористичність і лаконізм. В основі його прози завжди – реальний факт. Рухає розповідь не опис, а діалог. Завершує твір неочікуваний фінал. Також намагається уникати літературних "красивостей". Володимир Шинкарук пише для себе і для своєї дочки – заслуженої артистки України Ірини Шинкарук. Але його пісні також виконують заслужені артисти України - Павло Мережук, Юрій Градовський, Зеновій Гучок, дует "Світязь", Софія Ротару ("Вино разлук").

Пропоную познайомитися з баладою Володимира Шинкарука «Балада про матір» 🥰

Біля похилого тину у військовій завії Зрадник убив її сина, убив останню надію. Немає страшнішої рани, немає більшої муки, А кат рушником вишиваним витер спітнілі руки. Як бути? Як жити далі? Як повернути спокій? Кровоточить душа печаллю, а в серці лиш сивий попіл. Мати просила смерті, вічного упокою, але життя уперто розквітло з новою весною. Травою заріс окопчик, з війни повернулись солдати. Якось маленький хлопчик прибився до неї в хату. Хліба просив. Перехожий, худий, сирота хлопчина, до крику, до болю схожий на вбитого зрадником сина. Був вечір, дощем налитий, тремтіла земля від грому, «Лишайся у мене жити», - сказала вона малому. І радість прийшла у хату, і світла настала година, зболена сива мати знайшла собі знову сина. Минули жнива і обжинки, зима прилетіла біла. Важко впізнати жінку, вона мов помолоділа. Звідкись взялися сили, хлопчик і вмитий, і ситий. От тільки одежа зносилась, треба б її підновити. Голку знайшла і нитку, швидко взялась до роботи, Та раптом з хлопчачої свитки випало жовте фото. І хлопчик ,як біля могили, зітхнув по-дорослому важко: «Його партизани вбили, це батько мій, рідний батько ». Ударили в серце жала! За що, за яку провину?! На фото мати впізнала того, хто вбив її сина. Штовхнула дитину від себе, крик занімів у горлі, І впало на землю небо, заходило сонце чорне…Все зрозумівши швидко, у мертвій холодній тиші хлопчик зібрав пожитки, нишком за двері вийшов. Склала важкі долоні і впала навколішки ненька. Дивилась на неї з ікони жінка і хлопчик маленький. Вмостилася ніч на порозі, розкинувши чорні крила. Котились пекучі сльози, душа, мов свіча, світила. Та раптом, схопивши хустину, побігла на вулицю мати. І стала кричати: «Сину! Сину, вертайся! Час спати лягати.»Текст балади про матір

"НЕБЕСНА СОТНЯ"Їх нелюд-снайпер відіслав на небо…Всі, як один, вони тепер у Бога. Ні почестей, ні слави їм не треба,Вони життя поклали не для цього.Їх очі дивляться на нас з пітьми безодні,Що там попереду – чи щастя, чи руїна?.. Найкращий пам’ятник Небесній сотні – Єдина і щаслива Україна!

Події та люди, що зустрічалися на життєвому шляху Володимира Шинкарука, безумовно сприяли, інколи й заважали (і цим також сприяли) розвитку його талантів. Але допомагати – це  виконувати не більше половини роботи. Все інше людина має зробити сама. Думається, що поетичний девіз академіка Валентина Моляко «Твори себе!» повною мірою реалізував у своєму житті та творчості Володимир Шинкарук.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:https://docs.google.com/presentation/d/1 OC8 Xf. ZQuu1 RGO0 Pr. Hs. I3 JQv7 Cj_U-l0 WVzidq6wr0y. Q/edit#slide=id.phttps://docs.google.com/document/d/1 WKwr. RH9rn. JSD0_m. Ybnu9s. L-B1 XIms0jzhw7h. EDdrsm. Q/edithttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://www.zhitomir.info/news_142164.htmlhttps://www.google.com/search?q=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80+%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BA&rlz=1 C1 GCEB_en. UA1077 UA1077&oq=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4&gs_lcrp=Eg. Zja. HJvb. WUq. Bgg. EEEUYOz. IGCAAQRRg5 Mg. YIARAj. GCcy. Bgg. CEEUYOz. IGCAMQRRg7 Mg. YIBBBFGDsy. Bgg. FEEUYPTIGCAYQRRg9 Mg. YIBx. BFGD3 SAQg1 ODk1aj. Bq. N6g. CALACAA&sourceid=chrome&ie=UTF-8#vhid=Hnx3 FRxq. SPw8_M&vssid=videos-8e74b875&ip=1https://www.youtube.com/watch?v=j. HOqb. XFP3h. E&ab_channel=VIPinkognito

Дякую за увагу!