«Таке місто може хіба що приснитися в примарному сні. На кривулястих вуличках безладно стояли не будинки, а якісь розвалюхи. Один будиночок був наче ножем перерізаний навпіл. У деяких бракувало вікон і зовсім не було дверей… По вулицях ходили перехожі. У кожного з них чогось не вистачало: або взуття, або одежі, або волосся на голові. Та найголовніше — їм не вистачало усмішок. Усі в цьому місті були похмурі та невеселі.»
Недоладько. ДОБРОДУШНЕ,ВІДКРИТЕОБЛИЧЧЯЛАГІДНІОЧІОЧОЛЮЄ НАТОВП,ЩОБ ВИЗВОЛИТИАЛЮ З ПІДЗЕМЕЛЛЯСТРУНКИЙ,ГАРНИЙХЛОПЕЦЬВИРІШУЄ ЗАЛИШИТИСЯВ НЕДОЛАДІЇ,БО ЦЕ ЙОГОБАТЬКІВЩИНАГОТОВИЙ У БУДЬ-ЯКУХВИЛИНУ ПРИЙТИДІВЧИНЦІ НА ДОПОМОГУСУПРОВОДЖУЄАЛЮ ДОНЕДОГРАДАЗНАЙОМИТЬ АЛЮ ЗІ СВОЇМИ ДРУЗЯМИЗ НАДІЄЮ, ЩО СПІЛЬНО ВОНИ ЗМОЖУТЬДОПОМОГТИ ДІВЧИНЦІ