Презентація до уроку української літератури в 10 класі "Іван Франко. "Декадент""

Патріотизм, національна ідея в поезії циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин».«Декадент» – поетичне кредо І. Франка. Присвята В. Щурату. Вираження життєствердної позиції ліричного героя-митця

Громадянська лірика. Герой – людина-борець. Збірка «З вершин і низин»поетичний архів, нагромаджений за 20 роківобсяг – майже 500 сторінок

Збірка «З вершин і низин»7 великих розділів«De profundis» «Профілі і маски»«Сонети» «Галицькі образки».«Із жидівських мелодій»«Панські жарти»«Легенди»

„Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв”.

Цикл «Україна»Ліричний цикл — низка літературних творів на спільну або близьку тематику, створений одним автором, який відтворює його особисті почуття або настрої.Ідея незалежності України - центральна «Моя любов» «Не пора» «Ляхам» «Розвивайся ти, високий дубе»

Збірка «Зів’яле листя»

Літературний критик Василь Щурат, з яким Франко був у товариських стосунках, назвав збірку «Зів’яле листя» проявом «декадентизму» в українській літературі і звинуватив його у занепадництві.«Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особис­того життя часто вплітається в терновий вінок життя народно­го»,— сказав М. Коцюбинський із приводу появи поетичної збірки I. Франка «Зів'яле листя».

Декадентство — загальна назва нереалістичних течій у літературі та мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ ст., для яких характерні: заперечення соціального призначення літератури, пропаганда «чистого мистецтва», песимізм, пошуки нових, подеколи вишуканих форм.

Франкові це здалося образливим, він сказав, що критик розглядає збірку «Зів’яле листя» не в загальному комплексі його творчості, а відірвано, взявши лише один із «життя момент», до того ж без урахування складних особистих обставин і переживань, зумовлених суспільним протистоянням. Франко пояснює, що цим викликані сумні мотиви окремих поезій, але песимізм не характерний для його творчості.

Каменяр наполягає, що він – патріот із сильним духом, борець, оптимістична і дієва людина. Такий тип – повна протилежність занепадництву. Я син народа,Що вгору йде,..

Поезія(1896) ввійшла до збірки «Мій Ізмарагд» (цикл «Поклони») й має посвяту В. Щуратову. Ярлик «декадента» ображав Франка до глибини душі, бо ж байдужим до життя, до громадських настроїв він ніколи не був.«Декадент»

Аналіз поезії «Декадент»Франко в поезії викрив і різко засудив антинародний зміст занепадницької літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета в суспільстві. У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу. Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє. Поет часто звертається до поетичних метафор, за допомогою яких показує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю… та ще ж оскомини хронічної не маю», «Я з п’ющими за пліт не виливаю». Вірш написано гостропубліцистичним стилем. Багаті рядки поезії на риторичні запитання, емоційно-напружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.

Я декадент? Се новина для мене!Ти взяв один з мого життя момент,І слово темне підшукав та вчене,І Русі возвістив: «Ось декадент!» Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута друга: Надія, воля, радісне чуття. Я не люблю безпредметно тужити. Ні шуму в власних слухати вухах;Поки живий, я хочу справді жити,А боротьби життя мені не страх. Хоч часто я гірке й квасне ковтаю, Не раз і прів, і мерз я, і охрип, Та ще ж оскомини хронічної не маю, Катар кишок до мене не прилип. Який я декадент? Я син народа,Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода,Я є мужик, пролог, не епілог. Я з п’ющими за пліт не виливаю, З їдцями їм, для бійки маю бук, На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук. Не паразит я, що дуріє з жиру,Що в будні тільки й дума про процент,А для пісень на «шрррум» настроїть ліру. Який же я у біса декадент?

Твір починається риторичним питанням і риторичним окликом: «Я декадент? Се новина для мене!»  Далі поет аргументо-вано доводить, що він ніякий не декадент, адже не відмовляється від принад життя, не уникає ні болю, ні жалю, ні труднощів. Франко наголошує на тому, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог». Вірш завершується емоційно наснажени-ми рядками про завдання, які поет ставить перед собою, і знову ж риторичним питанням, що звучить натхненно й саркастично: «Який же я у біса декадент?»Паспорт твору. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Жанр: ліричний вірш. Вид літератури: громадянсько-публіцистична лірика. Провідний мотив: це достойна відповідь генія на облудні звинувачення людей, які не здатні були зрозуміти величі Поета з великої літери. Ідея:  засвідчити, що поет завжди залишався самим собою, людиною, яка радіє і сумує, страждає і насолоджується життям, ненавидить і любить, але ніколи не відмовляється від життєвих принад і відповідальності перед своїм народом, не зраджує своїх принципів громадянина, патріота, борця за народне щастя. Композиція вірша:«Декадент»

Ліричний геройтвору - це образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народу. Він далекий від песимізму й нігілізму декадентства. Поет доводить, що Його душа і твори завжди сповнені оптимізму, а сам він ніколи не впадає у відчай, гордо тримає голову перед життєвими труднощами.дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу. Якщо декадент завжди оспівує минуле, живе минулим, то справжній народний поет разом із народом дивиться в майбутнє, невтомно працює для нього.«Декадент»

Художні засоби: Риторичні питання та риторичні вигуки:  Метафори: Антитези: Алітерація: Фразеологізми:«Декадент» Знижена лексика: Домашнє завдання