Інтермецо. Слово intermezzo (з італ. — пауза) — невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва — духовне відродження людини на природі. Синкретизм — взаємодія різних видів мистецтва. Симфонія (гр. symphonia — співзвучність, благозвучне поєднання тонів) — 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався у XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, увертюри та інших жанрів. Теорія літератури
Кінець ХІХ — поч. ХХ століття в українській літературі охарактеризувався відходом від об’єктивної епічної манери авторської розповіді. Представників нової літератури цікавив внутрішній світ людини, її думки, переживання та їх причини. По-новому зображалися і пейзажні картини — автори все частіше при описі пейзажу послугувалися зображально-виражальними засобами суміжних мистецтв, якими є живопис і музика. В образотворчого мистецтва література запозичила принцип передачі простору, в основі якого — дотримання певних співвідношень між персонажем і фоном. Природа тепер була не просто фоном для відтінення настрою героя — персонаж сприймав себе у тісному зв’язку з природою, її органічною часткою. Пейзажі замальовки відрізнялися різнобарвністю, наявністю великої гами кольорів, грою світла й тіні, руху й простору, витонченістю описів. Музика й література — слухові види мистецтва, на відміну від живопису — зорового виду. Український літературознавець І. Денисюк вважає, що вплив музики на літературу полягає: «1) в загальній тенденції до ліризації, інтимізації, до підвищення емоційного тонусу; 2) у ритмізації речень; 3) у застосуванні принципів музичної композиції».
Зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з музики1. Назва твору.2. Внутрішній конфлікт, втілений у протиставленні контрастних образів втоми і сонця.3. Швидка зміна подій, як швидка зміна ритмів у симфонічному творі.4. Багатоголосся.5. Чергування речень із прямим і зворотним порядком слів, уживання неповних і коротких речень передають динаміку стану героя: «На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі…»6. Звукова «оркестровка твору». Герой слухає тишу природи: спів зозулі й жайворонка, ухкання сонної води в криниці, співучу арфу нив. «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання»; «Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах».7. Використання алітерації на приголосні р, с підвищують музикальність звучання твору: «А згори сипле й сипле. Струшує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито».8. Чарівна пісня жайворонка будить у героя бажання дізнатися, як же вони її творять. І от нарешті це йому вдалося: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».9. Метафоричне закінчення твору теж пов’язане з музикою: «Душа готова, струни тугі, наладжені, вона же грає…»
Зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з образотворчого мистецтва.1. Етюдно-ескізна манера розповіді.2. Майстерність письменника в описі картин природи — це результат об’єднання безпосередніх вражень від споглядання краси природи і вчинків людей та творчої уяви митця.3. Фарби допомагають слову передати враження: «бліді невиразні люди», «весела зелень», «киплять срібноволосі вівса» ,«тихо пливе блакитними річками льон», «біла піна гречок», «позолочені сонцем хребти нив», «фіолетові метелики цвіту».4. Психологічний стан персонажа передається відповідною кольоровою гамою: на початку твору це, в основному, темні тони, які поступово змінюються на світлі, теплі: від чорних кімнат, налитих пітьмою, забрудненого пилом та димом повітря, тіней по стінах і под. — до золотого сонця, зеленої землі, синьої дрімоти далеких просторів.5. Контрастна кольорова гама підкреслює головний конфлікт твору. Символом депресії, втоми, розчарування є сіро-чорна кольорова гама, яскраві барви — це втілення життєствердного началаі свідчення відродження душі ліричного героя