Номер слайду 6
Зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з музики1. Назва твору.2. Внутрішній конфлікт, втілений у протиставленні контрастних образів втоми і сонця.3. Швидка зміна подій, як швидка зміна ритмів у симфонічному творі.4. Багатоголосся.5. Чергування речень із прямим і зворотним порядком слів, уживання неповних і коротких речень передають динаміку стану героя: «На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі…»6. Звукова «оркестровка твору». Герой слухає тишу природи: спів зозулі й жайворонка, ухкання сонної води в криниці, співучу арфу нив. «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання»; «Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах».7. Використання алітерації на приголосні р, с підвищують музикальність звучання твору: «А згори сипле й сипле. Струшує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито».8. Чарівна пісня жайворонка будить у героя бажання дізнатися, як же вони її творять. І от нарешті це йому вдалося: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».9. Метафоричне закінчення твору теж пов’язане з музикою: «Душа готова, струни тугі, наладжені, вона же грає…»