Презентація до уроку української літератури в 10 класі "М.Коцюбинський. «Intermezzo». Нові художні принципи зображення героя. Зіставлення двох світів: людського і світу природи. "

М. Коцюбинський. «Intermezzo». Нові художні принципи зображення героя. Зіставлення двох світів: людського і світу природи. Зображення природи

«Іntermezzo»

1901 рік«З останніх десятиліть XIX віку» «дають нам… високе естетичне вдоволення як твори справжнього таланту і як випливи симпатичної і високо розвитої душі»«Іntermezzo»(1908)зорові, слухові, дотикові враження яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського.

Інтермецо. Слово intermezzo (з італ. — пауза) — невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва — духовне відродження людини на природі. Синкретизм — взаємодія різних видів мистецтва. Симфонія (гр. symphonia — співзвучність, благозвучне поєднання тонів) — 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався у XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, увертюри та інших жанрів. Теорія літератури

Кінець ХІХ — поч. ХХ століття в українській літературі охарактеризувався відходом від об’єктивної епічної манери авторської розповіді. Представників нової літератури цікавив внутрішній світ людини, її думки, переживання та їх причини. По-новому зображалися і пейзажні картини — автори все частіше при описі пейзажу послугувалися зображально-виражальними засобами суміжних мистецтв, якими є живопис і музика. В образотворчого мистецтва література запозичила принцип передачі простору, в основі якого — дотримання певних співвідношень між персонажем і фоном. Природа тепер була не просто фоном для відтінення настрою героя — персонаж сприймав себе у тісному зв’язку з природою, її органічною часткою. Пейзажі замальовки відрізнялися різнобарвністю, наявністю великої гами кольорів, грою світла й тіні, руху й простору, витонченістю описів. Музика й література — слухові види мистецтва, на відміну від живопису — зорового виду. Український літературознавець І. Денисюк вважає, що вплив музики на літературу полягає: «1) в загальній тенденції до ліризації, інтимізації, до підвищення емоційного тонусу; 2) у ритмізації речень; 3) у застосуванні принципів музичної композиції».

Зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з музики1. Назва твору.2. Внутрішній конфлікт, втілений у протиставленні контрастних образів втоми і сонця.3. Швидка зміна подій, як швидка зміна ритмів у симфонічному творі.4. Багатоголосся.5. Чергування речень із прямим і зворотним порядком слів, уживання неповних і коротких речень передають динаміку стану героя: «На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі…»6. Звукова «оркестровка твору». Герой слухає тишу природи: спів зозулі й жайворонка, ухкання сонної води в криниці, співучу арфу нив. «Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання»; «Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! — і сіє тишу по травах».7. Використання алітерації на приголосні р, с підвищують музикальність звучання твору: «А згори сипле й сипле. Струшує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито».8. Чарівна пісня жайворонка будить у героя бажання дізнатися, як же вони її творять. І от нарешті це йому вдалося: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».9. Метафоричне закінчення твору теж пов’язане з музикою: «Душа готова, струни тугі, наладжені, вона же грає…»

Зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з образотворчого мистецтва.1. Етюдно-ескізна манера розповіді.2. Майстерність письменника в описі картин природи — це результат об’єднання безпосередніх вражень від споглядання краси природи і вчинків людей та творчої уяви митця.3. Фарби допомагають слову передати враження: «бліді невиразні люди», «весела зелень», «киплять срібноволосі вівса» ,«тихо пливе блакитними річками льон», «біла піна гречок», «позолочені сонцем хребти нив», «фіолетові метелики цвіту».4. Психологічний стан персонажа передається відповідною кольоровою гамою: на початку твору це, в основному, темні тони, які поступово змінюються на світлі, теплі: від чорних кімнат, налитих пітьмою, забрудненого пилом та димом повітря, тіней по стінах і под. — до золотого сонця, зеленої землі, синьої дрімоти далеких просторів.5. Контрастна кольорова гама підкреслює головний конфлікт твору. Символом депресії, втоми, розчарування є сіро-чорна кольорова гама, яскраві барви — це втілення життєствердного началаі свідчення відродження душі ліричного героя

«дуже хочеться покласти цей твір на музику». Микола Віталійович Лисенко

Ліричний герой людина чесна, совіслива,з чутливою душею«Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». утомастресintermezzoрівновага. Спроможність знову сприймати людське горе

Домашнє завдання1. Виписати цитати до кожного з емоційних станів героя (утома — стрес — intermezzo — рівновага — спроможність знову сприймати людське горе.