Наші запорожці були народом веселим, сказано – вільний: любили і жарт, і сміх, ледве, було, підстережуть що-небудь особливе у чоловіку або той що-небудь таке зробить не до шпети, то зараз і прізвище прикладуть. Спалить курінь – от він уже й Палій; неповороткий – Черепаха; малого на сміх прозвуть Махина, а здоровенного – Малюта.І мене прозвали Коржем от з чого: раз повертався з товаришами з Нових Кодаків у кіш; проїжджаючи біля могили Чортомлин, недалечко від коша, де теперечки Покровська слобода, схотілося нам з неї глянути на кіш. От ми й зійшли по протоптаній стежці на самий верх, а могила була дуже висока і крута. Наглядівшись, стали сходить по стежці, а я змолоду був дуже швидкий – і метнувся навпростець; як посковзнувсь – трава, бач, присохла, так слизька – та так як прослався, зверху аж до самого низу скотився боком, мов той корж: от мене товариші і прозвали Коржем. Приїхавши, розказали козакам і хрещеному батькові, так він і каже:– Та нехай буде й Корж. Що ти будеш, сину, робить, коли тут така поведенція? Терпи, хлопче, - будеш козаком, а з козака зробишся й отаманом: з посміху люди бувають!
Перепишіть текст, виправивши орфографічні помилки. На Запорожській Січі суднобудівництво здавна росвивалось і досягло високого рівня й досконалості. Одну чайку споруджувало впродовж півмісяця понад 60 чоловік. Техніка суднобудування не була надто складною. Запорожці срубували високу липу чи вербу і вибовбували днище. До нього кріпили дубові ребра, на які зверху вниз нашивали дубові дошки довжиною 3,5 метра, шериною 30 сантиметрів. На носі й кормі споруджували щось на зразок кают. Тут сбирігали провіант, боєприпаси й зброю. До кожного кінця човна прелаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка могла змінити курс на 180 градусів. Запоріжські чайки сягали у довжину 15-22 метрів, у висоту не більше 4 метрів, а в ширину – 6 метрів.човен брав на борт 40-60 козаків. (О. Апанович «Розповіді про