Тема. Розділові знаки в реченнях із звертаннями, вставними словами Мета: повторити, закріпити, знання учнів про звертання, вставні слова; удосконалювати навички пунктуаційної грамотності учнів, вміння правильно інтонувати речення зі звертаннями, вставними словами; удосконалювати вміння звязно й аргументовано висловлювати свої думки; виховувати в учнів патріотичні почуття, любов до рідного слова.
Експрес - опитування Що називається звертанням? Яке звертання називається поширеним, а яке – непоширеним? Розкажіть про розділові знаки, які вживаються при звертаннях. В формі якого відмінка вживаються звертання? Які слова називаються вставними? Як виділяються вставні слова в реченні?
Робота з картками 1.Скажи, Україно, скажи, моя мила, звідки могутність незламна твоя ? 2.На жаль, світ був побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань. 3Там, кажуть, сонце спати лягає. 4.І кожен фініш – це, посуті, старт. Зоре моя вечіряняя, зійди над горою. 5.Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! 6.До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься
ПРИГАДАЙМО ! Звертання на письмі виділяється комою або знаком оклику (залежно від інтонації) на початку речення й комами з двох боків у середині речення. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то кома ставиться перед ним: Україно! Ти для мене диво. Відгукнися, рідний краю, звуком радості і сили! Мир тобі, стражденна Україно!
ПРИГАДАЙМО ! Вигуки від звертання відокремлюються комами Ох, жоржини, пелюстки бажають це червоне літо зберегти. Підсилювальні частки О, ОЙ, які стоять перед звертанням комою не відокремлюються О хмарко грайлива, яка ти щаслива. Особові займенники ТИ, ВИ, які стоять при звертанні, комами не відокремлюються Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. Повторювані або однорідні звертання між собою можуть розділятися комою або знаком оклику Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу.
ЛІНГВІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Запишіть речення. Визначте звертання та підмети. Зробіть відповідні висновки про вживання звертань та розділових знаків при них. 1. Україно! Ти – моя молитва, Ти моя розпука вікова… 2. Ти був, козаче, щедрим на дурниці. І на красиві та пусті слова! 3. Над чим ти думаєш, друже. Робимо висновки! Щоб не сплутати звертання з членами речення, ПАМЯТАЙМО: Іменник у кличній формі – це завжди звертання. Займенники Ти, Ви при звертанні є підметами або додатками.
ПРИГАДАЙМО ! Вставними називаються слова, словосполучення або речення, граматично не зв’язані з членами речення. За допомогою вставних слів мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє. Вставні слова, словосполучення і речення не є членами речення. В усному мовленні вставні слова, словосполучення виділяються паузою, а на письмі – комами. Я мислю, отже, існую. (вставним є слово отже) Скажіть, будь ласка, над чим ви зараз працюєте ? (будь ласка вставне словосполучення) . Розрізняйте вставні слова і словосполучення. Якщо ж протиставний сполучник а ( рідше але) стосується вставного слова, то він відокремлюється комою разом із ним. А можливо, хлопець був як всі люди. Вставлені слова, які виражають додаткові пояснення, зауваження, повідомлення, уточнення або побіжні вказівки, можуть виділятися комами або дужками: Артема в умовному місці (біля криниці) не було. де саме ? уточнення біля криниці
Деякі дієслова ( думаю, здається, кажуть); іменники (на жаль, на щастя, правда); прислівники (можливо, видно, справді) можуть виконувати функції і члена речення і вставного слова, залежно від змісту речення. Якщо в реченні до такого слова можна поставити запитання, то воно не вставне і комами не відокремлюється. ПОРІВНЯЙМО: 1. Як не крути , а правда завжди ( що зробить) виплеве. (у цьому реченні слово правда це підмет) 2. Правда, під час минулої поїздки до Львова мені не вдалося відвідати оперний театр. ( у цьому реченні ми не можемо поставити до слова правда запитання, отже правда є вставним словом)
ПУНКТУАЦІЙНИЙ ПРАКТИКУМ Завдання: перепишіть речення, розтавляючи пропущені розділові знаки. Визначте звертання та вставні слова. 1. Життя відомо наймудріший вчитель (М.Адаменко). 2. Я для тебе горів український народе тільки мабуть не дуже яскраво горів (В.Симоненко). 3. На жаль не все збувається, але я тужу (В.Крищено). 4. Отож нема потреби про те казати знов (Леся Українка).
ПУНКТУАЦІЙНИЙ ПРАКТИКУМ 1.Життя, відомо, (вст.сл.) наймудріший вчитель (М.Адаменко). 2. Я для тебе горів, український народе, (зверт.) тільки, мабуть, (вст.сл.) не дуже яскраво горів (В.Симоненко). 3. На жаль, (вст.сл.) не все збувається, але я тужу (В.Крищено). 4. Отож, (вст.сл.) нема потреби про те казати знов (Леся Українка).
ТВОРЧЕ КОНСТРУЮВАННЯ Завдання: об'єднати слова у речення. 1.Учітеся, брати мої, думайте, читайте… (Т.Шевченко). 2. Ну що б, здавалося, слова… (Тарас Шевченко) 3. Там, кажуть, з гір усю країну видно (ЛесяУкраїнка). 4. Слово, чому ти не твердая криця… (Леся Українка) 5. Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т.Шевченко) 6. Думи мої, думи лихо мені з вами (Т.Шевченко) 7. Чужа душа – то, кажуть, темний ліс .
Робота з підручником Завдання: виконати вправу 287. Поміркуйте, у яких реченнях є вставні слова. Може, (вст.слово) я міг би вам допомогти ? – довірливо запитав незнайомий. (О.Гончар). Не може (присудок) заснути малюк. Генерал видно був чимось невдоволений ( О.Гончар). Видно місто, далі поле у моєму вікні (М.Рильський).