Технологія "Storytelling"

Майстер-клас Технологія «Storytelling»

Мета майстер-класу: поширити та передати педагогічний досвід шляхом показу інтерактивних методів та прийомів роботи; показати роль вчителя у формуванні креативної особистості школяра в умовах Нової української школи; активізувати творчий потенціал кожного педагога шляхом створення моделей сторітелінгу; стимулювати бажання підвищувати свій професійний рівень.

Завдання:

– передача досвіду роботи шляхом прямого і коментованого показу послідовності дій, методів, прийомів і форм педагогічної діяльності;

– спільне відпрацювання методичних підходів учителя-майстра, ухвалення рішення;

– рефлексія власної професійної майстерності учасниками майстер-класу;

– надання допомоги учасникам майстер-класу у визначенні завдань саморозвитку, формуванні індивідуальної програми самоосвіти й самовдосконалення.

Форма проведення: майстер-клас з елементами тренінгу.

Усі діти полюбляють слухати цікаві історії, а що це означає? Що правильно побудувавши розповідь, можна зачепити не розум і логіку, а саме емоції. Викликавши у слухача потрібні переживання, можна вивести його на певні висновки, а потім – підштовхнути до потрібних вчинків.

Сторітелінг як формат навчання у школі має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток уяви, подолання страху публічного виступу, налагодження стосунків з іншими учнями, самопізнання. Тож не дивно, що з кожним роком він стає все більш популярним.

Як зацікавити учнів своїм предметом чи новою темою? Просто розповісти їм про важливість навчання та здобуття знань? Це більше не працює. Сучасні діти губляться серед оточуючого їх інформаційного шуму, тому якщо розказані вчителем факти одразу не зачепили, вони автоматично потрапляють до категорії нецікавих.

Виникає питання: Як треба вести урок, аби не просто привернути увагу дітей, а ще й стимулювати їх до подальшого поглиблення знань? І тут на допомогу може прийти неординарний метод навчання: сторітелінг.

Сторітелінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітелінг – це розповідь історій

Гадаю, що ви погодитеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію – головні задачі, які стоять перед освітою.

Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується.

Отже, сторітелінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Усі історії мають починатися словами «ОДНОГО РАЗУ…»

Героями історій можуть бути:

– людина – тварина – вигадана істота – явище природи;

– символ – предмет.

Історія повинна містити:

– співпереживання історії;

– метафори;

– ціннісні зміни героя;

– цікаві події;

– життєвий досвід.

Сторітелінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Види розповідей на словесній основі:

– розповідь на тему, запропоновану вчителем;

– розповідь за планом;

– розповідь за запропонованим початком;

– розповідь за опорними словами;

– складання казки за власним сюжетом.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії

Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.

Розв’язка – це переломний  момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.

Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.

Мистецтво сторітелінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.

Давайте спробуємо попрактикуватися!

Міфи – особливий вид історій, які розповідають про можливе у правдивих подіях, але це важко підтвердити, оскільки ніхто не знає точно, звідки міф пішов спочатку. Міфи, казки відображають культуру і нагадують нам, чого слід уникати в житті, щоб бути щасливим.

*Поміркуйте, чому тема війни настільки актуальна у багатьох творах митців? 

*Уявіть себе доповідачем на Міжнародній конференції, на котрій обговорюються проблеми миру та війни. Ви — вчений, котре хоче довести всьому світові, що війни потрібно уникати всіма силами. 

*Прорекламуйте мир таким чином, аби ні у кого не виникло протилежної думки. 

*Як ви вважаєте, чи може людство уникнути війни? 

*Яким чином це можна зробити? 

*Поміркуйте, і знайдіть прототипи героїв в сучасних фільмах.

*Уявіть, що ви – сценарист на телеканалі й  маєте скласти сценарій вікторини для проведення Шоу на тему «Іліади» Гомера.

*Продумайте питання, відберіть учасників. Продумайте до вікторини повчальні презентації (наприклад, «цікаво знати, що...»).

Як написати захоплюючу історію?

7 китів, на яких будується успішна історія:

1. Головне – це контент.

Контент повинен бути цікавий і корисний слухачеві. Подумайте, що цінного і корисного ваш учень отримає від вивчення матеріалу. Для підготовки цікавої розповіді використовуйте інформаційну піраміду. Коли сюжет історії логічно спроектований, подумайте про те, що здатне його прикрасити і допомогти розкрити тему. Наявність декількох точок зору, протиріч і різних контекстів піде на користь. Якісний контент, пряма мова автора і презентабельне візуальне оформлення дадуть вам в сумі захоплюючий і вичерпний матеріал.

2. Наявність героя.

Яскравий герой, з яким аудиторія може себе асоціювати – рушійна сила будь-якої історії. Не починайте розповідь поки не визначите для себе – хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру. Герой не обов’язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований і слухачі повинні знати його історію, щоб зрозуміти його дії. Він може бути як живим, так і вигаданим. Якщо в ході сюжету виникне емпатія, емоційний зв’язок з персонажем, то його досвід буде автоматично присвоєний аудиторією.

3. Подбайте про якісне візуальне оформлення.

Саме візуальний фон допомагає зробити атмосферу в історії більш динамічною, барвисто розкрити тему, надати додаткову жвавість і занурити слухача в контекст. Подумайте, які елементи графічного контенту могли б допомогти вашій історії розкритися. Наприклад, фотографії, презентація, ілюстрація або інфографіка та інші.

4. Нотки драматургії.

Взаємодію з персонажем потрібно будувати навколо конфліктної ситуації, а історія повинна розвиватися за певною логікою, зашифрованою в абревіатурі ЕЗРКР (експозиція, зав’язка, розвиток, кульмінація, розв’язка). Розповідаючи історію, дозвольте своїм слухачам включити уяву і перейнятися атмосферою, представити головного персонажа і пережити конфлікт разом із ним. Описуйте все живо і реалістично, немов все відбувається у вас на очах. Кожен захоче дізнатися, як хтось викручується в складній життєвій ситуації (з якою, до речі, може зіткнутися і він). Таким чином, вони з цікавістю будуть вбирати чужий життєвий досвід, а ви отримаєте максимальну залученість аудиторії у навчальний процес.

5. Скажіть тверде «НІ» монотонності!

Придумуючи історію, намагайтеся уникати монотонності. Навіть найзахоплююча розповідь, найгеніальніша ідея можуть стати марними і втратити сенс при монотонному піднесенні. Заздалегідь чітко сплануйте послідовність викладу тексту і візуальних елементів. Саме від цього залежатиме, наскільки глибоко закладена в історії ідея проникне в мозок вашого слухача.

6. Деталі та емоції.

Ось тут потрібно бути вкрай уважним. Справжня історія повинна бути насичена життям. Зачиняєш очі і перед тобою з’являється картинка, реальна, наповнена запахами, енергією, звуками, тактильними відчуттями.

Історія повинна викликати щирі емоції: розуміння, співчуття, радість, гнів, подив, роздратування, сміх, злість, сумнів, впевненість. Немає емоції – немає історії – немає результату. Нехай це буде свого роду тестом для ваших текстів. Почуття, які найсильніше змушують утримувати увагу слухача – це страх, здивування і радість. Докладіть зусилля для того, щоб під час розповіді вашої історії, аудиторія зазнала хоча б одне з цих почуттів.

7. Висновок.

Або мораль усієї байки – з якою метою ви взагалі розповідали історію, яку думку хотіли донести? Пам’ятайте про це. Історія без логічного висновку – як зжуваний виступ актора на сцені: ось він читає вірш, так чуттєво, емоційно, динамічно. Але останню фразу він ковтає, збивається – і все. Ефекту 0!

Для того, щоб створити історію, яка захоплюватиме учнів, перш за все необхідно придумати цікавий сюжет, вигадати героя (їв), додати цікаві події, які підведуть до потрібних висновків.

Алгоритм створення історій для сторітелінгу виглядає так:

1. Визначитись з темою та метою уроку (Увага! Не до кожного уроку можна створити таку історію, і багато в чому саме тема впливає на вибір сюжету!)

2. Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.

3. Вибір головного героя – вибір імені, характеру, зовнішнього вигляду тощо.

4. Вигадування інтриги (це ключовий момент в історіях для сторітелінгу!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.

5. Перегляд готової історії та додавання метафор.

Інколи вчителі вигадують такі історії від початку й до кінця, інколи засновуються на реальних подіях, що дуже часто ще більше зацікавлює учнів.

Вивчаючи той чи інший твір, учні можуть перевтілившись в персонажа, розповісти однокласникам та вчителю про себе – про свої переживання та пригоди, думки, взаємини з іншими, плани на майбутнє тощо.

Позитивний ефект: Діти вчаться більш аналізувати й зіставляти важливі факти, продумувати структуру публічного виступу. Для слухачів це теж має хороший ефект: імовірність того, що вони запам’ятають літературний твір і конкретні моменти з нього, значно зростає. Адже тепер в уяві закріпиться стійка асоціація: літературний твір – цікавий виступ когось з однокласників. Також вправа розвиває емоційний інтелект і здатність до емпатії.

Придумати героя можна дуже просто і легко, яскравий герой, з яким діти можуть себе асоціювати. Не варто починати історію поки не визначите для себе хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру. Герой не обов’язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований уявою дитини. Він може бути як живим, так і вигаданим.