Презентація до уроку за темою "Зайва людина". Порівняльна характеристика Євгенія Онєгіна і Григорія Печоріна

«Зайва людина»Порівняльна характеристика Євгенія Онєгіна і Григорія Печоріна

Назва «зайва людина» закріпилося за типом розчарованого російського дворянина після публікації в 1850 році повісті Тургенєва «Щоденник зайвої людини». Найбільш ранні і класичні приклади - Євгеній Онєгін, герой О. С. Пушкіна, Печорін, герой М. Ю. Лермонтова, — сягають байронічного героя епохи романтизму («Чайльд Гарольдова мандрівка»), до Рене, героя Шатобріана, та Адольфа, героя  Б. Констана.«Зайві люди» — соціально-психологічний тип героїв (протагоністів) російської літератури першої половини XIX ст.

Зайва людина, хоч і належить до вищих класів суспільства, відчужена від дворянського стану, зневажає чиновництво, але, не маючи перспективи іншої самореалізації, зазвичай проводить час за світськими розвагами. Такий стиль життя не в змозі полегшити його нудьгу, що призводить до дуелів, азартних ігор та іншої саморуйнівної поведінки. До типових рис зайвої людини відносяться «душевна втома, глибокий скептицизм, розлад між словом і ділом і, як правило, громадська пасивність».

Їх створили різні автори, але вони дуже схожі. Найпростіше пояснення цьому в тому, що Михайло Лермонтов багато в чому рівнявся на Олександра Пушкіна. Однак Печорін Лермонтова – це не наслідування Пушкінському Онєгіну, а подібний за світоглядом образ. Що ж зближує ці образи?Порівняльна характеристика Онєгіна і Печоріна Онєгін і Печорін – видатні образи, що представляють свій час.

Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми. Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений. Онєгін і Печорін – люди благородного походження.

Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв. Своєю суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Кохання у житті героїв

Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї.

Печорін теж, як і Онєгін, боїться зв’язати себе будь-якими узами, зобов’язаннями. Він хоче одержувати, нічого не даючи замість, а так не буває. Печорін мучить княжну Мері, невимушено залицяючись, не маючи ніяких почуттів до неї. Він мучить Віру і мучиться й сам, коли втрачає цю жінку, розуміючи, що любив її єдину, і плаче як дитина.

Онєгін це робив пасивно, своїм цинічним і байдужим ставленням до всього. Печорін же більш активна особистість. Можливо, причина в тому, що Онєгін – ледар, улюбленець долі. Він ніде не служив, а просто жив собі на втіху. Печорін – офіцер, який через провину поїхав служити на Кавказ. Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жилиstyle.font. Weight

Але, попри це, вони – породження свого часу. Хоч як би відмежовувався Онєгін від загальноприйнятих правил, він залежав від громадської думки. Саме тому він йде на дуель з одним, щоб «не впасти» в очах інших людей. Печорін теж стріляється на дуелі, думаючи, що так помститься ненависному суспільству. Однак цією дією він лише стає його частиною. Онєгін і Печорін – романтичні герої, розчаровані у своєму часі

Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу. Герої не вірять в справжню дружбу

Але все ж Онєгін більш обережний. Він звик до свого життя, хоч воно йому і багато в чому набридло. Печорін – фаталіст, який грає з життям. Чого тільки варта його участь в грі «Російська рулетка». Печорін з легкістю ризикує власним життям, і так же легко ставиться до життя інших людей. Онєгін і Печорін – сміливі, рішучі молоді люди

Їх внутрішня сила, жага пригод могли стати у пригоді, якби родились вони в більш «героїчний» час. І якщо Онєгін ще міг би себе реалізувати в рядах декабристів, то Печорін застав час жорстоких реакцій влади на повстання декабристів. Тому Печорін – більш трагічний образ. Обидва герої тужать в очікуванні якоїсь Великої справи

От і вийшло, що зовсім різні герої, що живуть у різні історичні епохи, прийшли до одного підсумку: один почавши, а інший продовживши галерею “зайвих людей”.Євгеній Онєгін і Григорій Печорін мають багато спільного, і водночас вони самобутні літературні образи.

Косович Анастасія Леонідівна,учитель зарубіжної літератури. Загальноосвітньої школи №9І-ІІІ ступенівміста ІзмаїлІзмаїльського району. Одеської областіПідготувала

https://moyaosvita.com.ua/literatura/porivnyalna-xarakteristika-onyegina-i-pechorina/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D1%96_%D0%BB%D1%8 E%D0%B4%D0%B8https://www.google.com/search?sxsrf=AOaemv. Kr. Vfx. Z_Hanob. PRYTy. Rt. Lk. B75u. S9 Q:1641743314020&source=univ&tbm=isch&q. Джерела:Інтернет-ресурси