Презентація до уроку зар. літ. для 7 класу "Зображення антигуманної сутності війни в оповіданні Г. Белля"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа" та оповіданні М. Шолохова "Доля людини"

Зображення антигуманної сутності війнита її руйнівних наслідків для цивілізації в оповіданні Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» та в оповіданні Михайла Шолохова «Доля людини»

Предмет дослідження. Саме ці твори стали предметом нашого дослідження тому, що їх об’єднує пафос засудження війни і обстоювання гуманістичних засад життя, хоч головні герої цих оповідань стоять по різні сторони фронту.

Ніколи не оповідай своїм дітям казок про священну війну, кажи правду, яка вона є… В. Борхерт

Обєкт вивчення. Шолохова і Белля цікавила не сама війна, а людина на війні. Саме ця людина, її страждання стали об'єктом нашого вивчення. Хуго Сімберг “Поранений ангел”

Актуальність дослідження. Досвід Другої світової війни, що закарбувався у художній літературі, має допомогти людству побачити справжнє обличчя війн, що точаться сьогодні, та застерегти його від можливої катастрофи у майбутньому…

Проблема. Війна нелюдська: адже людина вбиває людину. Їй необхідно бути жорстокою і злою, забути про моральні закони й божі заповіді. Чи можливо в такий час зберегти себе, свою душу, все те, що складає людяність - любов до людей, здатність робити добро, чуйність?- ось питання, яке я спробувала вивчити

Мета дослідження. Дослідити історію життя рядового солдата. Один – звичайний солдат,дорослий чоловік – трудівник, яких в Росії нараховувалися мільйони,а другий – зовсім дитина, яку заставили воювати за незрозумілу ним ідею.

Завдання1. Дослідити проблему психології особистості на війні.2. Проаналізувати питання досвіду національної катастрофи та історичної провини, яку виніс з війни німецький народ.3. Показати, що зображення гіркої правди війни є основою оповідань Белля та Шолохова, воно стало застереженням для тих, хто полюбляє вирішувати питання за допомогою воєнних конфліктів у 21 столітті.

Проблема психології особистості на війніСпустошенiсть i безнадiйнiсть чи не страшнiшi за зовнiшнi прояви жахiв вiйни: кров, смерть, вбивства. Гiркий смуток, душевний бiль вiдчути легко. I забувається навiть, що герой оповiдання Белля був мимовiльним учасником великого злочину проти людства - вiн сприймається, як ще одна жертва.

Мені потрібна молодь, що прагне до насильства, влади, і нікого не боїться, молодь страшна. А. Гітлер. Педагогіка Гітлера

Проблема психології особистості на війніЙого скалічила війна, але ж не просто війна, а Хтось, хто дав команду до війни, до людинознищення. І це знищення було завчасно сплановане, підведене під гарну систему виховання - через античну культуру.

Головний герой “Я провчився в тій гімназії вісім років ...”

Проблема психології особистості на війніХлопця відправили вбивати, загарбувати чужі країни, красти чужі долі, відчувати себе героєм. І що? Отримав він щастя? Що тепер йому до цілого світу, до улюбленого німцями Гітлера, до цих класичних зразків нації, якщо він більше не зможе жити, і якщо поліг він ні за що - "поліг за...»

Проблема психології особистості на війніАндрій Соколов з війни вийшов переможцем, повернув світу мир, а сам у війні втратив усе, що мав у житті "для себе": родину, любов, щастя. Безжалісна й безсердечна доля не залишила солдатові навіть пристановища на землі.

І знову випробування: Андрій отримує звістку про загибель коханої дружини та двох доньок. Остання надія - син Анатолій, офіцер радянської армії - гине від пострілу снайпера в останній день війни.

«На те ти й мужчина, на те ти й солдат, щоб усе витерпіти й перетерпіти, коли тебе на це лиха година покликала...»

Соколов не втрачає самовладання і людської гідності. Він хоче глянути в очі смерті «без страху, як належить солдатові, аби вороги не побачили в останню мою хвилину, що мені з життям розлучатись усе-таки важко...»

Війна калічить і знищує людські долі, їхні тіла і душі. Та не вмерла людяність у душі Андрія Соколова. Він знаходить у собі сили не просто вижити, а зберегти живою душу, підтримує у собі здатність відгукуватися на біду іншої людини: зігріває батьківською любов'ю серце дитини, що втратила на війні батьків

Проблема психології особистості на війніТаким чином, в оповіданні «Доля людини» автор показав, що незважаючи на всі тяготи війни, особисті втрати, люди не зачерствіли серцем., вони здатні робити добро, прагнуть до щастя, любові.

Питання досвіду національної катастрофи Г. Белль вважає, що саме в тому й провина німецької нації, що не змогла реально оцінити загрозу війни і вчасно зупинитися. Війна здавалася чимось далеким, як та битва при Фермопілах, у якій полягли триста спартанців.

Питання досвіду національної катастрофи Не випадково герой міркує про те, що буде укарбоване в камінь проти його імені: «Пішов зі школи на фронт і поліг за...» Ця ж обірваність у назві оповідання — обвинувачення війні й вічне відчуття провини.

Зображення гіркої правди війни - застереження Після закінчення Другої Світової війни Белль писав: «Великий Карфаген вів три війни. Він був ще могутній після першої, ще залюднений після другої. Його неможливо було відшукати після третьої». Ці слова Брехта звучать застереженням байдужим, тим, хто сподівається, що його не торкнуться наслідки війни. Будь – яка війна – антигуманна.

Шолохов, Белль показують трагедію "маленької людини", яка пройшла бойовими дорогами і залишилась духовно скаліченою. "Надлюди" завжди чомусь забувають, що у цьому слові головною є не перша, а друга його частина - "люди"! А хто для них люди? З усього видно, що люди для них - це лише засіб досягнення власних амбіцій, це шахові фігурки, які можна переставляти куди завгодно, а можна й просто викинути. Зображення гіркої правди війни - застереження

Висновки. Головна думка творів Г. Белля та М. Шолохова — необхідність моральної відповідальності людини перед собою і суспільством Г. Белль та М. Шолохов у своїх творах засуджували кровопролиття, виступали проти знищення людей, намагалися довести, що війна - це трагедія як для переможених, так і для переможців. Жахливих мук зазнає будь-яка людина, відриваючись від улюбленої родини, і тільки по-справжньому мужні люди можуть йти на смерть не тільки заради своєї домівки і рідних, але й заради життя і спокою інших людей.

Висновки. За словами А. Камю «…цей світ прикрашений принаймні однією справжньою істиною  істиною людини».

Висновки. Я дивлюсь на своїх однокласників, на моїх друзів і жахаюсь: і нам випало на долю це страшне слово "війна"? Сьогодні ми сміємося, думаємо тільки про все найкраще і раптом... Що чекає на молодих, скалічених війною юнаків, як складеться їхня доля?