Мета уроку: Ознайомити з поняттям «сценографія», «сценічний простір». 2. Ознайомити з професією художника костюмера. 3. Формувати навички у створенні образу, костюму.. 4. Розвивати образне та просторове мислення, уяву, фантазію, уявлення про сценічний образ, костюм. 5. Виховувати вміння спільно приймати рішення щодо реалізації ідеї.
Затримаємося подумки біля театральної афіші. (Демонстрація театральної афіші). Але цікавити нас буде не стільки назва вистави чи імена виконавців головних ролей, скільки творці спектаклю. Серед тих, хто склав єдиний колектив співавторів, відзначимо художника. Хто він, ця людина, в чому полягає його робота в театрі, як його праця вливається в загальний процес народження спектаклю? Діти, а що, по – вашому, буде простором для гри акторів? Хто в театрі відповідає за передачу цього простору?
Виникнення давньогрецького театру пов'язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса Діонісія. Учасники процесій надягали козячі шкури і співали і танцю- вали (слово «трагедія» в перекладі з грецького «пісня козлів»). З обрядових ігор і пісень на честь Діоніса виросли три жанри давньогрецької драми: трагедія, комедія сатировська драма (сатировська драма названа так по хору, що складався із сатирів).
Маска проникла в грецький театр внаслідок споконвічного його зв'язку з культом Діоніса: жрець, зображав божество, завжди виступав умасці. 2.Необхідність в масці викликалася і тим, що жіночі ролі виконували чоловіки. 3. Вживання маски обумовлювалося розмірами грецького театру: без маски обличчя акторів були б погано видно глядачам далеких рядів.
У Петрушки на голові був ковпачок з пензликом. Ляльок такі артисти робили самі: головку і ручки вирізали з дерева або шили з ганчірок, розфарбовували, придумували костюми. У давні часи по містах і селам нашої країни в часи народних свят і гулянь виступали «петрушечники». Вони розважали публіку, показували смішні сценки, виспівували веселі куплети. Головним героєм цих уявлень був Петрушка.
Театр нерідко називають «чарівним світом». Насправді, лише підходячи до будівлі театру, глядач переживає особливе хвилювання, передчуття свята, хвилюючого та прекрасного видовища. І щоб ці очікування справдилися, особливе завдання покладається на театрального художника. Його талановитими руками створюється, те, без чого не може відбутися будь – яке свято, тим більше театральне: декорації, костюми, підбір предметів, світла. А називається мистецтво створення зорового образу спектаклю сценографією.