Презентація до виховної години

Всесвітній день аудіовізуальної спадщини людства

Зберегти аудіовізуальну спадщину світу — значить зберегти нашу колективну пам'ять та забезпечити її передачу майбутнім поколінням. Ми повинні знати минуле, щоб формувати наше спільне майбутнє на основі діалогу і взаєморозуміння. Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова

Організа́ція Об'є́днаних На́цій з пита́нь осві́ти, нау́ки і культу́ри, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.

27 жовтня відзначається Всесвітній день аудіовізуальної спадщини. Вона складається з унікальних ресурсів, які за своєю природою є вразливими і недовговічними через нестабільність носіїв інформації та стрімкий розвиток інформаційно комунікаційних технологій.

Всі ці документи, кінофільми і зразки звукозапису є надзвичайно уразливими. Частина аудіовізуальних архівів ХХ століття вже зникла з-за старіння технологій, недбалості і втрат, викликаних деградацією, навмисним руйнуванням чи невіглаством. Бурхливий розвиток цифрової цивілізації лише прискорив ці процеси.

Раніше подібну інформацію людина намагалася зберегти, використовуючи писемність, художнє мистецтво і підходящі для цих цілей підручні засоби культурного вжитку, то починаючи з століття стрімкого технічного прогресу нам вдалося доповнити, роздобути і розробити абсолютно нові інструменти, що дозволяють з’єднати і минулі відомі методи, і отримати при цьому унікальне поєднання можливостей, яке зараз активно використовується для зберігання і передачі всілякої інформації.

Найбільш ефективні, функціональні та затребувані методи зберігання та відтворення інформації зараз, у вік цифрових технологій, настільки універсальні і доступні, що стали невід’ємною частиною нашого повсякденного життя.

ФОНОАВТОГРАФУ витоків стояли справжні ентузіасти, дослідники і романтики, вчені різних рангів. Перший звукозаписний пристрій - фоноавтограф, за даними проекту Dilova. Mova.com, було винайдено ще в 1857-му році. Естафету почав Едуард Леон Скотт де Мартінвілль. Прилад складався з труби (як у духових інструментів), що фокусувала звукові хвилі на мембрану. До мембрани було прикріплено голку, що рухаючись під дією звуку креслила його форму на пластинці з закопченого скла. Пізніше пластинку було замінено на барабан або циліндр, покритий закопченим папером. Інший варіант використовував стрічку зі звичайного паперу і олівець або перо замість голки.

Цікаво, що при перших відтвореннях дослідники приписали виконання пісні невідомій співачці або підлітку, але подальші дослідження 2009 року дозволили встановити, що швидкість відтворення була завищена і це голос самого Скотта, який співає дуже повільно У 2008 році в паризькому архіві було знайдений і відтворений зроблений на фоноавтографі 9 квітня 1860 році 10-секундний запис, на якій сам винахідник наспівує фрагмент з народної французької пісні «Au Clair de la Lune».

ФОНОГРАФПрипускав можливість запису звуку у вигляді спіральної доріжки на диску, але Едісон зосередився на записі на циліндрі (барабані) — він вважав, що постійна швидкість голки при русі по поверхні циліндра є більш «науково правильною» (у порівнянні зі змінною швидкістю голки по спіралі на диску). Томас Едісон оголосив про винайдення першого фонографа — приладу для запису і відтворення звуку — 21 листопада 1877 року, Перші фонографи Едісона записували звук на барабан, вкритий фольгою, використовуючи глибинний рух голки. Ранні патенти Едісона показують, що віні вперше продемонстрував пристрій вже 29 листопада.

ГРАМОФОНПаралельно з розробкою фонографа розвивалася також і технологія запису звуку на плоский диск (платівку). Такий варіант було запропоновано Емілем Берлінером у 1878 році, а у 1896 він отримав патент на грамофон. Платівки мали одну важливу перевагу у порівнянні з барабанами — їх можна було масово виробляти за допомогою штампування або литого формування, таким чином суттєво знижуючи ціну і підвищуючи міцність носія. Крім того, масивна залізна платформа, на якій обертається платівка, виступає у ролі маховика, підтримуючи більш-менш постійну швидкість обертання, що допомагає уникнути «плаваючих» спотворень звуку.

ПЕРШІ КІНОСПРОБИБрати Люм'єр (Огюст ліворуч, Луї праворуч)Кіноапарат «сінематограф»

СЕР ЧАРЛЗ СПЕНСЕР ЧАПЛІНЛегендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер першої половини XX століття. Визнаний одним із найкращих коміків в історії світового кіно, тричі нагороджений премією «Оскар». Він грав ролі, писав сценарії, продюсував власні фільми. Чаплін був одним із класиків ери німого кіно. За свою кар'єру, яка тривала понад 65 років, він пройшов шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів до Голлівуду — центру світового кіномистецтва.

ЗВУКОВЕ КІНОПершим в історії повнометражним фільмом з використанням озвучування синхронних реплік став музичний кінофільм «Співак джазу» (1927, режисер Алан Кросланд). «Співак джазу» мав успіх у глядачів, однак професіонали сприйняли цей фільм стримано. Другий повний звуковий фільм — «Вогні Нью-Йорка» (1928). Через недосконалість звукової апаратури, на зображення накладалися деякі обмеження і кіно стало більше схоже на театр.

КІНОСТУДІЯ ІМЕНІ ДОВЖЕНКАЗ 378 фільмів, що вийшли на екран з кіностудії імені Довженка за радянський період 1930—1991 рр., частка цілком україномовних становить 5,82 %. Такі результати однозначно свідчать про русифікаторську політику. На кіностудію ім. Довженка залюбки запрошували російськихакторів, а українським відводили ролі другого плану, часто для створення певного комічного антуражу.

Сингл Джамали Чому квіти мають очі (2014) став саундтреком до історичної драми «Поводир». Фільм Олеся Саніна про долю сліпого кобзаря на тлі радянського терору навіть висувався від України на «Оскар», але так і не ввійшов у шорт-ліст премії. Сама співачка Джамала зіграла одну з центральних ролей у стрічці.

В цілях збереження документальної спадщини ЮНЕСКО здійснює програму «Пам'ять світу». Зокрема, в неї входить створення реєстру та архівів документів аудіовізуальної спадщини, преддставляющих собою незамінне джерело відомостей і відкриттів.

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного. Всеукраїнський центральний фотокіноархів засновано 20 червня 1932 року згідно з «Положенням про Центральне архівне управління, його місцеві органи та установи, що є при ньому та при його місцевих органах». Розпочав роботу архів у 1934 році в приміщенні 26-го корпусу Києво-Печерської лаври (Музейне містечко).

Аудіовізуальні матеріали допомагають зберігати не тільки культурну самобутність нашого народу, вони дозволяють найбільш ефективно ділитися і своїм досвідом, і творчим потенціалом, знаннями та досягненнями, відкриваючи перед нами тверду впевненість у дні завтрашньому.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!