Презентація до виховної години «Пропусти Чорнобиль крізь серце»

Пропусти Чорнобилькрізь серце. Маріупольська ЗОШ №20 Гречановська І. В.

О,земле втрачена,явисябодай у зболеному сні,і лазурово простелися,і душу порятуй мені. Василь Стус

Зникають Люди і Світи. Похмура далина куриться.І лиш Душа, немов Жар-птиця,Кружля над вихором біди…Анатолій Матвійчук

Чорнобильський вітер по душах мете,Чорнобильський пил на роки опадає. Годинник життя безупинно іде.…Лиш пам’ять усе пам’ятає. Олена Матушек

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини на четвертому реакторі ЧАЕС стався вибух, що призвів до найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасностіВибух створив ситуацію,вплив якої позначитьсяна житті не одногопокоління

І тільки над Прип’яттю, дужо і владно,Якесь нетутешнє вставало свічадо,І сяйво його пробивало уперто. Крізь темінь і крила, во злобі простерті…Борис Олійник

Тихий спокій. Та це тільки зовні. А ви чули,як тиша кричить. В мертвих селах – в чорнобильській зоні?!Петро Федоренко

За лісом, за полем,за мохом – В Заліссі, в Запіллі,в Замошні. Над Ушею,там,де Розсоха,Лиш звірі живуть неполошні. Ні звуку, ні скрипу. Лиш вітер. Гуляє в порожніх оселях…. Данило Кулиняк

Куди не піду я, мов кінь вороний,Мене здоганяє сам хрест вогняний. Пекучий,палаючий, - на всі небеса,І падає з нього вогненна роса…Іван Драч

Струснуло цілим світом. В Страхоліссі перед світом. Брязнув дуб тисячолітній – Охнула земля. Борис Олійник

… Весна така – аж небувало! – добра: Яріє рунь. Димує оболонь, - А в пам’яті димлять на плечах роби. Найперших з перших, що пішли в огонь. Борис Олійник

Зоря полинова горитьІ осяває в дооколіПорожні села, ниви голі,Бур’ян, що з вітром гомонить. Микола Луків

Під вітром осіннім гвинти вертольотів. Немов перемелюють стрічку кіно Про ту катастрофу. Герої-пілоти. Вже в більшості вмерли і їм – все одно. Данило Кулиняк

Чути птиць із непроглядних нетрів,Світить сонце з голубих небес. Грізна зона. Тридцять кілометрів. З центром на Чорнобильській АЕС. Микола Луків

Печаль і пустка – на віки. Мов сльози, роси серебріють.І страшно, хижо, дико виють. В безлюдній Прип’яті вовки. Микола Луків

Відділення зв’язку… Кого і з ким?.. Урвавсь зв’язок з людьми і світом. В безлюдних вулицях плетуться віти,І тоскно в місті, мертвім і пустім. Тетяна Василів

Юне місто Прип’ять загинуло на шістнадцятому році свого існування. До Чорнобильської катастрофи тут буяло життя…

Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами?Може живе там сама самота,соває пустку у піч рогачами?Ліна Костенко

Сховатись од долі – не судилось. Ударив грім – і зразу шкеребертьпішло життя. І ось ти – все, що снилосьяк смертеіснування й життєсмерть. Василь Стус

Учасниця історико-культурної експедиції Мінчорнобиля українська поетеса Ліна Костенко за роботою,1995 рік. Показник дозиметра – 706 мк Р/год