Презентація до виховного заходу «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття »

“Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття”

Щовесни,коли тануть сніги І на рясті засяє веселка, Повні сил і живої снаги Ми вшановуєм пам'ять Шевченка

А чому так багато зірок на небі? Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає…

Хто перечитає «Кобзаря», не зможе уявити своєї долі без Шевченка.. Пам'ятник Тарасу Шевченку в Кам'янці-Подільському

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Миколаєві

Малий  Тарас Шевченко. с. Шевченкове

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Івано-Франківську

Одним із кращих творів великого Кобзаря про жіночу долю є його поема «Катерина»

Пам'ятник Т. Г.Шевченку м.Харків Покоління поколінню Про тебе розкаже. І твоя, Кобзарю, слава Не вмре, не поляже.

ЗАПАВЕДЗЬ Як памру я, похавайце На Ўкрайне мілай, Сярод стэпу на кургане, Дзе продкаў магіла: Каб нязмеранае поле, Дняпро і абрывы Было відна,— было чутна, Як раве бурлівы! Як пагоняць з Украіны У сіняе мора Кроў варожжу... Во тады я І нівы і горы — Ўсё пакіну й да самога Бога палунаю Маліціся... А да тых пор — Бога я не знаю! Пахавайце ды ўставайце, Кайданы парвіце І варожай злой крывёю Волю акрапіце! І мяне у сям'і вялікай, Ў сям'і новай, вольнай, Не забудзьце памянуці Добрым ціхім словам. переклав Янка Купала ЗАВЕЩАНИЕ Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он… вот тогда я Встану из могилы – Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю Бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте – помяните Добрым тихим словом. Переклав Олександр Твардовський MY TESTAMENT When I die, let me be buried In my beloved Ukraine, My tomb upon a grave-mound high, Amid the wide-spread plain, That the fields, the steppe unbounded, The Dnieper’s plunging shore My eye could see, my ear could hear The mighty river roar, When from Ukraine the Dnieper bears Into the deep blue sea The blood of foes… then will I leave These hills and fertile fields – I’ll leave them all behind and fly To the abode of God To sing His praise… But till that day – I nothing know of God. On bury me, then rise ye up And break your heavy chains And water with the tyrants’ blood The freedom you have gained. And in the great new family, The family of the free, With softly-spoken kindly word Remember also me. переклав Джон Вір «Заповіт» перекладений більш ,ніж 140 мовами

Пам'ятник Т. Г. Шевченку на Чернечій горі Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля.