Обіцяв Пилип матусі: От за чемність я візьмуся!В школі шануватимусь,До усіх вітатимусь…Пилипко виходить з хати. Як же чемність показати?Сторож ніч сторожував. Сторож вранці задрімав. Наш Пилип гуп-гуп! – ґанок:- Агов, дядьку, добрий ранок! – Дядько не вітається, Він спросоння лається. Наздогнав Пилип Фросину,Смик за косу,за хустину:- Здоровкаюсь аж двічі я,Ти чого не ввічлива? –Не чуть вітання Фросі,Вона не чемна досі. Стоїть вожата край вікна,Складає купу книг вона. Пилип набіг на ноги:- Просуньтеся з дороги! Світ мені не заступайте. Я кажу вам – здрастуйте. –Розгнівалась вожата:- Треба старших поважати! –Пилип вожату за рукав:- Та я ж вам «здрастуйте» гукав!Хіба вам не приємно?Від такої чемностіТільки неприємності.
Читання оповідання В. О. Сухомлинського. «Лісовою доріжкою ідуть батько й син. Навколо тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел і струмок жебонить у лісовій гущавині. Раптом хлопчик побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою. Тату, куди іде бабуся?Побачити, зустріти, або провести. Стары люди тільки для цього і виходять з дому. Коли ми зустрінемось з нею, скажемо їй слово «здрастуйте» і ти дізнаєшся куди вона йде. Для чого їй говорити це слово? - здивувався малий син. – Адже ми зовсім незнайомі. А ось зустрінемось, скажемо їй здрастуйте, тоді побачимо для чого. Ось і бабуся. Здрастуйте, сказав син. Здрастуйте, сказав батько. Здрастуйте, сказала бабуся і усміхнулась. І син здивовано побачив, як усе навколо змінилось. Сонце засяяло яскравіше. У верхів`їв дерев зашумів легесенький вітерець, листя заграло, затріпотіло. В кущах заспівали пташки – досі їх не було чути. На душі у хлопчика стало легше.- Чому це так? – спитав син.- Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона усміхнулась.
Слово «здрастуйте» чудодійну властивість. Воно зближує людей, відкриває їх душі. Цим словом ми зичимо людині здоров`я, добра. Народна мудрість вчить: «З усіма вітайся, зич добра, здоров`я». Але говорити це слово треба правильно, промовляючи повністю, не обриваючи слово. Дивитись треба на ту людину з ким вітаєшся.
Вірші про ввічливість Дякую з посмішкою сказати так нескладно,Але його немає в світі іноді дорожче!«Ласкаво просимо» гостям,Говорять і тут, і там. Гості їдуть додому«Щасливої дороги!» бажаємо. Пригостив раптом хто цукеркою. Або щось подарував,«Спасибі» говори за це,Щоб ввічливим ти був.«Спокійної ночі» говоримо,В ліжечку закриваючи очі,І поцілунок нам подарувавши,Обійме мама нас рідна.
ЗАГАДКИ ПРО ВВІЧЛИВІ СЛОВАДо Осьминожки Камбала у понеділок запливла, А у вівторок на прощання їй сказала: «…» (До побачення!)Незграбний песик Костік Мишці наступив на хвіст. Посварилися вони, Але сказав він «…»(Вибач!)Плиска з бережка впустила черв’яка, І за гостину риба їй пробулькала: «…»(Дякую!)Товста корова ЛулаЇла сіно і чхнула. Щоб не чхала знову,Ми їй скажемо: «…»(Будь здорова!)
Ввічливі словаЄ слова на світіНу, просто золоті,Я їх перерахую,Послухайте які: Здрастуйте, спасибі,Можна увійти?Дуже ви поспішаєте?Можу вас підвезти. Будьте ж здорові,Вам можу допомогти,Всім спокійної ночі,Якщо, скажімо, ніч. Я прошу вибачення,Доброго шляху,Пребагато вдячний,Дозвольте мені йти!