Презентація "Доля Лесі Українки" розкриває нелегкий життєво-творчий шлях видатної письменниці Лариси Петрівни Косач.
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти ( Леся Українка)
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка , була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько ,Петро Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.
1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях. Фото зроблене у 1901 році. Ліворуч сидить 30-річна Леся Українка, поруч — 38-річна Ольга Кобилянська
У другій половині 20-их років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна Троянда» (1896). Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему. Перша з них — «Одержима» (1901). «Кассандра» (1907).
Останнє прижиттєве фото Лесі Українки. Зроблене 24 травня 1913 року, за два місяці до смерті. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. Померла (в Сурамі) у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві.