Поведінкові реакції дітей із посттравматичним стресовим розладом. Травматичний стрес – це емоційна реакція людини на важкі події. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відкладена та/або затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію (короткочасну або тривалу) надзвичайно загрозливого чи катастрофічного характеру.
Як справлятися із затяжним стресом ?У разі одномоментної травматичної події ми можемо переробити її наслідки набагато пізніше. А за тривалої кризи безпосереднє переживання та переробка травми відбуваються одночасно. У такій ситуації особливо важливою є психологічна стійкість. Ось кілька найпростіших способів її зміцнити. ДОТРИМУЙТЕСЯ РУТИНИДослідження показують, що елементарна підтримка порядку дня (підйом в той самий час, ранкові ритуали тощо) допомагають зберегти психологічну стійкість. По-перше, це дає можливість структурувати день і таким чином послабити відчуття невизначеності, яке спричиняє напади тривоги чи депресії. По-друге, знижує втому від прийняття дрібних рішень. ВІДНОВИТЬ ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ЗНАЧИМОСТІПерше, що страждає від травми, – почуття власної гідності. Ми починаємо здаватися собі нікчемними та безпорадними. Щоб відновитись, можна використовувати техніку дерефлексії. ЗНАЙДІТЬ ТОГО, КОМУ ГІРШЕ, І ДОПОМОЖІТЬ ЙОМУ Є таке поняття – «ейфорія помічника»: коли ви допомагаєте ближнім, мозок виробляє ендорфіни, винагороджуючи вас за добрий вчинок емоційним піднесенням. Тому якщо у вас є можливість займатися волонтерством - займайтеся.
ПОМІЧАЙТЕ ХОРОШЕТак, це важко. Негативний досвід фіксується у свідомості глибше ніж позитивний. Щоб бачити позитивні сторони життя, потрібно буквально докладати більше зусиль. Візьміть за правило ділитися з друзями та близькими не найгіршими, а найкращими враженнями дня. Це не означає закопувати голову в пісок. Так ви психологічно підтримаєте їх і себе.
Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Вікова категорія дітей Ознаки та симптоми. Діти молодшого віку (1–6 років)- Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій.- Генералізований страх.- Підвищена збудливість і незібраність.- Пізнавальна плутанина.- Складність говорити про цю подію.- Складність визначати почуття.- Нічні кошмари, інші порушення сну.- Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину.- Регресивні симптоми (наприклад, повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок).- Нездатність збагнути смерть як неминучість.- Тривога з приводу смерті.- Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі тощо).- Посилена реакція на гучні звуки.- «Заморожування» (раптова нерухомість).- Метушливість, нехарактерний плач.- Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, зокрема бачене та фізичні відчуття.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Вікова категорія дітей. Ознаки та симптоми. Діти молодшого та середнього шкільного віку(6–11 років)- Почуття відповідальності та провини.- Повторювана травматична гра.- Відчуття тривоги під час згадування про подію.- Нічні кошмари, інші порушення сну.- Стурбованість щодо безпеки, думки про загрозу.- Агресивна поведінка, спалахи гніву.- Страх почуття болю, травми.- Пильна увага до тривоги батьків.- Ухиляння від школи.- Тривога/турбота про інших.- Поведінкові, емоційні, особистісні зміни.- Соматичні симптоми (скарги на тілесний біль).- Очевидна тривога/страх.- Схильність до усамітнення.- Конкретні пов’язані з травмою страхи, загальні страхи.- Віковий регрес (веде себе як молодша дитина).- Тривога розлуки.- Втрата інтересу до діяльності.- Плутанина думок, недостатнє розуміння травматичних подій.- Відсутність чіткого розуміння явища смерті, причини «поганих» подій.- Прогалини в недостатньому розумінні заповнюються «магічними» поясненнями.- Втрата здатності до концентрації в школі, зниження успішності.- Дивна або незвичайна поведінка.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Вікова категорія дітей. Ознаки та симптоми. Підлітки(12–18 років)- Егоїстичність.- Небезпечна для життя поведінка.- Бунт удома або в школі.- Різкі зміни у стосунках.- Депресія, уникнення спілкування.- Зниження успішності в школі.- Спроба віддалитися і захиститися від почуття сорому, провини, приниження.- Надмірна активність з іншими людьми чи відсторонення від інших із метою врегулювання внутрішнього конфлікту.- Схильність до переживання нещасних випадків.- Бажання помсти, активність, пов’язана з відповіддю на травму.- Порушення сну і харчування, нічні кошмари.
Ознаки і наслідки соціальної дезадаптації дітей-переселенців. Характерними ознаками соціальної дезадаптації дітей:- повне замикання в собі;- замикання в сім’ї або групі однолітків;- намагання включитися в життя суспільства та неспроможність це зробити через неадекватне сприйняття соціальних норм.