Презентація " Дослідження території України"

ГЕОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ В МИНУЛОМУПрезентацію створила вчитель- методист вищої категорії Кузьмук Ірина Вікторівна

Геродот. Гіппократ. Страбон. ПтолемейІбн Баттута. Стародавній світ

Геродот Галікарнаський(VI-V ст. до н.е.)Давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі почутих розповідей створив перший опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в 9-и книгах, де описував греко-перські війни та першим описав життя та побут скіфів, землю яких він відвідав

Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Описав Причорноморя та суміжні землі: відзначав , що клімат цих земель холодний, а поверхня рівнинна. Описав природу пониззя річокІстра ( Дунаю) , Борисфена ( Дніпра) , Тіраса ( Дністра ) подано систематичний опис життя і побуту скіфів, а також кіммерійців, таврів та інших племен, що заселяли південно-українські степи. Точно описано і моря, що омивали Скитію: це Балтійське (тоді воно називалося Скитське), Чорне (Понт Евксін), Азовське (Меотіс) і Каспійське (Хвалинське). Точно описано і Придніпров’я, долину, з її родючими грунтами та багатими пасовиськами. Геродот Галікарнаський 6 – 5 ст. до н.е.

Відомості Геродота є чи не єдиною пам’яткою географії півдня України. Скіфія була величезною державою, яка довго не мала собі рівних. На той час, коли там побував Геродот, у ній проживало понад 12 млн. населення. Для порівняння: у Римі через тисячу років потому проживали лише 1млн, в Італії – 6 млн., за часів Богдана Хмельницького в Україні – 11 млн., а у Польщі та Росії – по 9 млн.ЇЇ розміри викликали найбільший подив заморського вченого: «Скіфія – це квадрат, кожна сторона якого становить двадцять днів шляху…». Не менш дивували Геродота кліматичні умови: «…країна має такий суворий клімат, що протягом кількох місяців там стоять нестерпні холоди; море … замерзає, отож скіфи переїжджають кригою на той бік…». Геродот переповідає чутки про «літаюче пір’я» на берегах Меотиди (Азовського моря). «Пір’я» так заповнює повітря, що неможливо що-небудь побачити. І сам пояснює, що це хуртовина – явище, небачене для жителів півдня.

Країна скіфів – добре зрошувана рівнина. Тут течуть річки: Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро) і Танаїс (Дон). З них Борисфен є найприбутковішим: він дає чудову рибу; вода його вельми приємна на смак; уздовж нього тягнеться добротна орна земля; в гирлі сама собою осідає сіль. Скіфи виробляють хліб, вирощують сочевицю, цибулю, часник, льон і коноплі. Великим багатством вважається бджолиний мед.

Грецький історик і географ. Автор «Історії», що не збереглася та «Географії» в 17 книгах, яка є незамінним джерелом для вивчення географії Стародавнього Світу. Географія Страбона, яка дійшла до нас майже цілком, - єдиний твір, який дає поняття про те, якою була географічна наука в ті часи, коли Страбон вперше детально знайомить свого читача з природними особливостями «таврійського», чи «скіфського» Херсонеса. Страбон був першим вченим, який описав Крим. Страбон

Ойкумена за Страбоном

Ольвія (з грецької – «щаслива») – тепер с. Парутине Миколаївської області; Пантікапей («рибний шлях») – нині м. Керч; Херсонес («півострів») – м. Севастополь; м. Феодосія («божі дари») та ін. Греки переселялися на наші землі через збільшення кількості населення на своїй батьківщині. Деякі з їхніх колоній стали містами-державами, досягли вершин розвитку і проіснували майже тисячу років. Грецькі міста - колонії у VІІІ–VІ ст. до н. е. на північних берегах Чорного моря.

ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНУ В ДОБУСЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Після утворення держави Київської Русі завдяки арабським та європейським мандрівникам та купцям відомості про Україну значно поширилися у світі. Їхні звіти містили географічну інформацію про окремі українські землі, господарське та політичне життя на них. У XII ст. у Києві тричі побував арабський письменник і вчений Абу-Хамід. У своїх книжках «Антологія деяких чудес Заходу» та «Космографія» він докладно описав природу, господарство, торгівлю та побут населення Русі. Відомості про це знаходимо також в описах арабських мандрівників Ель-Ідрісі (XII ст.) та Ібн Баттути (XIV ст.).

Ібн - Батутаарабський вчений, який здійснив мандрівку світом і всього пройшов 130 000 км шляху (це більше, ніж втричі обійти довкола екватора). Побував він і у Криму, де ознайомився із життям тамтешніх мусульман. Свої спостереження він ретельно занотовував, тому відомості про це дійшли до нас.

Ібн Баттута на землях України у XIV ст. відвідав м. Керч і фортецю Солхат (нині – м. Старий Крим). Та найбільше його вразила Кафа (м. Феодосія). Численні кораблі заходили і виходили з порту. Вони везли зерно, полотно і хутра із Московії, невільників – із Кавказу і Поволжя. Мандрівник, який бачив чимало портів світу, Кафу відніс до найзначніших

Юрій Дрогобич Котермак л. 1450 — 4 лютого 1494)Відомості про Україну поширювали й наші співвітчизники, які навчалися в університетах Європи. Серед них – учений XV ст. Юрій Дрогобич, який став ректором Болонського університету (Італія), де викладав астрономію та медицину. Був учителем польського астронома Миколи Коперніка

Нестор – літописець (XIIст.)

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» Перші вітчизняні згадки про територію нашої держави є у літописах, княжих грамотах, літературних творах. У найдавнішому літописі «Повість минулих літ» автор вперше вживає назву «Русь» (852 р.), намагається дати відповідь на запитання: «Звідки пішла Руська земля?», змальовує природу, описує народи, які заселяли землі, їх політичні й торгові зв’язки з іншими державами, що здійснювалися суходолом, річками, морем, у тому числі й «шляхом із варяг у греки», тобто по Дніпру й Чорному морю. У Київському та Галицькому літописах вживається назва «Україна» (вперше у 1187 р.).

Київський літопис 1187 р.

До нього всі іноземці говорили про Русь, Малу Русь, Червону Русь, русинів, черкас, козаків, а Боплан першим з іноземців використав у назві своєї праці поняття «Україна» для означення українських земель, Г. Л. де Боплан є найбільш відомим для широкого загалу наших співвітчизників іноземцем, який залишив досить всебічні свідчення про флору і фауну нашого краю, побут і звичаї народу, військове мистецтво козаків і татар, господарські заняття народу тощо. А ще – складені картографічні зображення різних місцевостей України. Конкретно стосовно нашого краю ім’я Боплана пов’язане також із будівництвом фортеці Кодак, залишки якої маємо поблизу аеродрому м. Дніпро, на околиці села Старі Кодаки. Гійом де Боплан

За півтора десятка років під керівництвом Боплана були споруджені різні укріплення на Поділлі та Подніпров’ї, в тому числі у 1635 р. фортеця Кодак, збудована для контролю уряду за діями Запорозької Січі та перекриття притоку на Січ втікачів від кріпосного та національно-релігійного гніту з сіл і міст України.

«Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна. З суміжними провінціями»(«Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis»). Виконана у масштабі 1:1 800 000. Південь на карті знаходиться вгорі, тобто вона перевернута «догори ногами» відносно звичної нам орієнтації. Карта охоплює практично всі території сучасної України крім південно-західного прикордоння і основної частини Криму.

На початку 1630-их років Гійом де Боплан прибув із Франції до Речі Посполитої за запрошенням короля Сигізмунда ІІІ. Боплан перебував на польській службі до 1648 року як старший капітан артилерії і військовий інженер. В умовах зростання могутності Османської імперії та спалаху низки козацьких повстань, досвідчений французький інженер допомагав Речі Посполитій укріплювати її неспокійні південно-східні рубежі. У 1630-их він побудував укріплення в Барі, Бродах, Кременчуці. Широкої відомості набула спроектована Бопланом фортеця Кодак на місці теперішнього Дніпропетровська В представленні Боплана Україна була збірною назвою кількох дніпровських провінцій Речі Посполитої. Боплан по суті першим помістив «Україну» (принаймні за назвою окремої карти країни) в географію Європи, де вона займала своє місце до кінця XVIII століття, а згодом епізодично виникала до 1917 року

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНИ У XVIII – XIX СТОЛІТТЯХРозвідка підземних багатств: У 1721 році Григорій Григорович Капустін – рудознавець, рудних справ піддячий, - здійснив поїздки на схід України для уточнення даних про вугілля і відкриває поклади кам’яного вугілля Донецького басейну. Правду кажучи, вчені сьогодні ставлять під великий сумнів першість його відкриттів. Вважається, що першими відкрили вугілля шляхтич Микита Вепрейський та Семен Чирков на початку XVIII ст.

Василь Федорович Зуєв (*1754 - †1794 рр.) – російський вчений у своїх «Путешественных записках от Санкт-Петербурга до Херсона с 1781 по 1782 гг.» описує все, що було цікаво на шляху подорожі. Пише про наявність у районі злиття рік Інгулець та Саксагань залізної руди, яку він називає «залізним шифером». Таким чином, було відкрито залізні руди Криворізького бассейну.

Василь Назарович Каразін – український вчений, громадський діяч, засновник першого у східній Україні Харківського університету (1805 р.). Першим запропонував створення метеорологічних станцій по всій державі. В. Н. Каразін (*1773 - †1842 рр.)

Павло Платонович Чубинський (*1839 - † 1884 рр.) фольклорист,етнограф, громадський діяч, автор слів гімну України. Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор, народні вірування. Керував роботою наукової етнографічної експедиції, яка досліджувала території нинішньої України, Білорусі, Польщі. Її результати вражають: за 7 років було видано 7 томів «Праць етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край». За це дослідження Чубинський був удостоєний премії Російської академії наук і нагороджений медалями Російського географічного товариства.

Василь Васильович Докучаєв (*1846 - † 1903 рр.) Основоположник ґрунтознавства. Закінчив фізико-математичний факультет Петербургського університету, був його професором. З 1888 по 1894 рр. досліджував грунти України, в тому числі і грунти Полтавської губернії. Написав докладну монолітну працю «Русский чернозем». Був ініціатором створення полезахисних смуг для боротьби з вітровою ерозією

Степан Рудницький (*1877 - †1937 рр Український географ, картограф, академік НАНУ, основоположник політичної та військової географії Вважається основоположником сучасної української географії. започаткував картографічний напрямок в українській географії. Завдяки йому Україну чи не вперше на початку XX століття було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Він написав понад 150 наукових опусів, які видавалися в европейських столицях, це сприяло популяризації знань про Україну, її територію та народ. Окрім того, Рудницький написав чимало підручників із географії України.

Це вчений зі світовим ім’ям: він викладав географію у вищих навчальних закладах Відня, Праги, Львова. Організував Український науково-дослідний інститут географії та картографії у Харкові – тодішній столиці нашої держави. Вчений зробив вагомий внесок у розвиток фізичної і політичної географії та картографії України; першим комплексно описав її територію; відстоював незалежність Української держави. Багато вчений зробив і для вивчення географії в школах: видав підручник «Коротка географія України» (1910 р.), створив першу настінну карту України тощо. Життя видатного вченого обірвалося трагічно: у сталінські часи за любов до своєї землі він був репресований, висланий у північні табори, де й загинув у 1937 році від непосильної праці та знущань на будівництві Біломоро-Балтійського каналу. Степан Рудницький (*1877 - †1937 рр

Фундаментальна праця того періоду – “Коротка географія України” у двох томах, які вийшли у світ в 1910 та 1914 роках. У цьому опусі автор обґрунтував територіально-географічний статус України як держави.“Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. Та не тільки народ лічить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що могли б зрівнятись з українською такою географічною особливістю”.

Основним же здобутком того періоду стало заснування Українського Вільного Університету в Празі. Рудницький був одним із фундаторів його відкриття в жовтні 1921 року, він же був і очільником філософського факультету, і викладачем географії. У березні 1933 року Степана Рудницького заґратували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. За пів року відбувся суд, і видатного вченого засудили до 5 років таборів. Але й там географ не полишив своєї праці й сумлінно писав нові опуси.9 жовтня 1937-го особлива трійка управління НКВС Ленінградської області засудила Рудницького до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 році в урочищі Сандармох. Разом із вченим було вбито ще 134 людини. Лише навесні 1965-го Степана Львовича реабілітували.

Павло Аполлонович Тутковський (*1858 - †1930 рр.) Український геолог, географ, основоположник геології та географії України. Працював у всіх галузях науки про землю, розвинув вчення про материкове зледеніння, про звязок зледеніння з епохами лесоутворення, довів його еолове походження. Досліджував природу Волині, Полісся, Поділля, Придніпров`я. Тутковський висунув пропозицію артезіанського водопостачання Києва. Є автором низки наукових праць з фізичної географії та краєзнавства України; Видав «Словник геологічної термінології» та написав «Загальне землезнавство».

Борис Ізмаїлович Срезневський (*1857 - †1934 рр Видатний російський та український кліматолог та метеоролог. Був організатором метеорологічної служби в Україні. Тривалий час очолював Київську обсерваторію.

Георгій Миколайович Висоцький (*1865 -†1940 рр.) Видатний український вчений в галузі лісівництва, грунтознавства, геоботаніки, фізичної географії, гідрології академії НАНУ, основоположник науки про ліс.

Володимир Володимирович Вернадський (*1863 - †1945 рр.) основоположник геохімії та вчення про біосферу, один з перших президентів Академії наук України. В. Вернадський – український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіології, космізму. Засновник першої наукової бібліотеки, яка тепер носить його імя, організатор радієвого інституту, біохімічної лабораторії . Почесне, відоме всьому світові ім’я академіка Володимира Вернадського носить українська полярна наукова станція в Антарктиді. Таку ж назву носить гірський іхребет.

Володимир Миколайович Кубійович (*1900 – †1985 рр.) Український історик, географ, енциклопедист, автор фундаментальної праці «Географія України та сумежних земель», видав «Атлас України та сумежних земель» тощо. Багато років поспіль очолював Наукове товариство ім. Шевченка у Європі, був редактором багатотомної «Енциклопедії українознавства» та ін.

ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИВЧЕННЯ СВІТУ Українські вчені та мандрівники брали участь у дослідженнях різних регіонів світу. Василь. Григорович Барський - український православний письменник та мандрівник. У XVIII ст. здійснив мандрівку у країни Західної Європи та Близького Сходу і докладно описав свої подорожі. Цікавими є його нотатки про перебування у Золотій Орді та при дворі хана Узбека. Ці його спостереження є багатими на відомості економічного, етнографічного і культурно-побутового характеру.

Юрій Федорович Лисянський (*1773 – †1837рр)мореплавець українського походження (народився у м. Ніжині Чернігівської губернії), географ, океанограф, засновник російської науки океанографії, капітан I – го рангу, офіцер британського та російського флотів. У першій навколосвітній російській експедиції під керівництвом Івана Федоровича Крузенштерна (1803 – 1806 рр.) командував суднами «Нева» та «Надія». Відкрив один з Гавайських островів, названий його ім’ям та острови в архіпелазі Олександра. Першим описав Гавайї, склав словник гавайської мови, свої враження від експедиції виклав у мемуарах «Мандрівка навколо світу», навчав курсантів адміралтейства у Санкт-Петербурзі. ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИВЧЕННЯ СВІТУ

Микола Миколайович Миклухо – Маклай *1846 - †1888 рр.) – антрополог зі світовим ім’ям. Все своє коротке життя він присвятив вивченню народів, що населяють тропічні острови Тихого океану. Тоді мало що знали про аборигенів Океанії, вважали їх дикунами. У 1871 році М. Миклухо-Маклай заради наукового експерименту оселився на острові Нова Гвінея і провів серед тубільців цілий рік. На превеликий подив усього вченого світу тих часів, Миклухо-Маклай вчений не лише лишився живим та неушкодженим, але й встановив з папуасами дружні стосунки. ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИВЧЕННЯ СВІТУ

Єгор Ковалевський. ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ВИВЧЕННЯ СВІТУ Уроженець Харківщини ,мандрівник, геолог, археолог, письменник, один із перших географів-сходознавців Російської імперії. Відкрив родовища золота у східній Африці , побудував там першу золотовидобувну фабрику. Ще в молоді роки Єгор Ковалевський близько зійшовся з Миколою Гоголем, підтримував Тараса Шевченка після заслання, багато зробив для визволення з кріпацтва інших українців.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Заповнити таблицю «Дослідники території України і їх дослідження»{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Прізвище , імя дослідника. Досягнення