Презентація "Економічний занепад та політична криза в Речі Посполитій (друга половина XVII – XVIIІ ст.)"

Економічний занепад та політична криза в Речі Посполитій (друга половина XVII – XVIIІ ст.)Розділ 4. ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. ДЕРЖАВИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ в ХVІІ–ХVІІІ ст.

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учениці/учні зможуть: Розуміти:– період XVI–XVIIІ ст. як епоху воєн за переділ Європи і світу;– причини економічного занепаду та затяжної політичної кризи в Речі Посполитій (друга половина XVII–XVIIІ ст.);Уміти:– простежити на основі карти територіальні зміни, яких зазнали в XVI–XVIIІ ст. Річ Посполита, – схарактеризувати внутрішню й зовнішню політику Речі Посполитої в другій половині XVII–XVIIІ ст.;– визначити причини і наслідки: кризи в Речі Посполитій (друга половина XVII–XVIIІ ст.)

Завдання 11. Працюючи з текстом параграфа, визначте причини й ознаки кризи (послаблення) Речі Посполитої в другій половині XVII-XVIII ст. та заповніть у зошиті схему.

Економічний занепад і соціальні проблеми. Війни під час правління Сигізмунда ІІІ і Яна Казимира значно погіршили становище Речі Посполитої. Різко скоротилася чисельність населення країни: з більш як 10 млн. на початку століття до менш ніж 6 млн. після "шведського потопу"Найбільших втрат зазнали густонаселені й економічно розвинуті регіони королівства (Велика Польща, Королівська Пруссія, Мазовія). Тут занепали міста і села, збідніли міщани й селяни, дрібномаєтна й безземельна шляхта. Через постійні неврожаї зменшення прибутків відчули й великі землевласники. Не вистачало худоби, коней, реманенту, робочих рук. Величезні земельні простори не оброблялися. Значно скоротилася зовнішня і внутрішня торгівля.

Політична криза і посилення зовнішньої залежності: «шведський потоп»Головна причина економічних проблем – тотальна війна 1648-1676 рр. Численні саксонські, шведські та російські війська проходили через польські й литовські землі, відбирали в населення продовольство, коней і все, чого потребували армії, що воювали, стягали контрибуції, розоряли володіння політичних противників. Зокрема, «шведський потоп» призвів до окупації десь 90 % території держави. Втрати за цей період сягали 40 % населення та 50 % економіки.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіУ Речі Посполитій сформувалася система влади, побудована не на основі державної адміністрації, а на особистій залежності шляхтича від магната. Зубожіла шляхта часто мусила найматися до магнатів - служила в їхніх володіннях і війську, орендувала землі. Магнати користувалися послугами залежних від них шляхтичів на сеймиках, у трибуналі, в земських судах. Натомість вони підтримували клопотання шляхтичів при вирішенні справ про призначення на різні посади, про оренду державних земель тощо.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіОскільки регулярне стягнення податків на утримання найманих військ призводило до спустошення державної скарбниці, розрахунки з солдатами проводили скарбничі комісії сеймиків. Це давало змогу їм великою мірою впливати на формування збройних сил. Підвищення ролі сеймиків за умов, коли шляхта часто залежала від магнатів, посилення магнатських партій, складнощі зі скликанням вального сейму у воєнний час і наростання хаотичності в його роботі - все це підривало значення парламенту.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіЗ 1652 р. в роботі польського парламенту запроваджено практику "Liberum veto". Достатньою підставою для зриву сейму і скасування раніше ухвалених постанов могла бути незгода з постановами парламенту навіть одного з його депутатів. Інколи збиралися конфедераційні сейми, куди шляхта, якщо вона не погоджувалася з діями короля, приїздила озброєною. Постанови на них приймалися простою більшістю голосів.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіВійни помітно ослабили країну. За Бучацьким миром 1672 р. Османська імперія отримала Подільське, Брацлавське й частину Київського воєводств. Варшава зобов'язувалася щорічно сплачувати султанові по 22 тис. червоних злотих. Для боротьби з Османською імперією в травні 1683 р. Польща уклала угоду з Габсбургами. Невдовзі османи обложили Відень, і польський король на чолі 30-тисячної армії негайно вирушив їй на допомогу. Під його командування перейшли австрійські полки й допоміжний корпус з німецьких князівств. Армія Яна Собеського, що налічувала до 70 тис. вояків, 12 вересня 1683 р. дала генеральний бій туркам і здобула блискучу перемогу.

Політична криза і посилення зовнішньої залежності: «шведський потоп»Август II, мріючи про ослаблення Швеції, домігся укладення між Саксонією і Росією Преображенського договору, спрямованого проти шведів. Незабаром через цей договір Річ Посполита була втягнута в руйнівну для неї Північну війну, хоча офіційно участі в ній не брала. Перший етап Північної війни виявився для країни невдалим. Август II на чолі саксонських військ напав з території Речі Посполитої на Лівонію, що належала шведам, але зазнав поразки. Шведи захопили Варшаву й Краків і позбавили Августа II польської корони. У 1704 р. сейм, що проходив під патронатом шведського короля Карла XII, обрав на престол познанського воєводу Станіслава Лещинського (1704-1709). Лещинський підписав зі Швецією угоду, за якою Річ Посполита потрапляла у залежність від Карла XII й відмовлялася від Курляндії.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіПро занепад міжнародного престижу Польщі свідчить недопущення її делегації на переговори 1720-1721 рр., що відбулися після закінчення Північної війни. Без Польщі вирішувалася доля Щецина, захопленого у шведів Бранденбурзько-Прусською державою, та Лівонії, яку, за Преображенським договором, Петро І обіцяв Августу II, а тепер залишав собі.

Політична криза і посилення зовнішньої залежностіПісля нетривалої війни за "Польську спадщину", яку в 1733-1734 рр. вела Франція проти Росії та Австрії і яку вона програла, Лещинський зрікся польської корони. Королем Речі Посполитої, за бажанням усіх її сусідів, залишився Август III. Він виявився абсолютним нікчемою. За його правління провідну роль у країні відігравали перші міністри, які майже відкрито торгували державними посадами, роздавали за хабарі коронне майно, розкрадали державну скарбницю. Лише два сейми ухвалили нові закони. Всі інші фактично були зірвані.

Правління останнього короля Станіслава Понятовського За російської підтримки в 1764 р. королем було обрано Станіслава Понятовського (1764-1795 рр). Останній король Речі Посполитої намагався обережно провести реформи для зміцнення центральної влади в державі. У 1768 р. було обмежено право «ліберум вето». Того самого року під тиском російського уряду православних і протестантів зрівняли в правах з католиками. Це спричинило спротив католицької шляхти, яка проголосила Барську конфедерацію проти короля. Вона, своєю чергою, спричинила Коліївщину — повстання гайдамаків на Правобережній Україні.

Завдання 2 Опрацюйте текст пункту «Поділи Речі Посполитої», історичну карту: підручник с. 134, слайд ) й заповніть у зошиті таблицю за зразком.

Перший поділ Речі Посполитої5 червня 1772 р. повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої.

Перший поділ Речі ПосполитоїКоролівство Пруссія забрало Помор'я, Куяви та частину Великопольщі загальною площею 36 тис. км² з населенням 580 тис. чол. Габсбурзька монархія — Малопольщу і Галичину з Руським, Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств територією 83 тис. км² з 2 650 тис. мешканців. Російська імперія — східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславлем, а, окрім цього — частину Ліфляндії, (Латвії), тобто загалом 92 тис. км² площі з 1 300 тис. населення.

Перший поділ Речі ПосполитоїЩоб надати законності своїм анексіям, союзники вимагали затвердження поділу польським сеймом. 30 вересня 1773 року сейм ратифікував угоду про поділ земель Речі Посполитої.

Другий поділ Речі ПосполитоїЗа новою конвенцією від 12 січня 1793 р., яка була підписана у Санкт-Петербурзі між Пруссією та Росією було проведено другий розділ Польщі, за яким до пруської відійшли області Торуні, Познані і Ґданська, до російської – території Брацлавського, Ізяславського, Мінського і Подільського намісництва та східні частини Дубенського, Кременецького і Луцького регіонів, включаючи всі землі, що стали основою Тарговицької конфедерації.

Повстання Тадеуша Костюшка. Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Повстання придушували прусська та російська армії. У червні 1794 царські загони оволоділи Краковом, у серпні — Вільном, а 4 листопада російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу — передмістя Варшави. Як доповідав Суворов, за цей день його вояки знищили 12 тис. бунтівників, а 2 тис., рятуючись, втопилися у Віслі. У битві під Мацейовіцами на підступах до Варшави було взято в полон тяжко пораненого Костюшка. За легендою, падаючи з коня, він вимовив сакраментальне: Finis Poloniae (Кінець Польщі).

Третій поділ Речі ПосполитоїПісля придушення повстання Т. Костюшка у 1794 р. російськими та прусськими військами за участі Австрії, землі Речі Посполитої остаточно були поділені між трьома державами. Конвенція між Росією, Австрією та Пруссією від 13 жовтня 1795 р. підтвердила цей поділ. 15 січня 1797 р. була підписана остання конвенція, яка затвердила поділ Речі Посполитої, скасувала польське громадянство та повністю ліквідувала залишки державності.

Третій поділ Речі ПосполитоїТериторія, що перейшла під владу Російської імперії, була розділена на губернії (Курляндську, Віленську і Гродненську). Тут були збережені колишня правова система. На територіях Правобережної України російський уряд упровадив власні органи управління: прикази, земські суди тощо. Мовою діловодства залишалася польська мова. Землі, що відійшли під владу австрійської корони, отримали назву королівства Галичини і Лодомерії і були розділені на 12 округів. Тут були введені німецька школа і австрійське право.

Поділи Речі ПосполитоїПоділи Польщі… були безпрецедентні в європейській історії за Новітньої доби. Хоча переможні держави звичайно позбавляли своїх переможених суперників територіальних володінь і прихильно ставилися до поділу награбованого в Індії, Америці й Африці, не було жодного прикладу, щоб вони навмисно й холоднокровно знищили одну з історичних держав Європи. Норман Дейвіс, англійський історик

Домашнє завдання1. Прочитати §232. Виконати завдання 1 і 2 (слайди 3 і 14 )3. * Виконати онлайн-вправу

Джерела. Польща у XVIII ст.: економічний і політичний занепад. Реферат...https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/31310/