Презентація " Елементи гри воротаря"

ФУТБОЛ Елементи гри воротаря

Воротар (брамкар, голкіпер, воротник) — спеціалізація футболіста. Під час гри у футбол завданням воротаря є безпосередній захист власних воріт. Воротар є єдиним гравцем, якому дозволено торкатися м’яча руками. Кожна команда зобов'язана мати воротаря на полі у будь-який момент гри; якщо воротар змушений залишити поле через травму або вилучення, інший гравець має взяти на себе обов'язки воротаря (попередньо повідомивши про це суддю), навіть якщо команда більше не має запасних воротарів.

Гра руками - на відміну від інших гравців, воротарі мають право торкатись м'яча будь-якою частиною тіла, за винятком таких обмежень: Воротар може торкатись м'яча руками тільки всередині власного штрафного майданчика. Воротар не може брати м'яч у руки після вкидання з-за бокової лінії або удару ногою у виконанні гравця своєї команди. Воротар не може тримати м'яч у руках довше ніж шість секунд поспіль. Якщо воротар випускає м'яч з рук, він не може знову взяти його в руки, допоки м'яча не торкнеться інший гравець.

Одяг воротаря має дозволяти швидко й надійно відрізняти його від решти гравців та арбітра на полі. Існує два підходи до вибору форми на матч: деякі воротарі намагаються зливатися з фоном, щоб нападнику важче було знайти вільне місце для удару, тоді як інші одягаются яскраво — таким чином гравець противника підсвідомо б'є саме туди, де і стоїть воротар.  Більшість воротарів одягають рукавички щоб запобігти травмам і краще утримувати м'яч в руках.  Традиційно воротарі виступають під номером 1. Хоча воротарі мають спеціальні привілеї згідно з правилами гри, в усьому іншому вони підкоряються тим самим правилам, що й решта гравців.

Елементи гри воротаря Ловіння знизу –    використовується для оволодіння м'я­чами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живо­та) летять назустріч воротарю.  Ловіння зверху –  застосовуєть­ся для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рів­ні грудей і голови), високій і спад­ній траєкторії . Ловіння у падінні –    ефективний спосіб оволодіння м'я­чами, направленими зненацька, точно і сильно убік від во­ротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'я­ча в ногах у суперника. Є два варіанти ловіння: без фази польоту і з фазою польоту.

Елементи гри воротаря Уведення м'яча в гру робиться воротарем шляхом вибивання його ногами або кидком руками. Воротар уводить м'яч у гру ногами, виконуючи удар по нерухомому м'ячу серединою підйому, внутрішньою частиною підйому, носком або ударом серединою підйому по м'ячу з рук  чи з напіввідскоку. При введенні м'яча в гру ногою необхідно прагнути до точного удару. Якщо ногою можна вибити м'яч далеко в поле, підключаючи відразу в атаку нападаючих, то, уводячи м'яч у гру кидком руки досягається точність і швидкість атаки. Кидки м’яча Кидки виконуються однією і дво­ма руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партне­ру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: звер­ху і знизу та збоку. Найбільш роз­повсюджений кидок звер­ху. У цьому випадку м'яч можна направити по різ­них траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю.  Кидки вико­нуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

Елементи гри воротаря  Відбивання м'яча  Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, во­ротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цьо­го застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних перемі­щень і, особливо часто, у стрибку. Переведення м'яча  воротар застосовує, коли не можна ні опанувати м'ячем ні відбити його в поле. М'яч переводять відкритими долонями з напруженими пальцями Перевод ефективний при відбиванні м'ячів, що летять із великою швидкістю у ворота під поперечину або в стійку. Перевод здійснюється в стрибку, іноді з наступним падінням

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!