Презентація Факультативний курс Філософія біології Урок 2-3. "Універсальні Космічні закони". "Принципи прийняття живих фактів науки"

Урок 3. Сучасні теорії та гіпотези »вчитель біології Кириченко Т. Г. Урок 3. Принцип прийняття «живих фактів» передової науки

Закон Бумеранга ще називають Законом Карми або Законом Причинно - наслідкових зв’язків – «Кожна причина має своє слідство, кожне слідство має свою причину». Це третій закон Ньютона: «Кожна дія має свою протидію». Все відбувається відповідно до закону. Випадок є ні що інше, як ім'я закону, який не розпізнаний. Закон карми (санскр. «дія») – одна з головних концепцій у східних релігійно-філософських вченнях. Відповідно до закону карми, сьогодення та майбутнє – це наслідок рішень, ухвалених у минулому. Хороші вчинки позитивно впливають на карму, а погані псують карму. Сторонники ідеї реінкарнації душі вважають, що причини, запущені людиною у минулих життях, продовжують діяти й у новому земному втіленні. І якщо людина в минулому порушувала Космічні Закони, вона відповість за це стражданнями в земному тілі. У світі немає випадковостей. Всі проблеми людина накликає на себе сама. Християнство карму, звичайно ж, заперечують: немає «минулих» життів, а покарання за гріхи чи винагороди за праведність розподіляються після смерті. В курсі біології ми постійно знайомилися з дією цього закону при розгляді екологічних проблем сьогодення, які є прямим наслідком негативного впливу людини на Природу. Та й на власному досвіді не раз відчували, до чого може призвести нехтування тривожних попереджень свого тіла.

Сучасна медицина теж ще недостатньо уваги приділяє дії цього Закону. Традиційні алопатичні (allos – протилежний) синтезовані ліки працюють з проявами хвороби від протилежного: наприклад, піднявся тиск чи температура – знижують. Такий підхід передбачає, що якщо у системі виникає така проблема як хвороба чи відмова якогось органу, її причина може бути визначено як збій у тому чи іншому етапі такого собі біохімічного конвеєра, яким вважається людський організм. І замінивши дефектний елемент (наприклад, за допомогою лікарського препарату), теоретично можна усунути несправність та відновити здоров'я. Саме тому вчені з фармкомпаній шукають «чарівні пігулки» і конструюють особливі гени. Але ж вони лікують вже слідство, але не причину, тіло, що страждає через недосконалість духу, через помилки, які породжені в минулому. Мало хто звертає на це увагу. Починати лікування необхідно з усвідомлення того, що людина сама породжує і хворобу, і здоров'я. Якщо ми не підтримуємо ідею реінкарнації, то не можемо не погодитися, що негативні емоції, образи, страхи, стреси створюють певні блоки в нашому організмі, викликають збої в роботі гормональної системи, спазми в тканинах органів, в кровоносних та лімфатичних капілярах, що ускладнює живлення органів та відток шлаків. Відновлення роботи органу та організму неможливо без усунення цих блоків. Східна медицина побудована саме на цій парадигмі лікування хвороб.

Закон карми можна охарактеризувати як закон найвищої справедливості. Все має значення. Навіть ті дії, які здаються нам незначними зараз, можуть вплинути на наше життя у довгостроковій перспективі. Люди, які дотримуються закону карми, розуміють важливість кожного їхнього вчинку. Вчинки важливіші за слова. Навіть якщо у вас є добрі наміри, ви про розповідаєте, але не втілюєте в життя - грош ціна вашим намірам. Не визнаючи свого минулого, не можна створити майбутнє. Щоб рухатися вперед і змінювати обставини на краще, потрібно враховувати свої вчинки. Закон карми вимагає від людини вміти прощати себе за колишні провини, паралельно уникаючи їхнього повторення в майбутньому. Потрібно жити нинішнім. Минулий – у минулому, і його вже не зміниш. Але якщо зосередитись на сьогоденні, то можна правильно побудувати своє майбутнє. При цьому слід насолоджуватись кожним моментом, адже ми живемо тут і зараз. Світ треба сприймати таким, яким він є. Життя не може бути справедливим чи несправедливим. Вона здебільшого така, якою ми її сприймаємо. Є багато подій, на які ми не можемо ніяк вплинути, тому їх слід просто прийняти. «…В одне вікно дивились двоє…» (М. Козлов)Терпіння – ключ до перемог. Закон карми вчить тому, що, хоч би як погано не склалися обставини, у жодному разі не можна здаватися. Жозеф-Дезіре Кур Сцена з Великого потопу

Закон Вибору або Закон Вільної ВоліЗакони Всесвіту свідчать: кожній людині дано вибір. Все, що відбувається з нами в житті – це наслідки наших рішень. Ми завжди можемо вибирати, як діяти і як ставитися до кожної ситуації. Ми можемо вибирати навіть те, що відчувати. Згідно з Законом Вільної Волі, кожна жива істота має право вибору між різними варіантами свого майбутнього. На картині Ж-Д. Кура ми бачимо, що людина надає перевагу минулому (старик), над сьогоденням (жінка) та майбутнім (немовля). На гравюрі Густава Доре - біблійний сюжет про дружину Лота, яка обернулася подивитися на зруйновані Содом та Гоморру і перетворилася на соляний стовп за те, що пошкодувала за минулим, тоді як чоловік і дочки пішли вперед - в майбутнє. «... Не оглянись, ступая за порог, – Отверзешь бездну ночи под ногами. Во всей Вселенной несть числа дорог, Оборванных салунными столбами…» (О. Асауляк). Казки та міфи з сюжетом вибору життєвого шляху за допомогою каменю мають цікавий хронотоп – просторово-часовий континуум. Камінь у структурі казки є дорожнім покажчиком руху у просторі, дороги – рух в часі. Позаду дорога в минуле, але рух часу однонаправлений і повернути назад неможливо. Перед героєм – дороги як вибір варіанта свого майбутнього. «Направо - добро втратиш», втрата матеріальних цінностей (це дорога обраних - волхва, жреця), «Наліво – коня втратиш», перевага матеріальних над духовними цінностями. «Прямо підеш – життя втратиш», але Герой обирає саме цей шлях, готовий ризикнути своїм життям, щоб залишитися цілістним, для нього важливо зберегти в собі і матеріальні, і духовні цінності. Це і є те, що називають Серединним шляхом - шляхом Героя. Жозеф-Дезіре Кур. Густав Доре Каро Камиль. В. Васнецов

Принцип прийняття «живих фактів» передової науки. Шляхи розвитку нескінченні. Наука, заглиблюючись у область невидимого оку, розширила розуміння матеріальних явищ. Вона почала експериментально досліджувати більш тонкі види матерії та енергії та вже не зупиниться. Принцип «Все Єдино». У кожній точці Всесвіту, як у голограмі, є вся інформація про все. З кожної частини можна розглянути контури всього. Все пов'язано, все одно, немає нічого, що стане явним. Світи взаємопроникають одне одного. Чим тонше, тим проникливішим. Передова наука не заперечує, але з великою цікавістю досліджує тонкі явища. І не знаходить жодного кордону між фізичним світом та вищою реальністю. Мікрокосм і Макрокосм, людина і Космос - нерозривно пов'язані і схильні до взаємовпливу. Атом – мікрокосм клітини, клітина – мікрокосм організму, організм – мікрокосм людства, людство – мікрокосм планети, живі істоти планети – мікрокосм Всесвіту.. Немає нічого надприродного та потойбічного. Є вивчене і осягнуте людиною і ще не вивчене, не осягнуте ним. Треба вчитися вміщувати протилежності, як у науковому пізнанні, так і у власних діях та думках. Вивчаючи раціональне – керуватися ідеальним, живучи у матеріальному світі, керуватися духовними цінностями. Все поряд, все одно, все у всьому – як у голограмі. Явища ясновидіння – проскопії (здібності передбачення) і ретроскопії (здатності бачити минуле) неминуче змушують думати про роль свідомості у пізнанні себе та інших світів – тонких, паралельних, багатовимірних, Вищих... В кінці кінців, що таке Магія – це дія фізичних законів Багатомірного світу.

Кому із вас не доводилося бачити схожі форми у живих і неживих об’єктах? Ніби одна і та ж формула, пронизує все навколо. Схожі форми зустрічаються всюди, від мікро- до макросвіту: в мінералах, рослинах і тваринному світі, в структурі ДНК, в природних явищах (циклони, блискавки, берегові лінії), планетарних системах і зоряних скупченнях. Вони присутні і в живих організмах. У Всесвіті фрактали відіграють важливу роль в організації матерії та енергії. Наприклад, розташування галактик і зірок має фрактальні властивості. Це означає, що структура всесвіту є "самоподібною" на різних масштабах – маленькі частини мають таку ж структуру, як і великі. Також фрактали допомагають пояснити, як природа досягає енергоефективності. Наприклад, судинна система людини або коренева система дерева використовують фрактальні форми для оптимального розподілу ресурсів. Життя у фрактальному всесвіті означає, що кожен з нас є частиною цього великого, самоподібного механізму. Це підкреслює взаємозв’язок між усіма елементами Природи і Космосу, і як кожна частина відображає цілісність всього."Людський розум ніколи не створить нічого більш прекрасного, простого та досконалого, ніж Природа, бо в її винаходах немає нічого зайвого і нічого не бракує" Леонардо да Вінчі

Спіраль сама по собі є фракталом, в якому кожен новий виток копіює попередні, але в новому масштабі. Прямий взаємозв’язок між світобудовою мікро- і макросвіту та формою спіралі свідчить про фрактальну будову Всесвіту. Спіраль є ключем до фізики Космосу. Це природний візерунок імпульсу всіх форм і траєкторія руху життя.

Закон Еволюції. Еволюція – це витончення, розширення та зростання по висхідній спіралі, інволюція – це огрубіння, обмеження (звуження) та спуск по низхідній спіралі. Все по спіралі може рухатися у будь-якому напрямку, тому завжди слід обирати свій вектор руху. Як в духовном плані, так і в матеріальному. Давайте згадаємо автора першої еволюційної теорії - Жана Батиста Ламарка. В свій час, його вчення критикувала як церква, так і науковий світ. Ламарк послідовно застосував у своїй теорії знаменитий принцип Лейбница: "Природа не робить стрибків". Ламарк вважав, що у живому світі постійно відбувається плавна еволюція, в основі якої лежала «інформативна» взаємодія організмів зі своїм оточенням, що давало можливість різним формам життя виживати та розвиватися у динамічному світі. Ламарк вважав, що організми адаптуються до умов мінливого оточення і передають у спадок набуті ними ознаки. Цікаво, що гіпотеза Ламарка про механізми еволюції повністю узгоджується з сучасними уявленнями клітинних біологів у тому, як імунна система пристосовується до довкілля. Біологи починають дедалі більше усвідомлювати, що живі організми еволюціонували разом із різними структурами мікроорганізмів - мікробіомом, які необхідні їм підтримки здоров'я та її подальшого розвитку, і продовжують вести із ними спільне існування. Людство навчилося вести війну проти мікроорганізмів усіма доступними засобами – від антибактеріального мила до антибіотиків. Але такий занадто прямолінійний підхід не враховує той факт, що багато бактерій нашого кішківника необхідні для нашого здоров'я. І за їх смерть ми розплачуємося зрозстанням хворих на цукровий діабет, ожиріння та серцево-судинні захворювання.

Фактична різниця між живою та неживою природою дуже умовна. Для кожної властивості, що відрізняє живе від неживого (зріст, рух тощо), знайдуться винятки. Однак є одна особливість у молекулярній будові живої та неживої матерії – хіральність (від греч. cheir – рука) - оптична невідповідність молекул, ідентичних за своїм хімічним складом. Будь-які обертання та переміщення у тривимірному просторі не допоможуть поєднати дзеркальні відображення хіральних молекул. Наочною аналогією є людські руки. Незважаючи на те, що наші руки здаються ідентичними, ліву неможливо розташувати поверх правої так, щоб вони співпали. У питаннях про походження життя одним із загадкових залишається факт наявності абсолютної хіральної чистоти: живі істоти містять у молекулах білків лише «ліві» амінокислоти, а в нуклеотидах нуклеїнових кислот – «праві» пентози. Така однотипність просторового розташування дозволяє з’єднуватися мономерам в полімерні ланцюги. Білки природного походження складаються з L-амінокислот, а цукри, що виробляються в процесі метаболізму в живих організмах, є D-формами. Хімічно ж синтезовані речовини можуть мати різний вміст правих та лівих ізомерів амінокислот та цукрів, що змінює властивості речовини. Особливо важливо дотримуватися хиральної чистоти в фармацептичній промисловості при виготовленні ліків: одні й ті ж хімічні молекули, що відносяться до різних хіральних типів, можуть проявляти різну терапевтичну дію і мати побічні ефекти. Наприклад, молекула талідоміду може існувати у вигляді двох оптичних ізомерів — право- та лівообертального. Один з них забезпечує терапевтичний ефект як седаптивний препарат, другий спричиняє тератогенний вплив на плід (у 60-х роках призвів до «талідомідної катастрофи» - народження дітей з паталогією кінцівок), але пізніше випадково виявилась його ефективність при лікуванні онкології та прокази. Терапевтична противонудотна дія препарату проявляється тільки в рацематі – суміші рівних частин обох хіральних форм.

Описова біологія теж не стоїть на місці. Нові відкриття руйнують колись незаперечні теорії. Наприклад, тривалий час вважалося, що нервова регуляція та розумова діяльність властива тільки тваринам. Німецькі вчені під керівництвом Райнера Хедріха встановили, що хижа рослина Венерина мухоловка (Dionaea muscipula) використовує арифметику для того, щоб уникнути "хибних спрацьовувань" своєї пастки. Поживні речовини венерина мухоловка отримує з дрібних комах і павукоподібних, які потрапляють на лист, перетворений на пастку. При стимуляції чутливих волосків у ній запускається електричний імпульс, схожий сигнали нашої нервової системи, і "капкан" закривається, починаючи перетравлення здобич. Обидва ці кроки енерговитратні, тому рослина повинна контролювати пастку для того, щоб не закривати її марно. Автори дослідження імітували попадання в пастку дрібної комахи. При цьому дослідники стежили за електричними та хімічними сигналами, які йдуть за кожним дотиком. За словами Хендріка, "якщо ви не запанікуєте, пастка залишиться відкритою. Але ж, як і всі, потрапивши всередину, ви почнете панічно смикатися, намагаючись вирватися, і зачіпатимете волоски знову і знову". Перше подразнення чутливих волосків ще безпечне. На другому пастка спрацює та закриється. Третій і четвертий дотику до них змушують рослину виділяти жасмонову кислоту - гормон, який звичайні рослини виділяють при загоєнні ран, залишених рослиноїдними комахами. У венериної мухоловки цей гормон сигналізує початок виділення ферментів, необхідні перетравлення жертви. Після п'ятого дотику активуються системи поглинання поживних речовин.

Тварини вважалися виключно гетеротрофами, але коєволюція ендосімбіонтів та тварин сприяла переходу деяких з них на автотрофний спосіб живлення - фотосинтез. Райан Керні відкрив фотосинтез у хребетних, вивчаючи ікру і зародки саламандр. Він з’ясував, що їх зелений колір у Амбістоми плямистою (Ambystoma maculatum) обумовлений наявністю ендосімбіотичної водорості Яйцелюба амбістомова (Oophila amblystomatis). Водорость поглинає продукти азотистого обміну зародка саламандри, віддавая йому кисень, що утворюється при фотосинтезі. Зв’язок між ними виявився настільки тісним, що водорость передається у спадок від матері-саламандри до її потомків: виявлені сліди мітохондріальної ДНК водорості у яйцепроводах самок Амбістоми. Не менш ефективне живлення у молюска Елізії Elysia chlorotica — невеликих морських слимаків, що належить до морських черевоногих молюсків. Це перша відома вченим тварина, здатна сама здійснювати процес фотосинтезу. Своїх хлоропластів у неї немає, тому для здійснення фотосинтезу вона використовує хлоропласти морської водорості Vaucheria litorea, яку вживає в їжу. Геном слимака кодує деякі білки, необхідні хлоропластам для фотосинтезу. Молоді слимаки безперервно харчуються водоростями, накопичуючи хлоропласти, що дозволяє слимакам залишатися зеленим і без вживання в їжу Vaucheria litorea. Включається процес фотосинтезу, і слимак переходить на «рослинний» спосіб життя, підживлюючись сонячною енергією. Якщо молюск довгий час знаходиться в темряві, то хлоропласти гинуть, і молюск знову переходить до гетеротрофного харчування, поповнюючи запаси хлоропластів.

Фантаст Герберт Уеллс говорив, що «…ні завойовникам, ні государям не дано змінити сутність мас і лише вчителі можуть створити нову уяву та звільнити приховані сили людства». Ми всі один одному вчителі, але навчити чомусь іншого зможе тільки освічена людина з розширеним світоглядом. Виходячи із знань навіть одного єдиного предмета можна навчитися і широко мислити, і широко бачити, і вільно жити. Саме через розширення світогляду пролягає наш шлях у майбутнє. Олена Реріх писала: «Нові епохи складаються новим світоглядом, коли воно досягає мас». І тому, тот, хто бачить світ цілісним, може бути тим, хто допомагає змінювати сутність мас і наближати Нову Епоху. Але для цього потрібні знання. Створена за образом і подобою Творця, людина знає напрямок еволюції – до Знання та Світла! Згадаймо слова благословенного Будди: «Людина є процесом».