Презентація "Філософія біології. Урок 4. Сучасні гіпотези та теорії"

Урок 4. Сучасні теорії та гіпотези »вчитель біології Кириченко Т. Г.

Фантаст Герберт Уеллс говорив, що «…ні завойовникам, ні государям не дано змінити сутність мас і лише вчителі можуть створити нову уяву та звільнити приховані сили людства». Ми всі один одному вчителі, але навчити чомусь іншого зможе тільки освічена людина з розширеним світоглядом. Виходячи із знань навіть одного єдиного предмета можна навчитися і широко мислити, і широко бачити, і вільно жити. Саме через розширення світогляду пролягає наш шлях у майбутнє. Олена Реріх писала: «Нові епохи складаються новим світоглядом, коли воно досягає мас». І тому, тот, хто бачить світ цілісним, може бути тим, хто допомагає змінювати сутність мас і наближати Нову Епоху. Але для цього потрібні знання. Створена за образом і подобою Творця, людина знає напрямок еволюції – до Знання та Світла! Згадаймо слова благословенного Будди: «Людина є процесом».

Щоб зрозуміти, що означають ці слова, давайте поглянемо на цю загадкову постать «володаря блискавок та землетрусів», що міг заглядати в далеке майбутнє. Нікола Тесла (10.07. 1856— 07.01 1943). Він був генієм-винахідником, який створив речі, що випередили час, в якому він жив, але все використовуються сьогодні: змінний струм, флуоресцентне світло, лазер, перший рентгенівський знімок. Тесла вперше розробив принципи дистанційного керування, бездротової передачі енергії, побудував перші електричні годинники, розробив турбіни для першої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді, генератор змінного струму, двигун на сонячній енергії, й багато іншого. Він виявив, що при частоті струму понад 700 Гц електричний струм протікає по поверхні тіла, не завдаючи шкоди тканинам організму. Електротехнічні апарати, розроблені Теслою для медичних досліджень, набули широкого поширення у світі. Експерименти з високочастотними струмами великої напруги привели винахідника до відкриття способу очищення забруднених поверхонь. Аналогічний вплив струмів на шкіру показав, що таким чином можливо видаляти дрібний висип, очищати пори і вбивати мікроорганізми. Цей метод використовується в сучасній медичній електротерапії. Лазер. Цей винахід Тесли зробив революцію в хірургічних операціях та дав початок великої частини наших сучасних цифрових медіа та … лазерній зброї.

Рентгенівські промені відбулися завдяки переконанням Тесли, що все, що нам необхідно, щоб зрозуміти всесвіт - завжди знаходиться навколо нас, і ми лише повинні використовувати свій розум, щоб розробити пристрої, здатні підсилити наше внутрішнє сприйняття реальності. Все, від предтечі Кірліанівської фотографії, яка має здатність запам'ятовувати життєву силу, до випромінювань, які ми нині використовуємо в медичній діагностиці - все це є трансформаціями винаходу, в якому Тесла зіграв ключову роль. Найбільш відомим та суперечливим його винаходом стали знамениті «котушки Тесли». Саме вони стали тим винаходом, що велика промисловість не визнавала, а саме ідею, що Земля сама по собі є величезним магнітом, здатним генерувати електрику, використовуючи частоти в якості передавача, і все що вам потрібно на іншому кінці, щоб нею скористатися - це приймач, як у випадку радіо. Бездротові комунікації та безмежна вільна енергія. Дві концепції нерозривно пов'язані між собою, на які досі енергетична еліта намагається не звертати увагу. Вежа «Варденклифф» могла використовувати природні частоти для передачі даних, включаючи зображення, голосові повідомлення і текст. По суті це стало першим у світі зразком бездротових комунікацій, а також наочно продемонструвало, що всесвіт заповнений вільною енергією, яка може бути використана, щоб з'єднати в єдину мережу всіх людей світу та дати їм необмежену кількість енергії. Роботи Тесли в цій області були призупинені, а велика їх частина засекречена донині.

Ніколу Теслу глибоко захоплювали таємниці Всесвіту, і він постійно шукав способів розгадати таємниці Космосу. «Природа зберігає у Всесвіті нескінченну енергію. Вічний приймач та передавач цієї нескінченної енергії – ефір. Визнання існування ефіру, а також функцій, які він виконує – ось один із найважливіших результатів сучасних наукових досліджень». Нікола Тесла з його винятковою науковою проникливістю запропонував світові інтригуючий погляд на Всесвіт і все, що оточує нас. «Всесвіт – це симфонія вібруючих струн. Ми не що інше, як мелодії. І за допомогою вібрацій цих струн ми пов'язані з усім у Всесвіті». Його знаменитий вислів «Якщо ви хочете зрозуміти світ, розгляньте його з погляду енергії, частоти та вібрації» є ключовою ідеєю, яка відкриває двері до глибшого розуміння таємниць Всесвіту. Однак, якщо перевести погляд з макроскопічної теорії Тесли на внутрішню суть людського досвіду, виявляється цікавий зв'язок між його принципом та складністю людської анатомії, зокрема людського голосу, слуху та самої людської думки (так званих мозкових хвиль). Ці найважливіші аспекти людського життєвого досвіду відбивають глибину і точність слів Тесли, підкреслюючи універсальну силу енергії, частоти та вібрації.

Наукові теорії та гіпотези, розширюючі сучасні уявлення про світ. Біо - астрономічний ефект Чижевського – Вельховера (1935 р.)Олександр Чижевський є засновником геліобіології, розділу біофізики, що вивчає вплив змін активності Сонця на земні організми, проте на зв'язок між коливаннями активності Сонця та проявами життєдіяльності на Землі, вказував ще шведський учений С. Арреніус. О. Чижевський у співпраці з лікарем С. Вельховером у 1935 році виявив метахромазію (зміну кольору) бактерій, на підставі чого зробив висновок про можливість прогнозу сонячної активності за допомогою коринебактерій – «ефект Чижевського – Вельховера». Чижевський розробив теорію енергетичного зв'язку космічних та земних явищ, розвинув принцип космічного ритму. Зміна сонячної активності супроводжується періодичним змінами кількості плям і спалахами (цикл 11 років), що веде до зміни інтенсивності рентгенівського, ультрафіолетового та радіовипромінювання Сонця, а також потоків частинок, що ним випромінюються. Циклічні коливання сонячного випромінювання відбиваються на життєдіяльності земних організмів: утворення річних кілець дерев та врожайність зернових, розмноження та міграцію комах, риб та тварин, на виникнення та загострення низки захворювань у людини та тварин. О. Чижевський встановив зв'язок виникнення епідемій та епізоотій, загострень нервових та психічних захворювань із змінами сонячної активності. Олександр Чижевський вивчав вплив космічних фізичних чинників на процеси у живій природі, зокрема, вплив циклів активності Сонця на соціально-історичні процеси. Аналіз історії людства за 25 століть дозволив вченому сформулювати принципи нової науки – історіометрії – про залежність усіх всесвітньо-історичних подій від 11-річних коливань активності Сонця. Як засновник електичної медицини, експериментально встановив стимулюючий вплив негативно заряджених іонів, застосував аероіонізацію в медицині та сільському господарстві. Чижевський творив перше електроефлювіальне джерело негативно заряджених іонів – люстру Чижевського. Згідно історичних записів, на одному з бастіонів замку Дуїно в Андріатиці з давніх-давен було закріплено спис. Там завжди на стражі стояв солдат і стежив за погодою. Якщо на вістрі списа з'являлося вогняне свічення або проскакували іскри, вартовий дзвонив у дзвін, попереджаючи навколишніх жителів і рибалок про негоду. Рядом із списом рослинність буяла і давала більш високий врожай.

• Теорія біологічних морфо-генетичних полів О. Г. Гурвіча (1944)Обгрунтовує існування особливих морфо-генетичних полів, зовнішніх по відношенню до клітини, джерелом яких є процеси, що протікають в ядрах клітин. Ці поля проявляють себе щодо елементарних біологічних процесів, які відбуваються в організмах, як постійно координуючий фактор. Вони дають «невидимий каркас» і є формуючим (морфогенним) фактором зростання та розвитку майбутнього організму.• Теорія хвильового геному П. П. Гаряєва (1994)Доводить існування солітонної хвилі, що виникає на ДНК, здатна вступати в акустичні резонанси з подібними хвилями інших ДНК клітин. Солітонна хвиля несе інформаційно-управлінські функції. Геном працює не тільки на матеріальному рівні, а й на хвильовому, на «ідеальному» (тонкоматеріальному) рівні. Ця ідеальна компонента, яку можна назвати супер-геноконтинуумом. Вона є головною знаковою фігурою геному, що забезпечує развитіння і життя людини, тварин, рослин, а також їх програмоване природне вмирання. Немає різкого і непереборного кордону між хвильовими та матеріальними рівнями хромосом. Обидва вони утворюються сатеріальними матрицями, але гени дають матеріальні репліки у вигляді РНК і білків. Супергени перетворюють падаючі на них ендо- та екзогенні фізичні поля, формуючи з них просторово-розмічальні хвильові структури. Гени можуть бути складовою голографічних решіток супергенів і регулювати їхню польову активність. «Супергени можуть формуватися як ДНК – РНК – нуклеопротеїд – лазарне поле, промодульоване текстами генів». В наукових кругах його теорія вважається псевдонаучною. Не всі теорії знаходять підтримку в наукових колах, деякі з них ще чекаю свого часу.

• Теорія фізичного вакууму Г.І. Шипова (1988 р.) Теорія твердить існування не 4, а 7 рівнів реальності, аж до Абсолютного Ніщо, що може відповідати поняття невідомої Вищої Сили. Фізичний вакуум за уявленнями сучасної науки - це якесь потенційне (непроявлений)стан всіх видів (невидимої) матерії. Це такий план, який існує до того, як (фізична) матерія виникла із вакууму. Вважається, що всі елементарні частинки, що становлять атоми та молекули (фізичної матерії), народжуються з Абсолютого Ніщо, з цієї Великої Порожнечі• Теорія торсійних чи інформаційних полів А. Е. Акімова (1991 р.)Пояснює існування особливих торсіонних полів, полів кручення, здатних переносити інформацію, не переносячи енергію. На основі незвичайних властивостей торсіонних полів будуються нові торсіонні технології, здатні забезпечити екологічне вирішення у майбутньому найактуальніших потреб людства. Думка людини та торсіонні поля мають одну природу та загальні закони функціонування. Як і теорія Шипова, теорія Акімова науковими кругами не сприймається.• Причинна чи несиметрична механіка Н. А. Козирєва (1958 р.)Розглядає час не як абстрактну філософську категорію, а як об'єктивно існуючу реальність – джерело життя у Всесвіті. Тому немає деградації (прагнення до теплової смерті) різних структур (галактик, зірок тощо); час живить енергією системи будь-якого масштабу (від елементарних частинок до самого Всесвіту) і, будучи якоюсь субстанцією, може бути досліджений експериментальними методами. Воно має особливу властивість, що створює відмінність причин від наслідків і названим ученим «спрямованістю» або «ходом Часу». Тим самим визначається об'єктивна відмінність минулого від майбутнього. Вважається експерементально недоведеною.

• Теорія автопоезиса («самобудування») Умберто Матурана та Франсіско Варела (1970-х рр.)Розвиток світу постає в цій концепції як розвиток розуму, що виражається в ускладненні взаємозв'язків. Відповідно до цієї теорії сутність живого (і складної організації взагалі) полягає в «автопоезісі, у постійному відтворенні себе, у добудовуванні себе, у пошуку несправностей (перевірці, чи не зруйновано щось) і у ліквідації цих неполадок. Світ еволюціонує незворотньо, проходить через каскади біфуркацій, йде все більше складному, але прогресивний рух вперед неможливий без часткових і періодичних повернень до старого».• Синергетика. самоорганізація як універсальний закон еволюції (1977)Термін «синергетика» введений у 1927 році німецьким фізиком Германом Хакеном. Основоположники теорії самоорганізації - бельгійський фізик І. Пригожин, американський хімік Л. Онзагер та французький фізик Де Дондье – описали процеси у відкритих термодинамічних системах. Вони дійшли висновку, що у Природі на певних етапах її розвитку безлад (ентропія) спонтанно перетворюється на порядок. У станах, далеких від рівноваги, починають діяти біфуркаційні механізми (якісні перебудови, метаморфози) — наявність точок біфуркації переходу (критичні точки) до того чи іншого щодо довготривалого режиму системи — атрактора. Заздалегідь неможливо передбачити, який з можливих атракторів займе система. Еволюція здійснюється за єдиними законами для систем живого, косного та соціального світів. Всесвіт - єдина система, що самоорганізується. Процеси для всіх «поверхів» (рівнів) цієї системи – єдині. У світі йде еволюційний процес, і тут усі елементи пов'язані між собою.

• Вчення В.І. Вернадського про живу речовину, біосферу та ноосферу в її глубінному космічному розумінні (1926–1938 рр.)В.І. Вернадський зміг охопити загалом поняття життя та розглянути сукупне життя живих організмів Землі як космічне явище. Зрозуміти вчення Вернадського неможливо без осмислення його уявлень про початок і вічність життя, глибинних уявлень про організацію простору та часу живих систем, їх корінної відмінності від косної природи та принципової неможливості походження живого від неживого (він був сторонником ідеї «всюдності життя»). Ноосфера як природний результат еволюції біосфери не розглядалася Вернадським лише як сфера людської діяльності, що виявляє себе в технічних досягнення. Глибина поняття про ноосферу як єдність історичного та геологічного потоків ще не усвідомлена нинішнім поколінням. Ноосфера – геологічна оболонка, це «природне буття наукової думки». «Думка – це не тільки логічний висновок, вона – планетарне явище як сьогодні, зараз, а й історично. Вона цілісна як у просторі, так та у часі. Наукова думка дозволяє людині посилюватись за рахунок минулого, підключати до своєї діяльності весь потенціал минулого, весь інтелект минулих поколінь. Людство в цілому, тобто не тільки те, що живе зараз, а й минуле, що зафіксувало і що передало свій досвід, а можливо, і майбутнє, куди ми поміщаємо нормуючий нас ідеал, бере участь у науковому освоєнні дійсності. Загальна свідомість планети - первинна, а всяка машинерія - потім. Людина – проект природи. Так розв’язується протиріччя між ним як суб'єктом пізнання і ним же - об'єктом і творцем»

Принцип полярності давньогерметичної мудрості, яка набагато старша за даосизм, говорить: «Все двояко, все має полюси. Все має свій антипод, всі істини - напівістини. Крайності сходяться. Усі парадокси можна примирити». Той, хто пізнає і те, що пізнається - як Інь і Янь східної філософії, як дволикий Янус древніх римлян, що дивиться всередину і зовні. Той, хто пізнає і те, що пізнається – двоєдине нероздільне, один одним не замінюються, але існувати один без одного - сенсу не мають. Так побудована і людина: доброчесність і вади, розум і серце, матерія і дух – наша двополюсність. Рівноважність – здатність збалансувати свої протилежності, стати цілістним. Ми живемо, поки цілеспрямовано і невпинно рухаємося вперед і розвиваємося. У своєму серці, як і ядрі атома, маємо позитивний заряд людини – совість. Якщо це не так, то не залишив би на Смарагдовій скрижалі Тот, славетний Бог стародавнього Єгипту надпис «Що зверху, то і знизу», підтверджуючи єдність Мікрокосму та Макрокосму. Якщо це не так, то не було б і напису над Дельфійським храмом: «Пізнай самого себе – і ти пізнаєш Всесвіт і Богів».