Фасилітація (від англ. facilitate — допомога, полегшення). Фасилітація — це тип педагогічної взаємодії, за якої головною метою діяльності педагога стає створення сприятливих умов для саморозвитку та самореалізації іншого суб'єкта. Функція фасилітації - об'єднувати тих, хто вчить, і тих, хто навчається. Учасники навчально-виховного процесу усвідомлюють і поважають права одне одного, вбачають одне в одному партнерів.
Традиційне навчання - учитель передає готові знання, дає інструкцію, як виконати завдання, очікує від учня правильної відповіді, перевіряє знання. Фасилітативне навчання – учитель-транслятор знань, він передає знання і вчить навчатися. Учні самостійно планують свою роботу, опрацьовують джерела знань, оцінюють їхню корисність, творчо мислять. Право на помилку є нормальним, адже воно заохочує до об'єктивної самооцінки.
Фасилітатор:організовує процес, залучає учасників і структурує роботу групи так, щоб, використовуючи повний потенціал, разом досягнути цілі;створює середовище, простори (де, наприклад, навчаються) та налагоджує процес групової взаємодії, але не обов’язково є джерелом знання, ідей. Інсайти пізнання генеруються в процесі – через взаємодію учасників (колективна мудрість), їхню креативність;найкращі фасилітатори слідкують за завданнями і відчуттями учасників, взаємозв’язками (і робота зроблена, і люди щасливі);має вірити, що група може досягнути бажаного результату;є експертом із методів групової взаємодії. Фасилітатор не визначає, чи група прийшла до правильного розв’язання проблеми. Він лише провідник у процесі розв’язання проблеми. За процес навчання відповідають усі – й учні, і вчителі, і батьки. Внесок учителя в тому, щоби створити сприятливе освітнє середовище для всіх.
Відмінність від традиційного підходу: Традиційна робота з групою Фасилітаційний підхід. Ті, хто швидше міркують і активніше висловлюються, узурпують більшу частину часу. Беруть участь усі в групіЗапитання сприймаються як виклики, ніби людина сказала чи зробила щось неправильно. Запитання – це основа зацікавленості, учасники заохочують одне одного, щоби пояснити суть повідомлення. Перебивають одне одного. Змога кожному висловитися. Відмінності в позиціях сприймаються як конфлікти, яких уникають чи заглушують, потім обговорюють кулуарно. Протилежні погляди не замовчуються та співіснують у межах однієї дискусії, складні питання потребують думки кожного. Учасники не слухають і не розуміють репліки одне одного, оскільки зайняті формулюванням власних. Учасники слухають одне одного, бо знають, що будуть почутіПроблему поспішають визнати розв’язаною, як тільки найшвидші знайшли відповідь. Проблема розв’язана, коли всі, кого вона стосується, зрозуміли аргументацію
Від. До. Викладання предмету, де вчитель – носій знань. Фасилітації процесу навчання (пропонує виклики, показує дорогу у світ)Центрального фокусу на вчителевіЦентрального фокусу на тому, хто навчається. Розповідання. Запитування. Класних кімнат. Просторів для навчання, навчальної спільноти. Боязні помилок. Ставлення до помилок як до можливості навчитися та виростиІндивідуальних успіхів учня. Спільних успіхів. КонкуренціїСпівпраціФокусування на навчальних результатах. Розвиток індивідуальних компетентностей, а також соціальних і емоційних навичок. Зміна ролі вчителя
Світове кафе. Пасує для уроків ,засідань, педрад, будь-яких зустрічей із багатьма питаннями, планування роботи, підведення підсумків, вирішення комплексних питань. Під час світового кафе в приміщенні має бути кілька столів. За кожним обговорюють різні теми. Кожна група має обрати одну людину, яка модеруватиме обговорення за столом і все записуватиме. Тоді відбуваються кілька періодів обговорення. Після завершення кожного, модератори переходять до інших столів (або ж лишаються на місцях і переміщуються учасники) і поновлюють обговорення з новими учасниками, коротко пояснивши попередні напрацювання. Так усі групи мають можливість обговорити всі теми, не витрачаючи багато часу. Після обговорень модератори столів презентують напрацювання перед загалом. Згодом відбувається планування подальших кроків.
Методика номінальних груп. Етапи: Генерування – написання ідей індивідуально в тиші. Коло – ділимося ідеями по одній кожний або пропускаємо, поки всі ідеї не записані на фліпчарті чи дошці. Прояснення – запитання для уточнення ідей (без критики), кластеризація. Голосування – кожен учасник обирає три ідеї. Бали рахують додаванням голосів. Обираються ідеї з найбільшою кількістю голосів.