Презентація. Філософія України другої половини ХІХ – ХХ ст

Філософія України другої половини ХІХ – ХХ ст

Олександр Потебня (1835-1891)Першим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв'язку мови і мислення. Показав що мислення формується за допомогою мови, на її основі, розкрив зв’язок мови з психікою. Засновник «психологічного напрямку» у вітчизняному мовознавствіУ слові вбачав індивідуальний творчий акт і вважав вживання слова і кожну його видозміну особливим явищем. Мова – діяльність, живий, безперервний процес творчості народу. Підкреслював високу культуру слов'ян

Памфіл Юркевич (1827 – 1874 )Вважав філософські ідеї Платона та Канта найбільш продуктивними в історії філософіїВисоко оцінював філософію Гегеля, не приймаючи його діалектики. Критикував як однобічні крайні філософські позиції як матеріалізм, так і ідеалізм: ідеалізм – за нехтування реальністю, матеріалізм – за приниження значення духовного;Поза відношенням до духовного неможливо постає людська моральність. Розробив вчення про серце, яке розглядав трояко: як центр людської тілесної організації; як центр духовної діяльності людини; як осередок морального життя людини.

Леся Українка (1871 – 1913)Виступала проти спрощених тривіальних інтерпретацій у співвідношенні релігійної віри та життєвих реалій. Закликала до усвідомлення суперечливості та безмірної складності людського ставлення до світу. Засуджувала песимістично-безнадійливі настроїКатегорично не згоджувалась із життєвою позицією без міри покірливих і терплячих людей. Проблему людини окреслювала як проблему вибору одного з декількох можливих варіантів життєвих дій. Вважала, що людина лише тоді живе справжнім життям, коли прислухається до голосу свого серця, залишається вірною собіВірила, що наука і художня інтелігенція спроможні і зобов'язані «просвічувати шляхи в прийдешнє»

Філософія в україні в20-90 рр. ХХ ст.«розмитість», «розчинність» в пануючій марксистсько-ленінський філософії, з єдиним світоглядом, з єдиними завданнями, єдиними вимогами. Філософія перетворилась у служницю політики і офіційної ідеологіїТоталітарне мислення. Збереження української національної культури, «коренізація» 30-ті р. – наступ на філософію. «розстріляне відродження»1944 р.- відкрито філософський факультет у Київському університеті1946 р.- створено інститут філософії АН УРСР1950 р. – інститут підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук (з кафедрою філософії) при КДУ ім. Шевченка1958 р. – «друге відродження філософії» Павло Копнін створює філософську школу.

Філософська думка в українській діаспоріволодимир вінниченко (1880-1951) мислитель, письменник, публіцист, політичний і громадський діяч. Центральні теми творчості пов'язані з боротьбою за державність України, з проблемами морально-естетичного характеру, суспільного розвитку, сенсу цивілізації. В його творах звучить ідея єднання людини з природою. Відстоював національну незалежність України, її демократичний розвиток. Засуджував будь-які форми насильницької централізації, панування одного народу над іншим. Майбутнє України пов'язував з федерацією, яка повинна будуватися на засадах самостійності Етичні погляди ґрунтуються на ідеях людської гідності, заперечення примусових обов'язків над людиною. Засновник світоглядної позиції «конкордизм» (згода) людина повинна жити у «згоді» з собою, природою, з людьми, з нацією

Вячеслав липинський (1882-1931 рр) Історик, соціолог, публіцист, політик. Центральні теми –національні та державотворчі питання. Обстоював ідеї єдності, гармонізації суспільних відносин, віддаючи перевагу творчим силам над революційними. Розглядав націю як єдність усіх мешканців даної Землі і всіх громадян даної держави, всіх племен, мов, вір. Нація – єдність духовна, культурно-історична. У державотворчій концепції притримується ідеї українського монархізму: Український Гетьман – монарх, не повинен вибиратися народом, а отримувати владу у спадковість. Монарх повинен спиратися на аристократію. Вважав що відсутність абсолютної монархії не дала змогу створити в Україні власну державність

Дмитро донцов (1883-1979)Ідеолог українського націоналізму. Виступав проти будь-яких проявів примиренства з Росією, закликав до повного розриву з нею. Основним ідеалом нації вважав політичний державний сепаратизм. Національна ідеологія повинна стати основною у світогляді українського народу. Національна ідея повинна стати справою провідної верстви «активної меншості» (еліти)Нація – самодостатня цінність. Держава повинна стати її гарантом, захистом нації. Нація творить державу, а не навпаки: «через націю до держави», нація є єдиним суб'єктом історії та культури.

Дмитро чижевський (1894-1977)Український мислитель, дослідник проблем культури, історик української філософії, літератури, славістики. Досліджує вплив німецької філософії на слов'янську науку, культуру. Аналізує творчість Г. Сковороди, М. Гоголя, Ф. Достоєвського. Вперше застосовує понятійний апарат і методи європейської науки до історії української культури, трактує українську культуру в контексті європейського культурного процесу, відкриває для світової науки надбання українського бароко. Головним об'єктом його досліджень була історія літератури. Досліджуючи історію людської думки звертає увагу, що в ній існують два різних погляди на проблему національності: раціоналістичний і романтичний. Прихильник романтичного підходу, який не призводить до національної винятковості та національного засліплення