Презентація "Філософські ідеї М. Гайдеґґера"

Філософські ідеї М. Гайдеггера Роботу виконала: Гавгун Діана,учениця 11 класу НВК «Школи-гімназії» Шептицьких»Керівник: Степанов Андрій Олександрович, НВК «Школа-гімназія» Шептицьких»

Біографія. М. Хайдеггер народився в містечку Месскірхе на південному заході Німеччини, в небагатій католицькій сім'ї ремісника та селянки. Навчався в гімназіях в Констанці та Фрайбурзі (1903-06рр). Восени 1909 р вступив на теологічний факультет Фрайбурзького університету, планував прийняти постриження в єзуїтському монастирі, проте проблеми з серцем, а можливо і релігійні сумніви змусили Мартіна вибрати інший життєвий шлях. Тоді, в 1911 р. М. переходить на філософський факультет, і захистивши дві дисертації, закінчує його у 1915 році. У 1914 р. визнаний непридатним до військової служби через неврастенію та хворобу серця, тому на час війни залишався ландштурмістом і в бойових діях участі не брав. З 1915 року працював приват-доцентом на теологічному факультеті Фрайбурзького університету, того ж року одружився на Ельфріді Петрі - своїй першій студентці, лютеранці прусського походження, чим об'єктивно розриває відносини з католицькою церквою, проте і надалі вважає себе католиком. 1922 р. завдяки своєму наставнику Е. Гуссерлю отримує місце в Марбурзькому університеті. В Марбурзі Хайдеггер отримує широку популярність. Натхненний настроєм студентів, що пройшли війну, він критикує “нудні правила і догми”, подібно Ніцше, Шопенгауеру і К'єркегору. 1927 р. пише трактат «Буття і час» , цікаво, що в період написання цієї праці Х. вважав за краще називати себе не філософом, а «християнським теологом». У 1928 році повертається у Фрайбурзький університет, з приходом нацистської влади займає місце ректора, що до цих пір належало Гуссерлю. Бере участь у політичній діяльності, залишається членом НСДАП до самого закінчення Другої світової війни. У 1944 році Х. покликаний в фольксштурм. У квітні 1945 року територія піддається денацифікації, а М. судять за підтримку нац.режиму, через що усувається від викладання до 1951 р, проте вже наприкінці 40-х років його доповіді знову стають регулярними та набувають популярності, тому в 1951 р. його професорське звання відновлене. До кінця життя Х. здобуває визнання і отримує звання почесного професора. 26 травня 1976 року помирає. Похований у рідному м. Месскірхе, де посмертно був визнаний почесним громадянином.

Буття та час. Буття та час — свого роду magnum opus М. Хайдеггера, визнаний однією із знакових праць XX століття, що суттєво вплинула на екзистенціалізм, феноменологію, а також на герменевтику і деконструкцію. Натхненний працями Франца Брентано та Едмунда Гуссерля (якому М. і присвятив свій трактат), Х. використовує феноменологічний метод для вивчення питань буття, проте його погляд все ж помітно відрізняється від погляду його попередників. В Sein und Zeit Х. буквально споглядає на Буття через призму Часу (Zeit) та Тимчасовості (Zeitlichkeit), що ділить саме поняття Буття на такі терміни як Dasein(дослівно: Тут-Буття, Ось-Буття, Присутність), In-der-Welt-sein (Буття-у-світі, Присутність у Світі) та In-Sein, або Das In-Sein als solches (знаходження в бутті, або дослівно В-Бутті, В-Бутті як таке). Перша частина праці — це підготовчий фундаментальний аналіз Присутності, у ньому Х. інтерпретує Тут-Буття (Dasein) на Тимчасовість (Zeitlichkeit), чим розкриває зміст певної єдності між ними і самого Часу з Буттям. Простіше кажучи, у ній М. розглядає саму сутність Буття, ознайомлює нас з авторською термінологією, аналізує Присутність (Тут-Буття, Dasein) . Друга частина описує Dasein і Zeitlichkeit як цілісну картину, аналізує питання Тимчасовості і Повсякденності, Тимчасовості та Історичності, а також Тимчасовості та Внутрішньотимчасовості як джерело концепції часу. Саме друга частина відрізняється рисами феноменологічної деструкції, приводить нас до певного висновку (див. структурно-логічну схему).

Відмінність феноменології Гуссерля та Хайдеггера. Безумовно, феноменологія як течія почалась з тезису Е. Гуссерля "Назад до речей!", що закликав нас звернутись до первісного досвіду, до чистого, "трансцендентального Я", яке позбавлене всякого змісту, а відповідно не підлягає опису. Тому оцінити вклад Гуссерля в феноменологію як таку неможливо, адже відповідно вся її сутність вкладена у фразу вище. При цьому можна сказати, що більший вплив на феноменологію як метод дослідження мав саме М. Хайдеггер, оскільки саме він знайшов точку опори цього методу — екзистенцію. Х. блискуче визначив поняття "бути", тим самим вирішивши питання своєї праці, але при цьому відійшов від основної мети феноменології — пізнання сутностей.Є принципове протиріччя між філософією Гуссерля і Хайдеггера, яке нас особливо займає в світі вивчення мислення. Воно полягає в тому, що Хайдеггер досліджував можливість мислення бути в світі, і цей світ багато в чому наповнює мислення своїм змістом: якщо розуміння передує знанню, значить будь-яке знання всередині сфери розуміння і пізнання сутностей не дає нам несподіваних результатів. Тобто і пізнання ніякого немає. За Гуссерлем ж ми повинні прагнути пізнати сутність багатогранно і найбільш автономно від нас: «назад до речей» - кажучи словами Гуссерля. Хайдеггер лише натякає на можливість іншого буття через випадання з часу, але саме «інше» буття займало Гуссерля. На його думку, вивчення будь-якої сутності - це процес ірреальний, відмінний від звичайного сприйняття світу. Реальність сама по собі цілісна, але не дає просто так вивчати свої частини. В цьому і полягає цінність феноменологічного методу.

Відповідно до позиції Гуссерля, феноменологія є вченням про сутності і їхні стосунки, які досягаються формами нечуттєвого пізнання або інтуїцією. Така феноменологія виявляє апріорні істини, що лежать в основі будь-якого явища. Реалістична феноменологія не заперечує того, що речі (їх властивості та існування) залежать від свідомості. Незважаючи на те, що феноменологія Гуссерля вплинула на розвиток реалістичної феноменології, в кінцевому підсумку, вона отримала форму ідеалізму. Мартін Хайдеггер не приймає феноменологію Гуссерля в її трансцендентальній і ідеалістичній формі. Він розвиває своє власне розуміння феноменології виходячи з вчення про буття. Він розглядає феноменологію як метод онтології, вчення Буття про буття. Хайдеггер говорить про феноменологію людського буття (Dasein). Людське буття або існування таке, що воно розуміє своє власне буття і одночасно буття інших сутностей. Мета Буття і Часу Хайдеггера полягає в описі того, як людське буття має справу зі смислами свого власного буття. Питання про сенс буття розкривається через людське буття, при якому і можливе саме питання про сенс.

Хайдеггер зробив вагомий внесок в розвиток філософії, ним надалі надихались Джорджо Агамбен, Ханна Арендт, Ален Бадью, Жан Бофре, Х.-Г. Гадамер, Дерріда, Дельоз, Жан-Люк Нансі, Олександр Дугін, Маркузе, Мерло-Понті, Карл Ранер, Жан-Поль Сартр, Петер Слотердайк, Мішель Фуко. Саме він створив вчення про буття як про основоположну і невизначену, але всім причетну стихію світобудови. Хайдеггер є одним з найвидатніших представників німецького екзистенціалізму.

Дякую за увагу!