Презентація "Формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури"

Формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури

В інформаційному суспільстві фахівець повинен уміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести діалоги, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції. Від багатства словникового запасу, рівня культури мови і техніки мовлення значною мірою залежить професійна майстерність, імідж та успіх особистості. Будь-яка професійна діяльність потребує певних мовнокомунікативних умінь. Уже на етапі працевлаштування необхідно вміти складати резюме, спілкуватися, використовуючи телефон, смартфон, писати електронні повідомлення і листи, брати участь у співбесіді, заповнювати бланки. Згодом потрібними стають уміння оформляти ділову документацію, виступати з повідомленням чи доповіддю, укладати угоди, обговорювати контракти, надавати й отримувати зворотну інформацію.

Сьогодні перед учителем української мови та літератури стоїть чітка вимога:сприяти формуванню особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мисленням та володіє вміннями й навичками вільно користуватися засобами мови й стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

«Мовна культура людини – це дзеркало його духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, хвилювань є краса і велич рідного слова.» В. Сухомлинський

У сучасній педагогіці поруч з питаннями «компетенція» та «компетентність» часто вживають терміни «комунікативна», «мовна», «мовленнєва». Тлумачний словник подає вельми схожі трактування цих понять: Компетенція – це добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи. Компетентний – це той. Який має достатні знання в будь-якій галузі, добре обізнаний, тямущий; має певні повноваження, повноправний.

Схожість у визначеннях не є випадковою, адже ці поняття походять від одного джерела:competentia – узгодженість, відповідність, аcompeto – відповідати, бути тямущим. Однак поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень», «компетентність» пов’язується з обізнаністю, кваліфікованістю. Сьогодні, на жаль, відбувається знецінення безпосереднього живого спілкування. Тому формуванню комунікативної компетентності особистості слід приділяти велику увагу.

Комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, яка включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації. Комунікативна компетенція – сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах із різними людьми , а також уміння їх ефективно застосовувати у конкретному спілкуванні в ролі адресанта й адресата.

!!! Необхідно пам’ятати: метою вивчення української мови є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного й необхідного обсягу знань, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.

Формуючи комунікативну компетентність учнів, варто керуватися певними принципами:головним є не предмет, якому навчаю, а особистість, яку формую;кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів;кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:формування в учнів мотивації вивчення мови;забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма);

формування комунікативних умінь;формування потреби в самопізнанні, самореалізації, самовдосконаленні;виховання свідомої особистості з громадянською позицією, здатної до толерантності у спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті.

Формуючи комунікативну компетенцію учнів, доцільно:створювати проблемні ситуації, що вимагають від учнів активності, виявлення та пояснення розбіжностей між фактами;допомагати учням оволодіти найбільш ефективними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчати їх вчитися;відомо : насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує знання на практиці;у процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини;навчати так, щоб учень розумів, що це є для нього життєвою необхідністю.

Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури варто використовувати можливості продуктивного навчання:обговорення теми уроку, необхідності вивчення матеріалу;формування учнями власної точки зору;розвиток культури мовлення;можливість для безпосереднього спілкування;адекватне ставлення до критики;стимулювання критичного ставлення до себе;вміння адаптуватися в мовному середовищі.

На початковому етапі уроку доречними будуть такі форми роботи, які сприяють актуалізації опорних знань і налаштовують на роботу:асоціювання; припущення на основі малюнків;теоретична розминка;лексична хвилинка. Якщо на початку уроку визначаються цілі та ставляться проблемні завдання, то на основному етапі застосовуються такі прийоми в роботі, які дозволили б із мінімуму витраченого часу отримати максимум результатів (відповідей, навичок):робота в групах;читання з маркуванням тексту;завдання на встановлення відповідності;метод дослідження та інші.

На завершальному етапі уроку учні мають можливість обмінятися думками, висловити власні враження, оцінити роботу. Варто використовувати такі прийоми:«незакінчене речення»;твір-п’ятихвилинка;міні-тест. Інтерактивні методи навчання теж доцільно використовувати:«клоуз-тест»;«метод помилок»;«бліц-турнір»;«скарбниця слова»;«розумне перо»;«острів скарбів» та інші.

«Клоуз-тест»Це експрес-тест перевірки засвоєння учнями матеріалу. Проводиться в швидкому темпі. Приклад: Клоуз-тест «Дієприслівник»1. Дієприслівник – це ________________________2. У реченні найчастіше буває _________________3. Відповідає на запитання ____________________4. Має морфологічні ознаки ___________________5. Дієприслівник, поєднуючись із залежними словами, утворює ___________________________________ .

«Метод помилок»Цей метод використовується здебільшого для закріплення матеріалу, контролю знань. Потрібно виявити і пояснити помилку в процесі колективного обговорення. Це можуть бути орфографічні, пунктуаційні, граматичні чи лексичні помилки у тексті. Завдання: визначте види помилок, відредагуйте і запишіть витравлені речення.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Так було. Так треба. У перукарні стало ще більш просторніше й затишніше. У перукарні стало більш просторо та затишно. Ми дуже близько наблизились до дверей. Ми дуже близько підійшли до дверей. Звістку учень сприйняв рівнодушно. Звістку учень сприйняв байдуже. Завдяки хворобі вона відстала по математиці. Через хворобу вона не встигала з математики. Магазин працює круглосуточно. Магазин працює цілодобово.

«Бліц-турнір»

«Вільне письмо»Дана форма роботи допомагає зібрати докупи свої думки через їх записування буз зупинки. Стратегію «Вільне письмо» варто використовувати на етапі усвідомлення матеріалу. Наприклад, написати етюд «Зима у Львові», використовуючи прислівники, що пишуться разом, окремо, через дефіс.

«Скарбниця слова»Це різновид творчої роботи, що сприяє розвиткові комунікативних та креативних здібностей учнів. Пропонується школярам стати авторами афоризмів й продовжити думку. Цей прийом допомагає долати стереотипи, правильно висловлюватися щодо запропонованих тем, порівнювати з іншими судженнями. Наприклад:

«Карусель»Цей інтерактивний метод найбільш ефективний для одночасного введення всіх учасників в активну роботу. Таку технологію застосовують:для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій:для пошуку інформації з якої-небудь теми;для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термінів);для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Організація роботи. Розставляють стільці для учнів у два кола. Школярі, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухоме: за сигналом учителя всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і зупиняються перед новим. Мета – пройти все коло, виконуючи завдання. Учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної: триває обмін думками між учнями.

«Зміни позицію»Цей інтерактивний метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями (щоб продемонструвати розмаїття поглядів) , а також після опанування учнями певної інформації й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її вирішення. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї (правильної) відповіді. Розглядаючи протилежні позиції стосовно дискусійної проблеми, учні:ознайомляться з альтернативними поглядами;прогнозують, які наслідки матимуть індивідуальні позиції і рішення для суспільства, для окремих людей;на практиці використовують уміння захищати власну позицію;навчаються слухати інших;отримують додаткові знання з певної теми.

Організація роботи1. Вчитель пропонує учням дискусійне питання і просить визначити власну позицію щодо нього. Розміщує таблиці у протилежних кутках кімнати.2. На одній написано «погоджуюсь», на іншій – «не погоджуюсь».3. Або вчитель пропонує три позиції:4. Учні займають своє місце біля однієї з таблиць.5. Учасники обговорюють свою позицію.6. Якщо хтось змінив свою думку, то переходить, коментуючи причину.

Уроки української мови та літератури потрібно будувати так , щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно володіли і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, розвивали культуру мовлення.

Навики ефективної комунікації Гра словами

Творення тексту

Метод сфокусованої бесіди

О -------------- збір фактів, сенсорні відчуття, інформаційні даніР -------------- власні відчуття, реакції, асоціації, емоції, образиІ -------------- хто і що думає, аналіз, у чому важливість, сенс, які наслідки. П -------------- рішення, дії, майбутні напрямки, наступні кроки

Універсальний принцип такий:хоч би якою була ваша мета в роботі з тією чи іншою групою учнів, у вашому арсеналі завжди є як мінімум 4 ключові кроки до її досягнення. Навіть якщо вам потрібно вирішити надто просте питання, то кілька способів краще, ніж один. Усередині кожної людини є сили, що дрімають , які здатні здивувати її саму, здатні перевернути життя, варто їх лише підняти з надр і запустити в дію.