Презентація "Франція у ХІ–ХV ст. Столітня війна"

Франція у ХІ–ХV ст. Столітня війна

Феодальна роздробленість у Франції. Прихід до влади Капетингів. У Середньовіччі існували спроби створити державу, яка могла би зрівнятися за могутністю з Римською імперією. Одним з найвідоміших лідерів був Карл Великий, який об'єднав більшість християнського світу і став імператором. Однак, його імперія не мала чіткої адміністративної системи, і влада залежала від особистої лояльності до правителя. Якщо король був сильним і мудрим, він здобував повагу і підкорення, але слабкий король ледве тримав владу. Після поділу Вердену, королівська влада у Франції значно послабилася. Головною причиною цього було зростання впливу великих феодалів, таких як герцоги Нормандії, Бургундії, Аквітанії, чиї земельні володіння та кількість підданих значно перевищували королівські. Хоча ці феодали залишалися формально підвладними королю, вони часто діяли незалежно завдяки своїй міці і владі. Проте, навіть наймогутніші серед них не осмілювалися відкрито виступати проти королівської влади, яка вважалася божественною. Під час коронації королів проголошували заступниками Бога на землі. Король мав також власні земельні володіння, відомі як королівський домен. У Франції цей домен, розташований у герцогстві Іль-де-Франс, був оточений територіями інших феодалів.

Феодальна роздробленість — політичний стан середньовічних держав, заякого вони складалися з низки фактично незалежних феодальних володінь. Після Карла Великого його нащадки, як і Меровінги до них, здебільшого були лише номінальними правителями Франції. Згодом їх змінила нова династія Капетингів, яка прославилася з 987 по 1328 рік. Засновником цієї династії став Гуго Капет (987–996). Спочатку Капетинги були не більш значущими, ніж інші феодали, які іноді вдавалися до повстань; король у той час вважався лише "першим серед рівних". З часом Капетинги поступово здобули контроль над непокірними васалами та зміцнили королівську владу. У цій боротьбі королям на допомогу прийшли представники третього стану - селяни, ремісники та купці. Вони потерпали від постійних воєн між феодалами, тому підтримували ідею сильної централізованої влади. Також середні та малі феодали, а також лицарі, бачили в королі захисника від свавілля великих землевласників. Церква теж виступала проти безглуздих міжусобних воєн, що призводили до великих людських втрат, тому підтримувала королівську владу. Сучасний пам’ятник Анні Ярославні — доньці князя Ярослава Мудрого, яка булакоролевою Франції у 1051-1060 рр. Підготуйте коротку письмову довідку про життя Анни Ярославни.

Правління Луї IX Святого. Французькі монархи прагнули до централізації своєї держави, аби управління здійснювалось безпосередньо з королівського центру і через єдині державні інституції. Одним з ключових правителів, який активно розвивав цю політику, був Луї IX Святий (1226–1270). Його діяльність була настільки вагомою та позитивною, що після смерті він був канонізований Церквою, а його правління залишилося в історії як епоха ідеальної справедливості. Луї IX прагнув до того, щоб його закони діяли однаково по всій країні. Для цього було створено вищий судовий орган – Паризький парламент (від французького слова "parler", що означає "говорити"). Цей орган складався з представників аристократії та юристів-експертів з римського права. Ці юристи забезпечували виконання рішень парламенту і добилися того, що кримінальні справи перейшли під юрисдикцію королівських судів, а не феодальних сеньйорів. Рішення парламенту стали обов'язковими на всій території Франції, і кожен громадянин міг звернутися туди зі своєю справою. Щоб уникнути внутрішніх війн, король заборонив їх на території своїх земель і встановив правило "40 днів короля". Згідно з цим правилом, від моменту оголошення війни до початку військових дій мало пройти 40 днів, протягом яких сторони могли звернутися до короля з проханням мирно вирішити конфлікт. Якщо згода не була досягнута, тоді розпочиналися бойові дії. Дерев’яна фігурка. Луї ІХ Святого

Луї IX ініціював створення єдиної національної валюти. Хоча він не забороняв феодалам карбувати власні монети – право на карбування мали близько 40 феодалів – він зобов'язав їх дозволити обіг своєї, королівської валюти у своїх володіннях. З часом, вища якість королівських монет сприяла витісненню місцевих валют з обігу. Для нагляду за фінансами король заснував Рахункову палату. Король Луї IX також був відомий своєю добротою та релігійністю. Він засновував притулки для потребуючих та щодня організовував обіди для голодних у своєму палаці, при цьому особисто дбав, щоб вони отримували такі ж страви, як і він сам. Луї IX був учасником Сьомого та Восьмого хрестових походів. Після невдачі у Сьомому поході та звільнення з полону, він не повернувся додому, а залишився в Палестині, де чекав на нові війська хрестоносців. Протягом трьох років у Палестині він здобув славу святого, здійснюючи паломництва, навіть босоніж та в простому одязі, до Назарета, працюючи муляром і займаючись похованням загиблих християн, які були залишені без догляду. Луї IX помер у Тунісі. Чому Луї ІХ отримав прізвисько «Святий»?

Правління Філіпа IV Красивого. Генеральні штати. Під час правління Філіпа IV Красивого, онука Луї IX, відбулося завершення процесу об'єднання Франції. На кшталт своїх попередників із династії Капетингів, Філіп прагнув посилення монархічної влади та розширення королівських земель, здійснивши контроль над 3/4 територій країни до кінця свого правління. Філіп IV, на відміну від свого діда, менше дбав про моральні питання, особливо у фінансових справах. Його інтереси привели його до Фландрії, одного з найбагатших регіонів Європи, де у містах Гент, Брюґґе та Іпр виготовлялися високоякісні шерстяні тканини, що приносили значні прибутки. Попри намагання підпорядкувати цей регіон, французькі лицарі зазнали поразки від місцевого ополчення у битві при Куртре 11 липня 1302 року. Однак пізніше Філіпу все ж вдалося анексувати частину Західної Фландрії. Філіп ІV Красивий. Худ. Жан Луї Безар,ХІХ ст.

Філіп IV зіткнувся з фінансовими труднощами через високі витрати на війну, що ледь не призвели до банкрутства королівського двору. Він здійснював різні заходи для поповнення скарбниці: брав позики у міст і не повертав їх, виганяв євреїв та ломбардських банкірів, конфіскуючи їхні кошти, а потім знову дозволяв їм повертатися за певну плату; в монетах королівства зменшувалася кількість золота; селян у королівських землях змушували купувати свою свободу. Філіп також намагався ввести постійний податок для духовенства, що викликало опір Папи Римського Боніфація VIII, який категорично заборонив церковним служителям сплачувати податки до державної казни. У відповідь на це Філіп IV скликав Генеральні штати у 1302 році – це було перше таке зібрання в історії Франції, де обговорювалася суперечка між королем та Папою. Битва при Куртре (сучасне зображення)

Генеральні штати — станово-представницький орган у Франції, вперше скликаний у 1302 р. королем Філіпом IV Красивим, щоб здобути додаткову підтримку своїх рішень. Початково головним завданням Генеральних штатів було вирішення фінансових питань. Зібрані Філіпом IV Генеральні штати одностайно висловилися проти втручання папи у внутрішні справи королівства. Здобувши підтримку, Філіп IV сам почав встрявати у церковні справи. Під його тиском французького архієпископа обрали новим папою під іменем Климента V. За наполяганням Філіпа IV він переніс свою резиденцію з Рима до міста Авіньйон у Франції. Ця подія розпочала 70-річний період (1309–1378) Авіньйонського полону пап, які опинилися під контролем французьких королів. Розкрийте зміст терміна «станово-представницький орган».

У 1328 році Карл IV Красивий, король Франції, помер без спадкоємців, що призвело до передачі королівської влади його двоюрідному брату Філіпу VI Валуа. Проте Едвард III, король Англії та онук Карла, не погодився з цим рішенням і претендував на французький престол. В результаті конфлікту між Едвардом III та Філіпом VI почалася велика військова конфронтація. Ця війна, яка тривала з 1337 по 1453 рік і відома як Столітня війна, була серією періодичних боїв, що проходили не безперервно, а у вигляді окремих епізодів. Вона почалася з серії морських нападів французів і англійців на ворожі узбережжя, після чого французький флот зазнав поразки в битві при Слейсі. Внаслідок цього англійські війська здійснили вторгнення у Францію. У 1346 році відбулася битва при Кресі, де англійські сили розгромили французьке військо. Вкажіть території, які перейшли під владу англійців на другому етапі Столітньої війни.

Згодом Едвард III змінив тактику, фокусуючись на захопленні ключових міст і проведенні рейдів углиб Франції, що супроводжувалося грабунками та завоюванням великих трофеїв. Війна перетворилася на тривалу боротьбу, в якій сторони намагалися виснажити один одного. Під час однієї з битв Столітньої війни французький король потрапив у полон до англійців, що призвело до великого безладу у Франції. Різні політичні групи намагалися захопити владу в країні, загострюючи внутрішню кризу. Селяни, на яких був основний тягар війни, були змушені виконувати роботи з фортифікації замків, що стало останньою краплею терпіння. У травні 1358 року вони підняли повстання біля Парижа, яке швидко поширилося і отримало назву Жакерія, оскільки селян презирливо називали "жаками". Повстання було жорстоко придушене після зрадницького вбивства його лідерів. Після цих подій Франція з великими труднощами почала відновлювати свою міць. У 1360 році Дофін Шарль, французький принц, уклав мирну угоду з Англією. За цією угодою майже третина французьких земель перейшла під контроль Англії, в обмін на що англійський король відмовився від претензій на французький трон. Французький король залишився в полоні та помер у Англії. Едвард IІІ. Малюнок Ґ. Турнера. Що стало причиною Столітньої війни?

Другий етап Столітньої війни. Дофін Шарль коронувався і став королем Шарлем V Мудрим. Він зумів упорядкувати і переозброїти армію. У 1369 р. бойові дії між Англією та Францією відновилися. Цього разу перевага була на боці французів. Під командуванням талановитого полководця Бертрана дю Геклена вони майже повністю визволили територію Франції. У цей період змінився характер війни: із війни між благородними лицарями, що воювали за славу, сеньйорів і прекрасних дам, вона перетворилася на війну між державами і народами. Смерть Шарля V Мудрого спричинила боротьбу за владу у Франції. Цим вирішили скористатися англійці, які поновили війну. Восени 1415 р. англійська армія на чолі з королем Генрі V висадилася на французькому узбережжі. У битві при Азенкурі вона знову розгромила французів. Англійці вступили до Парижа. 1420 р. Франція та Англія ставали єдиним королівством, а англійський король Генрі V оголошувався спадкоємцем французького престолу. Позбавлений права престолонаслідування дофін Шарль не визнав договору і втік на південь Франції, де ще залишалися його прихильники. Знову спалахнула війна. Перешкодою на шляху англійців до повного підкорення країни стала фортеця Орлеан, яку вони взяли в облогу 1428 р. Хоча захисників твердині було значно більше, ніж англійців, вони мало вірили в перемогу. Збірний образ воїнів Столітньоївійни (сучасне зображення)Якими були наслідки битви при Азенкурі?

Жанна д’Арк. Завершення Столітньої війни. У березні 1429 р. до двору дофіна Шарля, проголошеного Шарлем VII, прибула дівчина у чоловічому одязі. Вона називала себе Жанною і стверджувала, що прийшла, аби визволити Орлеан, вигнати англійців із Франції та коронувати дофіна. Про це їй повідомили святі та ангели, що з’являлися їй у видіннях. Жанну д’Арк допустили до армії. Солдати і прості люди бачили у ній знаряддя Бога, що приведе їх до спасіння. За 7 днів французька армія зняла облогу з Орлеана і здійснила рейд до Реймса — міста, де традиційно відбувалася коронація французьких королів. Коронація Шарля в Реймсі перетворила дофіна в очах французів на законного короля, а боротьба за свого правителя у свідомості тодішніх людей — це боротьба за власну країну. Після коронації Шарль VII із насторогою і підозрою ставився до зростаючої популярності «Орлеанської діви», боячись, що вона може затьмарити його. Тому король та його оточення намагалися якось її позбутися. Жанні доручали незначні, але ризиковані воєнні операції; під час однієї з них вона потрапила в полон до союзників англійців. Шарль VII нічого не зробив, щоб урятувати Жанну. Її визнали відьмою і спалили на площі в Руані. Хоча Жанна й загинула, розпочата нею справа мала позитивні наслідки. У 1436 р. французький король Шарль VII вступив до Парижа, а до 1453 р. всю територію Франції, крім міста Кале, було визволено від англійців. Столітня війна завершилася. Жанна д’Арк вступає до Орлеана. Худ. Ан-Жак Шерер

Наслідки Столітньої війни були неоднозначними: Розорення Франції, людські втрати — до 50% населення країни; Формування централізованої системи збору податків та єдиної постійної армії у Франції; Зміцнення королівської влади та збільшення політичного впливу правлячої династії Валуа; Англія була змушена відмовитися від територіальних претензій; В обох країнах війна викликала у населення почуття єдності. Французи та англійці усвідомили, що вони є народами з власною мовою, традиціями та територіями. Жанна д’Арк перед стратою(сучасне зображення)

Висновки. За часів правління Луї IX Франція зміцніла як єдина держава і досягла свого економічного розквіту. Недарма сучасники називали добу Луї IX «золотим віком» в історії країни. Від початку XII ст. до часів Філіпа IV тривав процес збирання земель Франції під однією короною. Унаслідок об’єднання держави у Франції на початку XІV ст. встановилася станова монархія — централізована держава, у якій король правив, спираючись на збори представників станів. Столітня війна — серія військових конфліктів між Англією та Францією, що тривала упродовж 1337–1453 рр. Головною причиною цієї війни стала складність та заплутаність феодальних відносин між правителями цих двох держав. Мирного договору воюючі сторони так і не уклали, проте програла у цій війні все-таки Англія, яка була змушена відмовитися від територіальних зазіхань на континенті.