Презентація "Г.К.Андерсен"

Ганс Крістіан Андерсен1805 - 1875

Моє життя - справжня казка, багате подіями, прекрасне! Якби в ту пору, коли я бідною, безпорадною дитиною пустився по білому світу, мене зустріла б на шляху могутня фея та сказала: «Обери собі шлях і справу життя, і я згідно з твоїми дарами і в міру розумної можливості буду охороняти і направляти тебе!» - то й тоді моє життя не стало б кращим, щасливішим і більш радісним. Г. К. Андерсен

Дитинство. Його батько, Ганс Андерсен— був бідним шевцем, мати Ганна Марі Андерсдаттер— прачкою (вона походила з бідної сім'ї, в дитинстві мусила жебракувати). Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 року в Оденсе — місті на данському острові Фюн. Хоча батьки Ганса були постійно зайняті важкою працею, вони оточили свого сина великою любов'ю та турботою. У нього завжди були цікаві іграшки, які майстрував йому батько. Він і прищепив сину любов до книг: вечорами читав вголос Біблію, історичні романи, новели та оповідання. Та й від своєї матері Ганс почув чимало народних переказів і пісень. Будинок де народився Ганс Крістіан Андерсен. Нині там існує його музей.

Навчання. Ходив до школи для бідняків — здобувати початкову освіту. Там викладали тільки Закон Божий, письмо і арифметику. Андерсен не любив учитися: уроків майже не готував, учитель часто бив його по пальцях, аж ті розпухали. З великим задоволенням він розповідав друзям вигадані історії, героєм яких був сам. Звичайно ж, цим історіям ніхто не вірив. Відтак Ганс доволі пізно навчився читати і писати — лише до 10 років. Пізніше перевели його в благодійну школу, де фізичні покарання не практикувалися. Одного разу дівчинка Сара подарувала йому білу троянду. Хлопець був враже ний таким проявом уваги, що ця подія врізалась на все життя у його пам’ять. І цю троянду Андерсен згадує в багатьох казках.

ЮНІСТЬУ 1819 році, заробивши трохи грошей і купивши перші чоботи, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Завдяки своїм опікунам та покровителям він вивчав літературу, данську, німецьку і латинську мови, відвідував уроки у балетній школі. Упродовж року в Копенгагені Ганс Крістіан намагався потрапити до театру. Спершу він прийшов додому до відомої співачки і, від хвилювання заливаючись сльозами, просив її влаштувати його в театр. Вона обіцяла все влаштувати, щоб тільки відв'язатися від настирливого дивного довготелесого підлітка, але, звісно, не виконала своєї обіцянки. Набагато пізніше вона скаже Андерсену, що просто сприйняла тоді його за божевільного.

Ганс Крістіан був довготелесим підлітком з видовженими й тонкими кінцівками, шиєю і таким же довгим носом, він був свого роду життєвим аналогом Гидкого Каченяти. Але завдяки чудовому сопрано і його проханням, а також із жалю, Ганса Крістіана, незважаючи на неефектну зовнішність, прийняли до Королівського театру, де він грав другорядні ролі. Але з часом його все менше й менше залучали до вистав, відтак почалася вікова ломка голосу і його звільнили. Після того, як один зі столичних акторів сказав, що з Андерсена актора не вийде, з мрією про сцену йому довелося розлучитися. Натомість інші колеги з театру говорили, що вважають Андерсена поетом. Сприйнявши цю пропозицію близько до серця, він починає писати

Зневірений і живучи голодно, Ганс Крістіан вирішив написати п'єсу в п'яти актах «Сонце ельфів» і написав листа королю, переконавши дати гроші на її видання. До цієї книги входили й вірші. Книгу надрукували, але ніхто її не купував, тож її довелося використати як обгортку. Ганс Крістіан не втрачав надії та запропонував театру поставити виставу за його п'єсою. Йому відмовили з приписом «з огляду на повну відсутність досвіду в автора й автор узагалі безграмотний».І у 1822 році юнак відправився в містечко Слагельсе і був зарахований до другого класу латинської гімназії. Тож тепер довелося знову сідати за парту: у 17 років він став другокласником, але до кінця життя так і писав з помилками. Бідував: ходив у лахмітті, підошви підв'язував мотузками, щоб взуття трималося купи. Винаймав куточок у найбіднішому районі міста. Господиня з жалю щоранку наливала йому кави й давала шматок булки. На довгі місяці це стало його їжею. Писав п'єси, водевілі, вірші, казки, які волів називати оповіданнями

У 1826—1827 роках були опубліковані перші вірші Андерсена («Вечір», «Присмертне дитя»), які отримали позитивний відгук критики, а автор замріяв поступити ще до столичного університету. У 1828 році Ганс Крістіан Андерсен вступив до Копенгагенського університету й по закінченні склав два іспити на звання кандидата філософії. Заняття в університеті він поєднував з діяльністю дописувача та сценариста (бо вважав, що мав досвід в театральних трупах). Написаний ним водевіль, зацікавив режисерів і був поставлений в Королівському театрі. Тоді ж ним була написана й перша романтична проза. На отримані гонорари Ганс Андерсен вирушив до Німеччини, де познайомився з кількома цікавими людьми і написав чимало нарисів-творів під враженням від поїздки. Відтоді він безперервно подорожував і був за кордоном 29 разів, а також близько десяти років прожив за межами Данії. Андерсен познайомився з багатьма письменниками і діячами мистецтв. У Парижі -з Генріхом Гейне. В Англії зав'язалася дружба із Чарльзом Дікенсом, з яким вони ще довго листуватимуться. У Франції Андерсен зблизився з Віктором Гюго, познайомився з Оноре де Бальзаком і Олександром Дюма. На його вірші написали романси Шуман і Мендельсон.

Відтак, окрім численних уявних мандрів, за життя, Ганс Крістіан Андерсен здійснив 29 великих подорожей по світу і вже в літах повернувся у рідне місто. На його честь там влаштували феєрверк, а в школі скасували заняття. Збулося передбачення віщунки про те, що рідне місто запалить на його честь вогні.

Особисте життя Ганс Крістіан Андерсен ніколи не був одружений і не мав дітей. Через це його особисте життя обросло легендами та переказами. У 25 років юнак Андерсен закохався в сестру університетського приятеля 17-річну Ріборґ Войт. Але її брат не хотів мати такого дивака за свого родича й заявив Гансові, що вона засватана. Він так і не дізнався, що кохана ніколи не виходила заміж. Ріборґ Войт. Ганс уперше закохався ще в школі. То була дівчинка Сара, яка жаліла худорлявого з маленькими очима, величезним носом та довгими руками хлопчину. Подаровану нею троянду Андерсен зберігав впродовж усього життя.

Особисте життя 20 вересня 1843 року Андерсен написав: «Я кохаю!». Йшлося про шведську співачку Єнні Лінд. Вродлива жінка була на 15 років молодшою за Андерсена. На його освідчення відповіла, що натомість може запропонувати лише дружбу. Називала його братом. Оперна діва вийшла заміж за піаніста. Найліричніші казки Андерсена — «Русалонька», «Снігова королева», «Соловейко» — присвячені саме Єнні Лінд.Єнні Лінд

«Я заплатив за свої казки велику, непомірну ціну. Відмовився заради них від особистого щастя і проґавив той час, коли уява повинна була поступитися місцем дійсності», — писав Г. К. Андерсен у спогадах.

У 1835 році, у переддень Різдва, вийшла друком невеличка книжка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією — до кожного Різдва митець видавав нову книжку, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок для своїх родин. Усього на сьогодні відомо 158 його казок, і тільки 12 із них створено на основі традиційних фольклорних творів. Отже, поняття літературна казка якнайкраще відповідає сутності творчості цього видатного митця, який сам вигадував казкові історії.

Письменник залишив після себе величезну творчу спадщину. Але, як виявилося, ми були знайомі з нею не в повній мірі. Нещодавно була знайдена казка, яка, можливо, написана ще під час навчання Ганса у школі. Вона має назву «Сальна свічка». Знайшлася вона абсолютно випадково у архіві рідного містечка автора.

Андерсен не вважав себе дитячим письменником і сам не цінував своїх казок, але й далі писав нові й нові

Премія імені Ганса Крістіана Андерсена — міжнародна премія, яку вручають за видатний внесок у дитячу літературу найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Організована 1956 року Міжнародним комітетом з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО за рекомендацією його засновника та першого президента, видатної діячки світової дитячої літератури Йєлли Лепман. Лауреатів оголошують один раз на два роки. Премія вручається 2 квітня, в день народження Ганса Крістіана Андерсена. Для авторів дитячої літератури премія Андерсена є найпрестижнішою міжнародною нагородою. Часто її називають "Нобелівською премією для дитячої літератури". В 1967 році за ініціативою і рішенням Міжнародної ради в знак великої поваги та любові до Г. К. Андерсена 2 квітня було оголошено Міжнародним днем дитячої книги. Медаль до премії

ВШАНУВАННЯ КАЗКАРЯКопенгаген. Дюймовочка Русалочка Нью-Йорк