«Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

Сковорода — мандрівний   блогер

У мандрах філософ провів понад 20 років: зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, грав на сопілці, багато писав, хоч за своє життя не видав жодної своєї книжки.

“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися…”

Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного  дня народження.

Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання.

Вже  у 16 років вступив до КиєвоМогилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні.

Проте вищої освіти так і не отримав.

Надавав перевагу особистій духовній свободі.

А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

Популярність сьогодні

Сковорода шукав і, вочевидь, знайшов, відповіді на запитання, які ніколи не втратять актуальності: «Що таке щастя? 

І як бути щасливим?                    

Що таке благе життя?»

Фонтан Сковороди

За легендою, Григорій Савич точно знав дату своєї смерті. За переказами, 9 листопада 1794 року після обіду поет викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку і ліг спати, ніколи більше не прокинувшись.

На своїй могилі Сковорода заповів написати слова, які тепер знають усі:

«Світ ловив мене, та не спіймав».

Григорій Сковорода не лише залишив у спадок нащадкам свої твори та роздуми, але й дав рідкісний приклад життя людини, яка дозволила собі жити за покликом серця.

Застосовував принцип «вербальних оцінок» — ставив учням не бали, а писав короткий фідбек на кшталт «справжнє безглуздя» або «досить  гострий». Казав: «Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила…».

Сковорода є єдиним європейським філософом, який доводив вірність власного бачення світу всім своїм життям. Мислитель говорив, що у кожної людини в житті є своє призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху, особливої місії на землі.

За життя йому пропонували багато різних посад (намовляли його стати ченцем, пропонували посаду чиновника в Харківській губернії,), але мандрівний філософ понад усе цінував свою волю, право самому визначати своє життя, жити так, як йому до вподоби, спілкуватися з людьми різного віку та професій — це Григорій Сковорода вважав найбільшим щастям для себе.

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Сьогодні таку дитину назвали б “індиго” : окрім шкільної науки малий Григорій мав багато “гуртків” - навчався музичної грамоти та гри на інструментах, був солістом у церковному хорі.

Сковорода найбільше відомий нам своєю філософією “сродної праці”. Філософ наполягав: слід робити те, що приносить людині радість і щастя.

Література :

4.       Щаслива вільна людина : До 295-річчя від дня народження Г.С.Сковороди (1722-1794) // Календар знаменних і пам’ятних дат.

5.       Брюховецька, Л.  Сковорода сьогоднішній : Літературознавство / Л. Брюховецька // Урок української. – 2003. 6.   Гармаш, М.  Григорій Сковорода. Життя і творчість : Літературознавство / М. Гармаш // Дивослово. – 1999

7.     Гнатюк, Л.  Чому вивчення мови Г.Сковороди актуальне для українців у ХХІ столітті : Літературознавство / Л. Гнатюк // Дивослово. – 2013 8.   Ларіонов, П.  Сковорода як гасло часу : 295 років з дня народження Григорія Сковороди / П. Ларіонов // Освіта. – 2017

9.      Зображення з мережі «Інтернет»