Генріх Теодор  Белль

 (1917—1985)

Генріх Теодор Белль – німецький письменник-

реаліст, поет, сценарист і перекладач

Презентація  вчителя зарубіжної літератури Новоград-Волинської

 ЗОШ I-III ст. №3  Короленко Ірини

Юріївни

        Жоден автор не розповідає так інформативно про німецьку післявоєнну дійсність, про завершення війни, її наслідки і відлуння як Генріх Белль. Зворушливі та строкаті романи Белля про сім’ї, розділені на  прихильників та противників нацистського режиму, містять набагато більше знання про ті часи, а тому і читаються набагато захопливіше, ніж безліч інших книжок на цю тему, виданих протягом останніх декількох десятиліть.

 Таня  Дюкерс,  німецька  письменниця  і журналістка 

Дитинство

        Народився в місті Кельн 21 грудня 

1917  у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі

(Германнс) Белль. 

  Генріх був шостою дитиною в сім’ї. Батьки Генріха– побожні католики з міцними пацифістськими (антивоєнними) переконаннями. У їхньому розумінні, згідно із законами Слова Божого, будь-яке насильство вважалося неприйнятним. Родина жила незаможно, однак батьки не шкодували коштів і зусиль на освіту дітей. 

Генріх Белль. Фото 1926 р.

        На гімназію припадають перші творчі спроби хлопця, він пише вірші та оповідання. В оповіданнях юного автора відчувається вплив

Достоєвського – бажання розібратися в психології героїв та співчуття до бідних і стражденних.

 У підлітковому віці  Генріх      виявляв неабияку твердість характеру. Він один з небагатьох,    незважаючи на цькування,  не

,  вступив  до молодіжної організації «Hitler Jugend» («Гітлерівська молодь», створена в 1926 році). 

     Віктор і Марі Беллі сприйняли прихід до влади націоналсоціалістичної партії як особисту трагедію і поразку. Вони щиро переживали за долю Німеччини й чітко усвідомлювали, що гуманістичні ідеали, в яких вони виховували своїх дітей, були в небезпеці.

 Після закінчення гімназії у 1937 році Генріх Белль став учнем продавця

книг у Бонні – місті неподалік Кельна.    Через рік юнак остаточно вирішив присвятити себе письменництву і залишив роботу. Водночас почав давати платні приватні уроки, які забезпечували йому засоби до існування.

     Але в 1938 року Імперська служба праці         мобілізувала письменника-початківця до обов’язкових для кожного громадянина Німеччини піврічних примусових робіт. Для Генріха це було осушення боліт і лісозаготівля.      Той       період життя

Імперська служба праці —

націонал_{-соціалістична}  письменник згадував як «тупе існування» організація Німеччини. в «атмосфері абсолютної безнадії». 

Роки юності і Друга світова війна

       1939 року, після примусових робіт, вступив до Кельнського університету, де вивчав германістику на кафедрі класичної філології. Водночас повернувся до літературної праці. 

        Однак уже в липні 1939 року його мобілізували в армію. Повернутися до мирного життя Беллю не судилося –

      1 вересня почалася Друга світова війна. 

           Генріх Белль пройшов усю війну до 1945 року, він воював на Західному і Східному фронтах (територія Франції, Угорщини, Румунії,  Радянського

               Союзу,                        Німеччини).

Найзапекліші бої, в яких йому довелося брати участь, відбулися в Україні. Генріх бував у Львові, Станіславі (ІваноФранківську), Тернополі, Одесі,

Генріх Белль серед солдатів запасного батальйону в Кельні.

Херсоні, у Криму.

         За словами письменника, він жодного разу не вистрелив у людину, хоча сам чотири поранення. 

         У 1942 році Бель одружується з Анні Марі Чех, яка народила йому двох синів.

        В останній рік війни, навесні 1945 року,  Белль потрапив у полон до американських союзників.   Деякі біографи пишуть, що він свідомо здався, щоб припинити  для себе це безглуздя.

         Провівши кілька місяців у таборі військовополонених на території Бельгії, а згодом у Франції, Генріх повернувся у Кельн. 

Генріх Белль із дружиною Анні Марі та синами. 1950-ті рр.

Перші літературні успіхи

.    Повернувшись із полону додому, Генріх Белль вирішив продовжити навчання і      заняття   літературою.         

Він   увійшов      до літературного об’єднання «Група 47» (об’єднання німецькомовних письменників. Мета групи   -      осмислення   пережитого упродовж Другої світової       війни, нацизму,  Голокосту).

          Із 1947     року      з’являються      в літературних журналах  твори Белля, а в 1949 році вийшла друком повість «Поїзд   точно    за   розкладом»

(початкова назва «Між Львовом і Чернівцями»), яка зробила автора відомим.

        Закріпили творчий успіх письменника і принесли йому широку популярність збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950 рік) і перший роман «Де ти був,

Адаме?»   (1951 рік)

          Генріх Белль став яскравим представником так званої літератури руїн (або ж літератури тих, хто повернувся), яку створювали молоді повоєнні автори. Він писав без прикрас і пафосу про війну, про роль нацизму в її розв’язанні, про повернення додому і про руїни на місці залишених домівок. 

Правозахисна діяльність Генріха Белля

       Із кінця 1950-х років, крім плідної творчої роботи, він починає активну публіцистичну і      громадську діяльність    –     відгукується      на актуальні політичні проблеми, бере участь     в   антиурядових   мітингах, демонстраціях    і   пікетах,       стає відомим правозахисником. 

           Після виходу статті  в журналі «Шпігель», в якій він зауважив, що й до терористів треба ставитися як до людей, життя Генріха Белля різко змінилося. Преса почала цькувати заслуженого митця, називаючи його «симпатиком терористів».

        У 1972 році письменникові було присуджено Нобелівську премію «за творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».  

        Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності 

       Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму.

Белль під час  вручення Нобелівської премії

•     У 1974 році виходить друком гостросоціальна повість «Втрачена честь Катаріни Блум, або Як виникає насилля і до чого воно може призвести». Книга стала бестселером і лише в Німеччині розійшлася накладом у 6 мільйонів примірників. У повісті йдеться про дівчину, яку в газеті «Цайтунг» назвали терористкою. Стаття-наклеп у жовтій пресі довела головну героїню до відчаю і стала причиною реального злочину.

          А в 1979 році опублікував роман

«Дбайлива облога», в якому порушено проблему тотального контролю за інакомислячими громадянами з боку влади і політичних сил. 

Генріх Белль у 1970-ті рр.

Останній період життя

        З 1980 року Генріх Белль важко хворіє. Причиною різкого погіршення здоров’я стали не лише задавнені хвороби, а й багаторічне цькування письменника. 

           Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів, 16 липня 1985 року.

          За своє непросте життя він жодного разу не зрадив гуманістичні ідеали, яким присвятив творчість: «Я переконаний, що людину робить людиною мова, любов і співпричетність; це вони пов’язують її саму з собою, з іншими людьми і з Богом – монолог, діалог, молитва». 

Генріх Белль і Василь Стус

             Генріх Белль  став на захист українського поета-дисидента Василя Стуса.

             Ось його відповідь на запитання «...У чому полягає злочин Стуса, чому його так суворо карають?» з інтерв’ю німецькому радіо 10 січня 1985 року: «Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії поукраїнськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність... Стус пише свідомо по-українськи. Це єдиний закид, що мені відомий. Навіть не закид у націоналізмі, що також, легко застосовують, а винятково на підставі української творчості, що трактують як антирадянську діяльність».

Війна у творчості Г. Белля

         Генріх Белль у своїх творах не змальовує фашизму як явища.          

Його      герої    — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, оберлейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли   в    собі     сили протистояти фашизмові, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. 

         Письменник не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.

Прикметні риси творчості Генріха Белля 

Ø  письменник однієї теми: захист принципів гуманізму та моральне відродження Німеччини;

Ø  реалістичне зображення дійсності та характерів героїв, історизм; 

Ø  глибокий    психологізм      у змалюванні образів звичайних («маленьких») людей; 

Ø  злободенність порушених проблем, соціальна проблематика; 

Ø  антивоєнний     пафос, гуманістичні переконання; 

Ø  простота оповіді, прозорість головної думки твору; 

Ø  зображення беззмістовності війни, її антигуманної сутності.

Використані джерела

•         Міляновська Н. Р.  Зарубіжна література. Рівень стандарту : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти — Тернопіль : Астон, 2019

•         Кадоб’янська Н. М. Зарубіжна література. Рівень стандарту : підруч. для 11 кл. закладів загальної середньої освіти / Н. М. Кадоб’янська, Л. М. Удовиченко. — Х. : ТОВ «СИЦИЯ», 2019

•         https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%

D1%96%D1%85_%D0%91%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%8C

•         https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/mag/20542234.html