Презентація "Геологічна історія"

ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ ЗЕМЛІ

На думку вчених, геологічна історія Землі розпочалася 4,6 млрд років тому, коли навколо Сонця з газопилової туманності сформувалися планети Сонячної системи. 

Через обертання й безперервні зіткнення комет і метеоритів, виділення радіоактивними елементами тепла поверхня Землі почала розігріватися та перейшла в розплавлений стан. Важчі елементи концентрувались у центрі Землі, а легші підіймалися до поверхні, що зумовило виокремлення ядра та мантії. Поверхневий шар із часом охолонув, затвердів і утворив тонку базальтову кору. Дегазація та вулканічна активність створили первинну атмосферу. Земна поверхня постійно змінювалася, за сотні мільйонів років континенти формувалися й розпадалися. Материки рухалися поверхнею Землі, часом об’єднуючись у суперконтинент.

СУПЕРКОНТИНЕТИНуна (Колумбія, Гадсонленд)  гіпотетичний суперконтинент, що існував в період від 1,8 до 1,5 млрд років тому. Роди́нія  — стародавній суперконтинет , що утворився 1,1 мільярдів років тому і розпався близько 750 мільйонів років тому, включав у себе майже увесь тогочасний суходіл. Омивався океаном Міровією. Знаходився головним чином в Південній півкулі. Пангея —існувала наприкінці Кам'яновугільного та на початку Юрського періодів. Утворення відбулося приблизно 300 мільйонів років тому, початок руйнації — близько 175 мільйонів років тому.

 Океан Тетіс поділив Пангею на два материки — Лавразію на півночі й Гондвану на півдні. Пізніше відбулося руйнування Гондвани та Лавразії (розходження літосферних плит) шляхом «розкриття» Індійського й Атлантичного океанів. Приблизно 65 млн років тому обриси океанів і материків уже нагадували сучасні. Унаслідок розходження літосферних плит «омолодилася» кора Тихого океану.

Геологічне літочислення. Час формування земної кори називають геологічним. Як же визначили цей час? Як зародилося й розвивалося життя на Землі? Який вік певних гірських порід і скам’янілих решток рослин і тварин?  На ці та інші запитання вчені одержали відповідь після визначення абсолютного й відносного віку гірських порід і скам’янілих решток рослин і тварин.

ГЕОЛОГИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ РАДІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКУ ГІРСЬКИХ ПОРІД Він полягає у визначенні віку гірських порід за часом напіврозпаду радіоактивних елементів, що обов’язково хоч у деякій кількості містяться в них. За десятки або сотні мільйонів років радіоактивні елементи мимовільно, з однаковою швидкістю розпадаються на інші елементи. Наприклад, Уран розпадається на Плюмбум і Гелій. Потім Гелій розсіюється, а Плюмбум залишається в породі. Знаючи швидкість напіврозпаду і кількість радіоактивного елемента (Урану), що міститься в породі, а також кількість залишку (Плюмбуму), можна обчислити абсолютний вік породи з моменту її утворення. Завдяки радіологічним методам дослідження укладено геохронологічну таблицю та геологічні карти. Радіологічний метод полягає у визначенні віку порід за часом напіврозпаду радіоактивних елементів

Геологічна ера — один з найбільших відрізків часу в хронології геологічної історії Землі. ДОКЕМБРІЙЕПОХИ ГОРОТВОРЕННЯБАЙКАЛЬСЬКА КАЛЕДОНСЬКАГЕРЦИНСЬКАМЕЗОЗОЙСЬКААЛЬПІЙСЬКАКарпати. Кримські гори. Український щит. Донецькі гори

ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. В геохронологічній таблиці відображено геологічну історію території України . У ній за основними проміжками геологічного часу (ерами та періодами) показано розвиток земної кори і рельєфу, зміну природних умов (клімату, рослинності й тваринного світу) в нашій країні. Для послідовного відтворення подій геохронологічну таблицю потрібно читати знизу вгору - від давнини до нашого часу.

Наприкінці ери окремі великі частини земної кори втратили пластичність і перетворилися на цупкі стверділі ділянки. Так почалося формування давньої Східноєвропейської платформи, в межах якої лежить більша частина території України. Земна атмосфера в цей час була насичена різними газами, але без кисню. Водяна пара скупчувалася на значній висоті. Лише після охолодження земної поверхні почали випадати опади. У водних басейнах з’явилися бактерії й водорості. Архейська ера

У протерозойську еру внутрішні сили Землі розбили кристалічну основу платформи на блоки різної величини. Водночас на півдні й південному заході України земна кора залишалася пластичною та нестійкою. Це частина Середземноморського рухомого поясу планети, який проліг через південь сучасної Євразії. Там упродовж всієї геологічної історії земна кора то опускалася, то піднімалася. Під час опускання неодноразово з’являлися прогини земної поверхні з глибинними розломами. Прогини затоплювало море, і в них нагромаджувалися потужні товщі осадів. Коли прогин зазнавав підняття, утворювалися складчасті гори (епоха гороутворення, або складчастість). У тріщини розломів з надр проникала магма, формуючи окремі вулканічні масиви або цілі хребти. Протерозойська ера

Палеозойська ера. У палеозойську еру центральна частина території сучасної України здебільшого була суходолом. На інших територіях суходіл та море змінювали один одного. Максимальний наступ моря внаслідок опускання земної кори відбувся в середині ери. У палеозої мали місце дві епохи горотворення, які вплинули на формування земної кори України. У каледонську складчастість виникли гірські споруди на місці сучасних Карпат - Пракарпати, які островами виступали з води. У герцинську складчастість (наприкінці ери) вони зникли під водами мілководного моря Тетіс, що зайняло прогин в Середземноморському рухомому поясі. Натомість нова складчаста споруда з’явилася на сході України на місці Донецького прогину. Клімат був близьким до субтропічного: переважно спекотним, змінювався від сухого до вологого. Ще на початку ери розвинулися одноклітинні організми. Потім з’явилися багатоклітинні водорості, морські тварини, а ще через мільйоноліття - наземні рослини і земноводні. У кам’яновугільному періоді панувала пишна рослинність: гігантські плауни, хвощі, деревоподібні папороті. Рослинна маса сприяла нагромадженню органічної речовини, з якої без доступу кисню у стародавніх торф’яних болотах утворилися поклади вугілля.

Мезозойська ера. У мезозойську еру на платформній частині України переважав рівнинний суходіл. Окремі водні басейни існували на Лівобережжі та в Середземноморському поясі. У крейдовому періоді відбулося найбільше для всієї геологічної історії України поширення морських площ. Вони вкривали майже всю територію нашої країни, крім центральної частини. У мезозої проявилася кіммерійська складчастість, внаслідок чого сформувалася гірська споруда на місці Криму, Азовського моря і північної частини Чорного моря. Однак згодом гори зруйнувалися і стали морським дном. У Закарпатті активно діяли вулкани. Клімат здебільшого був теплим і сухим. З’явилися ссавці та птахи.

Кайнозойська ера. На початку кайнозойської ери море знову поширилося на більшу частину України. З плином часу воно поступово відступило. У альпійську епоху гороутворення остаточно сформувалися Карпатська і Кримська гірські споруди. У четвертинному періоді відбулося підняття майже всієї території України, крім Причорномор’я. Клімат переважав помірно теплий і вологий. Рослинність і тваринний світ поступово набули сучасних рис, з’явилася людина. Незважаючи на опускання кори, Чорне море не наступало на південь України. Навпаки, його рівень був більш як на 100 м нижчий, ніж тепер. Це тому, що під час зледеніння воно втрачало зв’язок із Середземним морем і не отримувало притоку річкової води із замерзлого суходолу. Після танення льодовика сформувалося сучасне природне середовище - рельєф, річкова мережа, ґрунти, рослинність і тваринний світ.

Клімат загалом став більш холодним і сухим, що призвело до кількох льодовикових епох у Європі. Найбільше - дніпровське зледеніння - поширилося на значну частину території України. Під тиском величезної маси льодовика земна кора України опускалася, тоді як у післяльодовикову епоху, ніби зітхнувши з полегшенням, вона піднялася.

Льодовики значною мірою вплинули на формування сучасних форм рельєфу. Велике значення має майже повсюдне поширення лесу — унікальної ґрунтоутворювальної породи, на основі якої сформувалися славнозвісні українські чорноземи. Лес також є цінним будівельним матеріалом і широко використовується у виробництві цегли. У північній частині сучасної України, куди доходили льодовики, добре збереглися льодовикові форми рельєфу: морени, скупчення валунів, водно-льодовикові піски тощо.

Неотектонічні рухи. Важливим геологічним процесом в антропогеновому періоді були неотектонічні коливальні рухи. Проте загалом територія України, за винятком вузької берегової смуги в Причорномор’ї, зазнала підняття. Неотектонічні рухи — це коливання земної кори, які відбувалися протягом останніх 25-30 млн років у неогеновий та антропогеновий (четвертинний) періоди кайнозойської ери. Як ви вже знаєте, найактивніші рухи земної кори відбувалися на півдні й заході країни, що зумовило утворення складчастих споруд Карпат і Кримських гір. Ці споруди піднялися з морського дна на значну висоту (800 м і більше) унаслідок зіткнення літосферних плит. Гороутворювальні процеси тривають донині, про що свідчать землетруси. Можна виокремити два осередки землетрусів: один формується на межі Південних і Східних Карпат на території Румунії. Це так звана зона Вранча. Інший — на дні Чорного моря біля узбережжя Криму, що пов’язано з продовженням опускання південної частини Кримської гірської споруди.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ• Земна кора на території України формувалася впродовж майже 4 млрд років, починаючи від докембрійського часу.• Формування земної кори відбувалося під час епох горотворення (складчастостей) - каледонської, герцинської, мезозойської (кіммерійської), альпійської.• У четвертинному періоді кайнозойської ери мало місце дніпровське зледеніння.