Презентація "Гетьманщина, Слобідська Україна, колонізація Півдня та ліквідація Запорізької Січі в другій половині XVIII ст."

Перевір себе !123456 Павло Полуботок. Олексій Шаховський. Петро ІДанило АпостолІван Скоропадський. Степан Вельямінов

Гетьманщина, Слобідська Україна, колонізація Півдня та ліквідація Запорізької Січі в другій половині XVIII ст.

План 1-Гетьманування Кирила Розумовського2-Ліквідація гетьманства. Діяльність Другої малоросійської колегії3-Слобожанщина 2 пол. XVIII ст.4- Останній кошовий отаман Січі. Ліквідація Запорізької Січі5-Південна Україна

Гетьманування Кирила Розумовськогоостанній гетьман України ,з 16р.- граф Російської імперії, 18 р- президент Петербурзької академії наук.22-річний -був обраний гетьманом України1750–1764 рр. Обраний гетьманом за сприяння брата Олексія при імператриці Єлизаветі

Відновлення гетьманства в 1750 р. було спричинене: Позицією старшини, яка наполегливо домагалася відновлення гетьманства від імператорського двору. Наростанням невдоволення українців їхнім економічним становищем і загостренням у зв'язку з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині. Загрозою війни проти Пруссії та ймовірною необхідністю використати у разі такої війни військовий потенціал Гетьманщини. Потребою відновити економічно-стратегічний потенціал України з метою використання його у майбутніх війнах проти Туреччини. Кандидатом на гетьманство імператриця Єлизавета висунула молодшого брата свого чоловіка Олексія Розумовського - Кирила. Вибори гетьмана Лівобережної України було призначено на 22 лютого 1750 р. Царським указом від 5 червня 1750 р. Єлизавета затвердила Кирила Розумовського на гетьманському уряді. 13 березня 1751 р., перебуваючи в Петербурзі, Кирило Розумовський у придворній церкві присягнув на вірність імператриці, отримав із рук Єлизавети гетьманську булаву та інші клейноди. Лише в середині липня 1751 р. новообраний гетьман прибув до Глухова.

Самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду, який аж ніяк не прагнув посилення української автономії. Тому, незважаючи на великий вплив Кирила Розумовського при дворі імператриці, 1754 р. з'явилася низка указів, що обмежували гетьманську владу. Розумовському було заборонено призначати полковників, а дозволено лише пропонувати кандидатів. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні зносини Лівобережної Гетьманщини Розумовський дістав категоричну відмову. Особливому контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини. Ставши гетьманом, Кирило Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Він дістав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад, які набули значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Найрішучіші заходи Кирила Розумовського, спрямовані на оновлення життя Гетьманщини, випали на 60-ті рр. XVIII ст. Першим зазнало реформування судочинство. Зведення законів повернули до Гетьманщини на доопрацювання. Універсалами 1763 р. гетьман дозволяв полковим канцеляріям та прохачам-чолобитникам звертатися безпосередньо до Генерального суду. Крім того, передбачалося створення нових судових установ. На території кожного полку запроваджувалося по два земських та два підкоморських суди. Створювалися також гродські суди. На виконання універсалів Розумовського у містах із кола значкових товаришів або сотенної старшини почали обирати возних. Україну пропонувалося поділити на 20 судових повітів. Водночас Кирило Розумовський вдався до спроб установити спадкове гетьманство. На Старшинській раді, скликаній наприкінці 1763 р., було схвалено 23 пункти, які лягли в основу чолобитної на ім'я імператриці з проханням закріпити гетьманство за родом Розумовських. Реформаторські заходи Кирила Розумовського не обминули й армію: полки перетворилися на регулярні. Усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Великі задуми виношував гетьман стосовно культури й освіти. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Передусім була оновлена Києво-Могилянська академія.

«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву...» Така активність гетьмана не сподобалась імператриці Катерині ІІ. Вона була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт, вона запропонувала йому добровільно зректися булави, що він і зробив. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні.

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГЕТЬМАНЩИНИГетьманщина проіснувала 115 років, відіграла важливу роль в історії і державотворчих змаганнях українського народу. Створення власної державності захистило український народ від асиміляції, соціальної експлуатації і національно-релігійних утисків із боку польської влади. Створення Гетьманщини стало складовою загальноєвропейських процесів творення національних держав, які розгорнулися в Нові часи. Незважаючи на контроль з боку російської влади та втручання у внутрішні справи, управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалася самими українцями, яким належали ключові позиції в судочинстві, фінансах та армії. Гетьманщина забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, створила можливості для розвитку його мови і культури.Історична спадщина Української козацької держави надихала майбутні покоління борців за визволення України. Із нащадків козацької старшини вийшло багато українських діячів, що розгорнули національно-визвольну боротьбу в наступні роки, поєднуючи історичні традиції з новими західноєвропейськими ідеями.

Друга Малоросійська колегія (1764-1786) Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні замість них російських. Протягом 1765—1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У секретній інструкції П. Рум'янцеву щодо управлінням краєм Катерина ІІ рекомендувала:знищити всі залишки української автономії;закріпачити селян;здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки;усіляко збільшувати збір податків.

Обіймаючи посаду генерал-губернатора Малоросії та президента другої Малоросійської колегії, П. Рум'янцев проводив активну колоніальну політику російського уряду щодо Гетьманщини, спрямовану на остаточну ліквідацію її політичної автономії. За його розпорядженням були проведені реформи козацької служби, податкової системи (запроваджено подушний податок) та поштової справи. Протягом правління цієї людини були зроблені дуже важливі кроки для ліквідації автономії України:1764 — створення Малоросійської губернії1765—1767 рр. — проведено Генеральний опис Малоросії1781 — ліквідація сотенно-полкового устрою Гетьманщини — скасовано українські козацькі полки1781—1783 рр. запроваджено загальноімперську систему адміністративно-політичного управління, поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське)1783 — замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за російським зразком1783 — остаточно покріпачено українських селян Лівобережжя1785 — на Україну поширено дію «Жалувальної грамоти дворянству»1786 — проведено секуляризацію монастирських маєтківвідправлення до Санкт-Петербурга прапорів України, гетьманських клейнодів, військових печаток

У серпні 1765 р. Катерина ІІ видала указ про скасування полкового устрою й утворення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв й перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворюється Харківське намісництво. У вересні 1781 р. скасовується полковий адміністративно-територіальний поділ і Гетьманщина, яка перетворюється у Малоросійське генерал-губернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та Новгород­Сіверської. У губернських центрах і повітових містах створюються російські адміністративні та судові установи. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

Коли і чому було зруйновано Чортомлицьку Січ?1734 р. на р. Підпільній козаки збудували Підпільненську (Нову) Січ-фортецю, яка стала адміністративним центром усього Запорожжя. Землі Запорожжя поділялися на паланки - окремі території, кожна з яких мала свій герб та печатку. В адміністративному центрі паланки, який, як і Січ, мав укріплення, проживала паланкова старшина, розміщувались козацька залога, суд, церкви, ремісничі майстерні.

Нова (Підпільненська) Січ проіснувала 41 рік (1734—1775 рр.). Навколо Січі розташовувалися землі («вольності») Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділялося на адміністративно-територіальні округи — паланки. У 30—40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше п’яти (пізніше їхня кількість зросла до восьми)Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу. Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Зимівник, що був своєрідним хутором, являв собою головну форму землеволодіння на Запоріжжі. Запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона й мала звітувати. Вища військова або кошова старшина обиралася один раз на рік на Загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. До складу запорозьких козаків, як і раніше, приймали всіх, хто шукав порятунку від покріпачення або інших соціальних негараздів. Земля вважалася загальновійськовою власністю. Кожний козак, який мав певне майно та був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і заснувати власний зимівник (хутір). Свій зимівник козак міг продати, віддати в заставу, подарувати тощо. Однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські та мисливські угіддя. Вона встановлювала звичай збирати з шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.

На місцях розташування давніх козацьких зимівників або поблизу них були засновані міста1754 - Єлисаветград ( Кропивницький) Херсон, Миколаїв, Маріуполь.1794 р. на місці старої османської твердині Хатжибей - Одеса

Петро Іванович Калнишевський — Кошовий отаман Війська Запорозького Низового (1762, 1765–1775)Січова ікона "Покров Богородиці" із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського

Причини ліквідації Запорозької Січі російським урядом, викладені в маніфестіімператриці Катерини II від 3 серпня 1775 р.«Проступки і непослух, проявлені цими козаками в непокорі нашим височайшим повелінням— образа нашої імператорської величності— вони стали приймати без розбору у своє поганоє товариство людей всякого наброду, всякої мови, всякої віри— привласнювали землі, які ми придбали в останню війну, і свавільно будували на них свої зимівники— заводячи власне хліборобство, розторгали вони тим самим основи залежності від престолу нашого— помишляли, звичайно, створити із себе посеред вітчизни область цілком незалежну, під власним своїм шаленим управлінням— соціально-політичний устрій Січі був протиприродним і суперечив державному ладові імперії…»

Після завершення російсько-турецької війни під час повернення російських військ додому генерал П. Текелій несподівано отримав наказ зайняти Січ і розігнати запорозьке козацтво. Наприкінці травня 1775 р. регулярні війська вступили на Запорожжя та рушили на Січ. У козаків це не викликало жодної підозри. Ніхто не міг уявити, що після шестирічної спільної боротьби проти турків і татар вчорашні союзники сьогодні збираються знищити Січ. 4 червня російські війська непомітно зняли вартових та оточили січову фортецю. Звістку про намір П. Текелія козаки зустріли з обуренням. Вони хотіли дати бій противникам, але сили були надто нерівні. З огляду на це старшина переконала козаків не чинити опору. Після оголошення указу Катерини II про скасування Січі гарнізон із 2 тис. козаків склав зброю. Інші війська також без бою захопили паланкові центри. Вищу січову старшину заарештували й віддали до суду. Землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської та Азовської губерній. Запроваджувалися російські порядки й органи влади. Розпочалося роздавання земель царським вельможам. Текелій Петро

Українське козацтво після ліквідації Запорізької Січі розійшлося різними країнами

Історичне значення Запорозької Січі· Із ліквідацією Запорозької Січі, що проіснувала 219 років, завершилася козацька доба в історії України· Упродовж подальшого свого існування український народ зберігає історичну пам’ять про Запорозьку Січ· Запорозькі козаки уславили себе героїчною боротьбою проти чужоземних загарбників і захистом південних рубежів України· Запорожці завжди були з українським народом і в період національно-визвольних рухів ділили разом із ним радість перемог і гіркоту поразок· Запорозьке козацтво виявило надзвичайну сміливість і оригінальні творчі здібності в організації військової справи, відстоюванні нових форм соціального, політичного та економічного буття, у створенні своєрідної культури

Останні десятиліття 18 ст. були часом інтенсивної колонізації Півдня України й появи нових міст. Так, на місці фортеці, закладеної в середині століття, виникло місто Єлисаветград (нині Кіровоград; щодо його первісної та сучасної назви точаться суперечки), від 70-х рр. сягає розбудова Олександрівська (нині Запоріжжя), Катеринослава (сучасний Дніпропетровськ). Протягом 70-90 рр. на узбережжі Чорного й Азовського морів розбудовують міста-порти Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріуполь. «Міський майдан у Херсоні»Місто Миколаїв. 1799

Російсько-турецькі війни та підкорення Кримського ханства{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Роки Переможець Мирний договір Результат 1768–1774 рр. Росія. Кючук-Кайнарджійський. Росія отримала східну частину Керченського півострова /фортеці Керч, Єнікале/, Азов із навколишніми землями, територія між Дніпром і Південним Бугом. Кримське ханство отримало незалежність від Османсько імперії1787–1791 рр. Росія. Ясський. До Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, зокрема й Очаків. Османська імперія визнала підкорення Криму Росією а також. Причорномор’я, Приазов’я 1783 р - маніфест Катерини ІІ«Про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Протягом 1787–1791 рр. із колишніх запорозьких козаків було сформоване Військо вірних козаків (згодом воно називалосья Чорноморське), яких використовувала у війнах Росія

Колонізація Півдня України. Після російсько-турецької війни 1768–1774, ліквідації Запорозької Січі (1775) і Кримського каганату (1783), російсько-турецької війни 1787–1791 та російсько-турецької війни 1806–1812 усі південні українські землі увійшли до складу Російської імперії. Відтоді почалося їх швидке заселення.

Основні дати1750176417651781178317861783 Гетьманування Кирила Розумовського. Діяльність ІІ малоросіийської колегії на чолі з П. Румянцевим. Ліквідація гетьманства Катериною ІІ ????