Презентація "Гетьманщина у 20-40рр. 18 ст."

ГЕТЬМАНЩИНА У 20-40 рр. 18 ст.

Основні дати1722-1727діяльність Першої Малоросійської колегії1723подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці1727-1734гетьманування Данила Апостола1734-1750діяльність Правління гетьманського уряду

Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини. У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, у якому:права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росіїпід час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьманвоєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада»призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові для контролю за гетьманом та урядом. Гетьманування І. Скоропадського

29 квітня 1722 р. було видано указ про створення Першої Малоросійської колегії у складі шести російських офіцерів з полків, розміщених в Україні, на чолі зі Степаном Вельяміновим. Основні функціїРозквартирування в Гетьманщині офіцерів та солдатів російської арміїКонтроль за діяльністю Генеральної військової канцеляріїРозгляд апеляцій на судові рішення. Гетьманщина виводилася з підпорядкування колегії іноземних справ. Значення: започаткувала реальний процес ліквідації російською владою української державностіІ Малоросійська колегія (1722-1727)Здійснення нагляду за діяльністю гетьмана та старшини. Встановлення і стягнення податків до царської казни і провіанту для російської армії

Відчуваючи близьку смерть, І. Скоропадський доручив гетьманські обов’язки Павлові Полуботку, який під різними приводами не виконував накази Малоросійської колегіїУквітні 1723 р. Петро I надав Малоросійській колегії такі повноваження, які робили її повновладною в Україні:український уряд з Генеральною військовою канцелярією підпорядковувався Малоросійській колегіїЧисленні клопотання про обрання нового гетьмана цар відхилив. Через активну протидію заходам Малоросійської колегії у травні 1723 р. П. Полуботка разом із генеральними писарем і суддею було викликано до Петербурга. Проти П. Полуботка було розпочато судову справу за звинуваченням у державній зраді - таємних зв’язках з П. Орликом і 18 грудня 1724 р. в Петропавловському казематі П. Полуботок помер. Гетьманщина за П. Полуботка

Домігся укладення Коломацьких статей, підписаних у 1723 р. на р. Коломак представниками козацької старшини: старшина скаржилася на зубожіння козаків і селян через військові повинності, неврожаї та обтяжливі побори; порушували питання про звільнення маєтків старшини від податків; про недоліки судочинства та старшина просила дозволу обрати гетьмана. Підписані Коломацькі чолобитні Д. Апостол подав до Генеральної військової канцелярії. 10 листопада 1723 р. Коломацькі чолобитні передали особисто імператорові Петру I. Данило Апостол

Улітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-турецьких відносинах. Росія розпочала підготовку до нової війни:російський уряд, розраховуючи на військову допомогу козаків, прагнув залучити на свій бік козацьку старшинубуло ліквідовано Малоросійську колегію й дозволено вибори гетьмана. На виборах, що відбулися 1 жовтня у Глухові за 73-річного Д. Апостола проголосували одностайно. Договірних статей укладено не було. Головною своєю метою Д. Апостол уважав підписання традиційної російсько-української угоди. Лише в серпні Д. Апостол отримав як відповідь на свої пропозиції «Рішительні пункти». Вони мали форму указу царського уряду гетьманові. Відновлення гетьманства

Скасування заборони росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначалося, що нові землевласники муситимуть підпорядковуватися українській адміністрації. Нові статті значно обмежували й без того незначні права та вольності України. Гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами. Дозволялося лише вирішувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента. На військові посади мали обиратися особи зі старшини, одначе затверджувалися вони царем. Нижчу старшину затверджував гетьман. Вищою судовою інстанцією ставав Генеральний суд. Він складався з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але «головним суддею» вважався цар.«Рішительні пункти»

протягом 1729-1731 рр. провів «Генеральне слідство про маєтності»;зумів домогтися скасування багатьох обмежень, щодо українських купців, знову було налагоджено торговельні зв’язки з Кримом тощо;вперше встановив точний бюджет державних видатків; при цьому з-поміж видатків виокремив ту частину, що мала йти на утримання козацької адміністрації, найманого війська, артилерії тощовизначив джерела наповнення державної скарбниці Гетьманщинибуло розпочато роботу зі зведення збірника законів («Права, за якими судиться малоросійський народ»)відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників. Внутрішня політика

Д. Апостол спромігся тимчасово пригальмувати процес перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперіїПісля смерті Д. Апостола 1734 р. вибори нового гетьмана не відбулися. Російський уряд, обмежуючи державність України, надав право здійснювати владу в Гетьманщині Правлінню гетьманського уряду. У своїй діяльності Правління гетьманського уряду повинно було керуватися «Рішительними пунктами». Отже,

Завдання для перевірки