Презентація " Гігієна та санітарія виробництва"

Гігієна праці та виробнича санітарія. Виконала: Студентка 3 курсу. ФФБС 8 групи. Стріха К. С

Згідно зі ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення», завданням адміністрації є розробка і проведення санітарних і протиепідеміологічних заходів, здійснення контролю за підтримкою вимог санітарних норм та інформування органів державної санітарної епідеміологічної служби про надзвичайні ситуації.1. Поняття та основні завдання гігієни праці

Гігієна праці – галузь профілактичної медицини, що вивчає умови збереження здоров'я на робочому місті й заходи, які сприяють цьому.

Основні завдання гігієни праці:1. Вивчати вплив на людину метеорологічних умов і розробляє засоби і способи забезпечення комфортних умов праці.2. Вивчати вплив на організм людини небезпечних і токсичних речовин, що виділяються в навколишнє середовище, і розробляє засоби захисту3. Вивчати вплив шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини і розробляє засоби захисту від цих чинників.

4. Займатися питаннями освітлення робочих місць.5. Давати обґрунтування санітарним нормам.6. Займатися створенням індивідуальних засобів захисту.7. Розробляти засоби і методи контролю умов праці.8. Організовувати санітарно-побутове забезпечення.

Санітарна техніка – це заходи та пристрої технічного характеру, що відносяться до промислової санітарії (системи і пристрої вентиляції, опалення, кондиціонування повітря, теплопостачання, водопостачання, газопостачання, каналізації", очищення і нейтралізації викидів шкідливих речовин в атмосферу і водойми, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, дії шкідливих випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої, будівельна теплотехніка, будівельна кліматологія тощо).

Комфортні умови – це умови, що не викликають незручності в людини при виконанні роботи, відхилень у здоров'ї і профзахворювань, і при яких у людини спостерігається максимальна працездатність і продуктивність. Основним завданням санітарії та гігієни праці залишається створення для працюючих комфортних умов праці.

Розрізняють вимоги загальної й особистої гігієни. До вимог загальної гігієни відносяться: санітарно-захисні зони, вимоги до будинків і приміщень, вимоги до водопостачання, забезпечення теплом і т.д.

У «Санітарних нормах проектування промислових підприємств» (СН 245-71) зазначені конкретні виробництва з присвоєними для них відповідними класами. У цих санітарних нормах виділено п'ять санітарно-захисних зон. Проте, існує низка видів шкідливих робіт, що не відбиті в санітарних нормах. Ці види робіт мають так званий орієнтований клас, що характеризує ступінь забруднення атмосферного повітря (параметр /7)

Передбачено випадки, коли розмір захисної зони може бути збільшено, відповідно до техніко-економічного і гігієнічного обгрунтування, але не більш ніж утричі:- при малій ефективності очисних споруд;- при несприятливому напрямку вітру та за інших несприятливих погодних умов- у випадках розміщення житлової забудови з підвітряної сторони стосовно об'єкта, у зоні можливого забруднення атмосфери;- при будівництві нових, недостатньо вивчених, шкідливих у санітарному розумінні об'єктів.

Захисне озеленення санітарно-захисних зон деревинно-чагарниковими насадженнями повинно займати площу:- для зон шириною до 300 м – не менше 60%;- для зон шириною від 300 до 1000 м – не менше 50%;- для зон шириною від 1000 до 3000 м – не менше 40%.

У санітарно-захисній зоні не допускається розміщення міських стадіонів, садів і парків громадського користування, загальноосвітніх навчальних закладів, а також лікувально-профілактичних і оздоровчих установ

Територія об'єкта також повинна мати ділянки озеленення, що складають 10-15% від загальної площі об'єкта. Призначенням зелених насаджень на території об'єкта є, насамперед, їхня рекреаційна роль.

Обсяг приміщення на одного працюючого за санітарними нормами має становити не менше 15 м3, а площа приміщення – не менше 4,5 м2. Ширина основних проходів у приміщенні повинна становити не менше 1,5 м, а ширина проїздів – не менше 2,5 м. Ширина виходів з приміщення повинна бути не менше 1 м, висота – не менше 2,2 м. Для забезпечення руху транспорту через ворота або двері ширина останніх повинна на 0,8 м перебільшувати габаритну ширину автомобіля з кожної сторони.

Важливе значення для здоров'я людей має розміщення меблів, устаткування в приміщенні. До устаткування, що має електропривод, необхідно забезпечити вільний підхід з боку робочої зони шириною не менше 1 м, з боку неробочої зони – не менше 0,6 м. Меблі можна ставити впритул до конструктивних елементів стін, колон.

Працівники повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями: роздягальнями, приміщеннями для відпочинку й обігріву, душовими, умивальниками, приміщеннями для сушіння спецодягу (у разі потреби), туалетами, оздоровчими пунктами (куточками), місцями для паління.

Якщо в будинку можуть знаходитися в зміну понад 25 осіб, тоді цей будинок облаштовується системою водопостачання (протипожежного і господарсько-питного водопроводу) і каналізації. Норми витрат води для пиття і господарських потреб складають 25 л на людину. Розрахунок потреби у питній та побутовій воді міститься у ГОСТ 2874-73, СНІП П-31-74.

2. Мікроклімат і його вплив на людину. Мікроклімат характеризується наступними параметрами: температура, вологість, швидкість повітря, атмосферний тиск.

Температура навколишнього середовища впливає на працездатність людини, може викликати погіршення здоров'я і професійні захворювання. Комфортні температурні умови залежать від часу року і виду виконуваної роботи

у літній період часу оптимальними є такі температури:20,2 – 23,4°С – без навантаження;18,2 – 21,9°С – легке навантаження;17 – 18,9°С – важка праця.

З ростом температури навколишнього середовища частка випару вологи з поверхні шкіри зростає, а інші зменшуються, а при температурі понад 35°С віддача теплоти конвекцією і випромінюванням припиняється. При більш високих температурах теплообмін йде у зворотному напрямку, що створює небезпеку для людини. Знаходитися протягом тривалого часу поруч із сильно розігрітим устаткуванням небезпечно для здоров'я людини.

При впливі високої температури повітря, інтенсивного теплового випромінювання можливий перегрів організму. Такий вплив на людину характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, частішанням пульсу і частоти дихання, різкою слабкістю, запамороченням, а у важких випадках – появою судорог і виникненням теплового удару

Несприятливий вплив на організм справляє не тільки висока, але і низька температура повітря. Тривалий та інтенсивний вплив холоду може викликати низку змін найважливіших фізіологічних процесів, що впливають на працездатність і захворюваність людей.

Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками ОВС при впливі на них високих і низьких температур:– найкращим захистом від екстремальних температур є ефективний одяг (за розміром, сезоном, виготовлений з природних матеріалів);– раціональна їжа і питво, мати запас води;– пити невеликими ковтками;– при тривалому несенні служби при низькій температурі необхідно дихати носом;– при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не переохолоджувалися (пальці, ніс, вуха);– у жаркий період часу не можна хвилюватися, перенапружуватися (руки не стискати в кулаки);– при високій температурі необхідно завжди одягати головний убір.

Основним правилом для збереження тепла у приміщенні є його герметизація. У холодну погоду температурний режим у приміщеннях підтримується за рахунок опалення. Опалення поділяється на місцеве і центральне. До місцевого опалення відносяться: грубне, повітряне і місцеві (переносне) газові й електричні пристрої. До центрального відносяться: водяне, парове, панельне, повітряне і комбіноване.

У теплий час року температурний режим у приміщеннях підтримується за рахунок вентиляції. Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення повітря (теплого, вологого, забрудненого) з приміщення і подачу замість нього чистого повітря.

За способом переміщення повітря розрізняють два системні види вентиляції:– природна (аерація через вікна і двері, а також вентиляція за допомогою дефлекторів на даху будинків);– примусова (витяжна, приточна, приточно-витяжна).

Системи примусової механічної вентиляції поділяють на загальнобмінну, місцеву, змішану і аварійну. Загальнобмінна вентиляція здійснюється по всьому обсягу приміщення. За допомогою місцевої вентиляції необхідні параметри підтримуються на окремих робочих місцях (приточно-витяжні системи). Аварійна вентиляція передбачається в тих приміщеннях, де можливе раптове надходження шкідливих і вибухонебезпечних речовин.

Функціонально близьким, але відмінним від вентиляції за способом повітрообміну є кондиціонування. Кондиціонуванням повітря називається його автоматична обробка з метою підтримки в приміщенні комфортних умов незалежно від зовнішніх умов (визначеної температури, вологості, чистоти повітря і швидкості повітряних потоків).

Розглядати температуру навколишнього середовища без обліку інших параметрів мікроклімату не можна. Існує два види температури: ефективна й еквівалентна. Ефективна температура – це відчуття температури людиною з урахуванням вологості повітря. Еквівалентна температура – це відчуття температури людиною з урахуванням вологості повітря і швидкості вітру

Температура повітря вимірюється термометрами. У приміщеннях термометри встановлюються на висоті 1,5 м від підлоги, але не ближче 1 м від опалювальних приладів і зовнішніх стін. У приміщеннях використовують ртутні термометри, а при температурі нижче 0°С застосовують спиртові.

Вологість повітря помітно впливає на терморегуляцію організму. Підвищена вологість (понад 85%) утруднює терморегуляцію через зменшення випарів поту, а занадто низька вологість (нижче 20%) викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів. Оптимальні величини відносної вологості складають 60-75%.

Вологість буває абсолютною (А) і відносною (φ). Вимірюють вологість за допомогою аспираційного психрометра (психрометр Ассмана).

Способи корекції вологості в приміщеннях:– вентилювання і кондиціонування;– проведення вологих збирань;– естетичні заходи (акваріуми, фонтанчики води, басейни, бочки з водою).

Комфортні умови за швидкістю вітру залежать від часу року і виду виконуваної роботи. Організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,15 м/с. У зимовий час року швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,5 м/с, а влітку – 1 м/с, при дуже тяжких умовах праці допускається збільшення швидкості повітря до 3 м/с.

Способи корекції швидкості повітряних потоків у приміщеннях:

3. Хімічний склад повітря. Хімічний склад повітря відіграє дуже важливу роль для здоров'я людини. Даного параметра стосуються два види небезпечних факторів: загазованість і запилення.

Шкідливі речовини в організм людини потрапляють через органи дихання, з їжею і водою, через слизову оболонку і шкірний покрив. У зв'язку з цим існують і визначені способи захисту від підвищеної загазованості та запиленості. До індивідуальних засобів захисту відносяться респіратори і протигази. До колективних способів відносять вологе збирання, очищення повітря, застосування автоматизації та роботизації, розробку технологій, що виключають чи зменшують утворення пилу і виділення в робочу зону небезпечних газів, видалення забрудненого повітря з робочої зони.

Адсорбція – процес поглинання газів чи парів поверхнею твердих речовин. Дожиг застосовується для перетворення токсичних сумішей газів у нетоксичні чи малотоксичні.

Пилоочистка здійснюється за допомогою спеціальних очисних пристроїв і споруд: фільтрів, пилоосаджувальних камер, циклонів, вихрових пристроїв, скруберів, барботажних і пінних установок, електрофільтрів.

Контроль за станом робочої зони при забрудненні повітря здійснюється за допомогою спеціальних приладів: загазованість – за допомогою газоаналізаторів (ВПХР, УГ-2 і т.д.); запиленість – шляхом фотометрії, фільтра-алонжа, мікроскопа, а також візуальним спостереженням товщини осілого в приміщенні пилу за визначений проміжок часу.