Презентація. Гігієна води та водопостачання населених місць.

Лекція №2 на тему: Гігієна води та водопостачання населених місць.

План заняття 1. Гігієнічне, епідеміологічне та фізіологічне значення води. 2. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Забруднення і самоочищення водойм. 3. Характеристика джерел водопостачання. 4. Способи очищення та знезараження води. 5. Санітарна охорона джерел водопостачання.

Багатогранне значення води охоплює такі аспекти: фізіологічний, загально-санітарний, господарсько-економічний, епідеміологічний.

Вода бере безпосередню участь у процесах: травлення, утворення тканин і органів тіла; обміну речовин, транспорті поживних речовин, виділенні з організму продуктів обміну, терморегуляції, кровотворення.

Тіло людини містить близько 72% води. В тканинах людського організму міститься 18-20% позаклітинної води; В різних органах і тканинах вміст води різний: - в скелеті 22% води; - в печінці, м’язах, мозку, серці – 70-80%, - в плазмі крові – 90%; - в поті, слині – 99,5% води.

Втрата води в об’ємі 1-5% від маси тіла зумовлює видимі патологічні зміни : млявість рухів, дратівливість, сонливість, підвищення температури тіла; втрата 10% - виникнення судом, а втрата води в об’ємі 20-25% від маси тіла (12-15л) при температурі повітря 30С може спричинити смерть. Фізіологічна потреба у воді дорослої людини становить до 3 л на добу.

Вода переносить поживні речовини клітинам і виводить продукти розпаду через нирки, потові залози, легені та кишками. За добу нирками усувається 1—1,5 л води; потовими залозами в нормальних умовах — 500-1000 мл, легенями видихається 350 мл води, через кишки виходить 100— 150 мл води.

У разі надлишку води в організмі спостерігається: перевантаження серцево-судинної системи, виникає виснажливе потовиділення, яке супроводжується втратою солей і вітамінів, різко ослаблюється організм, посилене виділення слюни, нудота, падіння температури, посилене виділення сечі, розлади функцій ЦНС, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, м'язова слабкість, головний біль.

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватись такі інфекційні захворювання, як: черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит, лептоспіроз та інші.

З гігієнічної точки зору під якістю води розуміють сукупність властивостей, що визначають її придатність для задоволення фізіологічних, гігієнічних і господарсько-побутових потреб людей.

Вода, яку населення використовує для господарчо-питних потреб має відповідати таким вимогам: - мати сприятливі органолептичні властивості; - бути безпечною в епідеміологічному відношенні; - нешкідливою за хімічним складом.

Органолептичні властивості води характеризуються комплексом таких показників, як прозорість, колір, смак, запах і температура. Прозорість визначається здатністю води пропускати видиме світло. Якість, протилежна прозорості, називається мутністю. Мутність водогінної води не повинна перевищувати 1,5 мг завислих речовин/л.

Кольоровість поверхневих і неглибоких підземних вод зумовлюється наявністю в них гумінових речовин, які вимиваються з ґрунту і надають воді кольору від жовтого до коричневого. Може бути спричинена також розмноженням водоростей (цвітіння)і забрудненням стічними водами.

Органічні речовини рослинного походження і продукти їхнього розпаду надають воді землистого, мулистого, трав'янистого або болотного запаху і присмаку. Унаслідок гниття органічних речовин виникає гнильний запах. Розкладання водоростей через цвітіння води надає їй рибного або огіркового запаху. Також причиною запаху і присмаку води може бути забруднення її побутовими і промисловими стічними водами та пестицидами.

Оптимальна температура питної води 10...14 °С. Вода, що має температуру більше ніж 25 °С - неприємна на смак. Експериментально доведено, що свіжотала вода, яка поступово втрачає "льодову" структуру, вирізняється загально-стимулюючою дією, що зменшується вдвічі приблизно протягом 12 год. Цим пояснюється освіжаюча і тонізуюча дія води, яка міститься в склянці з льодом, а також морозива. 

Хімічний склад води характеризують: 1) щільним ( сухим) залишком – мінеральні речовини, що залишаються після випаровування 1 л води; не має перевищувати 1000 мг/л; 2) активною реакцією (рН) – має бути в межах 6,5-8,5; 3)твердістю води – вміст розчинених солей кальцію і магнію; має становити 7 мг екв/л; 4)умістом нітратів – грунтові породи, азотні добрива; не більше 40 мг/л;

5) вмістом сульфатів –не мають перевищувати 200 мг/л; 6) вмістом хлоридів –не більше 200мг/л; 7) вмістом фторидів – їх концентрація має становити 1 мг/л, у разі менше розвивається карієс зубів, більше остеопороз кісток; 8) вмістом токсичних речовин ( ртуть, кадмій, хром, свинець) ГДК; 9) вмістом радіоактивних речовин – гранично допустимі рівні сумарної активності випромінювачів.

Епідеміологічну безпеку характеризують 3 показники: Мікробне число – це число сапрофітних бактерій в 1 мл води. Колі-титр — це найменша кількість досліджуваної води, в якій за відповідною методикою виявляють (вирощують) кишкову паличку. Колі-індекс — це кількість кишкових паличок в 1 л води.

Самоочищення води здійснюється з допомогою фізичних, фізико-хімічних, хімічних і біохімічних процесів. Фізичні - розведення стічної води водою водойми швидкої течії, особливості русла, температурний режим, дисперстність . Хімічні - нейтралізація, гідроліз, окислення. Біологічні і біохімічні процеси самоочищення проходять при участі рослинних і тваринних організмів, які вибірково поглинають з річкової води окремі хімічні речовини.

Джерела надходження вод: 1) атмосферні опади; 2)підземні води (грунтові, міжпластові); 3)джерела; 4) шахтні колодязі; 5) відкриті водойми (озера, канали, ставки, річки);

Існує дві системи водопостачання населених місць: -централізована (водогін) - вода подається споживачу по трубах; -децентралізована, або місцева — за допомогою різної тари: відер, діжок, автоцистерн.

Головні споруди водогону: забірна труба; береговий водоприймальний колодязь; насосна станція 1-го підйому; очисні споруди; резервуар чистої води; насосна станція 2-го підйому; водонапірна вежа; мережа —> місця водоспоживання.

Очищення води — це повне звільнення її від завислих речовин з метою зробити її прозорою і безбарвною. Завдання знезаражування - звільнити воду від мікроорганізмів, в тому числі і патогенних. До традиційних методів, що найчастіше застосовують для поліпшення якості води на водогонах, належать такі: освітлення, знебарвлення, знезаражування — очищення води від патогенних мікробів і вірусів.

Етапи очистки : коагуляція (підготовка завислих речовин до випадання), осадження завислих речовин (відстоювання), фільтрація - затримка зависли частин на поверхні піску.

Коагуляція. Укрупнення, за допомогою коагулянтів, завислих частинок, які знаходяться у воді та утворення гідроокисів, що випадають з утворенням пластівців у осад . (солі алюмінію і заліза) Сутність відстоювання полягає у сповільненні швидкості руху води, коли швидше і повніше осаджуються на дно важкі і грубі зависі. Такі умови створюються у спеціальних спорудах відстійниках. Фільтрування води. Під час фільтрування воду пропускають крізь поруватий матеріал (найчастіше пісок), який затримує завислі частинки.

Знезаражування води — очищення води від патогенних мікробів і вірусів. Реагентний метод - хлорування, озонування, обробка води іонами срібла. Безреагентний метод - обробка води ультразвуком. Термічний - кип'ятіння, стерилізація.

Санітарна охорона водойм від забруднень передбачає виконання таких вимог: створення закритих розподільних каналів і застосування крапельного зрошення; розташування промислових та с/г виробництв у регіонах з урахуванням розмірів водних ресурсів; використання артезіанських вод переважно для господарчо-питних цілей; оздоровлення відкритих водоймищ, що мають зв'язок із підземними водами; токсичних та радіоактивних відходів.

Зона санітарної охорони являє собою територію, в межах якої має дотримуватися певний охоронний режим, спрямований на запобігання можливому забрудненню води в джерелі водопостачання та під час проходження її через головні водогінні споруди. Зони санітарної охорони Перший пояс - зона суворого режиму; Другий пояс (зона обстеження); Третій пояс зони (зона спостереження).